Постанова 4819 № 766/25493/19
від 21.02.2024 ·ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/25493/19 Номер провадження: 22-ц/819/92/24 ПОСТАНОВА іменем України 21 лютого 2024 року м.Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Радченка С.В. Склярської І.В. секретар - Доброва К.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2023 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Ус О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (повторна неявка належним чином повідомленого позивача). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду через його повторну неявку в судове засідання не відповідають обставинам справи, так як його не було повідомлено про час та місце судового засідання, призначеного на 28 листопада 2023 року. Також зазначив, що номер телефону, який зазначений ним в позовній заяві, на сьогоднішній день є неактуальним, оскільки під час окупації міста Херсон був втрачений разом з телефоном. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, пояснення позивача який підтримав апеляційну скаргу, пояснення відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, її відповідність нормам процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Із матеріалів справи вбачається, що вона перебуває у провадженні суду з грудня 2019 року. Ухвалою від 24 січня 2020 року суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 20 січня 2021 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02 березня 2021 року, в якому були допитані свідки та оголошена перерва. В подальшому, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2021 року у зв`язку із повторною неявкою належним чином повідомленого позивача, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування залишений без розгляду. Зазначена ухвала суду першої інстанції 27 січня 2022 року скасована Херсонським апеляційним судом, а справа повернута для продовження розгляду. За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 лютого 2022 року справа передана в провадження судді Ус О.В.. Внаслідок збройної агресії рф 24 лютого 2022 року було припинено роботу судів міста Херсона та Херсонської області, а суддів відряджено до інших судів, через що після відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, суддею справа прийнята до провадження 17 липня 2023 року з призначенням судового засідання на 16 серпня 2023 року на 10 годину 00 хвилин. В подальшому судові засідання переносились на 13 вересня 2023 року 14 годину 00 хвилин, 09 жовтня 2023 року на 10 годину 00 хвилин, 30 жовтня 2023 року на 09 годину 30 хвилин та 28 листопада 2023 року на 09 годину 05 хвилин, через неявку позивача ОСОБА_1 .. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вказав в ній місце свого проживання, а відповідно, і місце направлення судових повісток про виклик - адресу: АДРЕСА_1 . Також, позивач вказав, що електронна пошта в нього відсутня, та зазначив номер мобільного телефону НОМЕР_1 . У вищезазначені судові засідання, позивач ОСОБА_1 викликався як шляхом направлення на зазначену ним адресу судових повісток, так і шляхом направлення SMS повідомлень (том 2 аркуші справи 55, 56, 58, 59, 63, 64, 68, 73, 76). Разом з цим, заяви про отримання судових повісток шляхом направлення текстових повідомлень позивачем не надано, а в апеляційній скарзі зазначено про втрату цього номеру, то ж суд апеляційної інстанції не бере до уваги довідки про доставлення SMS на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Відомості щодо вручення чи невручення позивачеві ОСОБА_1 судових повісток (повідомлень) про дату, місце та час судових засідань, призначених на 16 серпня 2023року, 13 вересня 2023 року, 09 жовтня 2023 року в матеріалах справи відсутні. Проте, судові повістки на 09-30 годину 30 жовтня 2023 року та на 09-05 годину 28 листопада 2023 року позивачу ОСОБА_1 направлені судом першої інстанції 11 жовтня 2023 року та 30 жовтня 2023 року на адресу вказану ним, як в позовній заяві, так і в апеляційних скаргах, органами поштового зв`язку не були вручені та повернуті суду першої інстанції з відміткою про причини не вручення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.69, 77 т.2). ОСОБА_1 в жодне судове засідання суду першої інстанції не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не подав. За змістом вимог частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України, законом надано суду право залишити позовну заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи; позивач повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. З матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі і до постановлення оскаржуваної ухвали минуло майже чотири роки, позовна заява ухвалою суду першої інстанції вже залишалась без розгляду з аналогічних підстав і після скасування якої в жодне з призначених судових засідань позивач не з`явився. При цьому, жодну судову повістку про виклик ОСОБА_1 за цей період за зазначеною ним адресою: АДРЕСА_1 , вручено не було. Іншої адреси для листування позивач в ході тривалого розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не зазначав, як і не зазначив новий номер телефону після його втрати чи інших альтернативних засобів його сповіщення про дату час та місце судового засідання. Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, правильно застосував положення ЦПК України та практику Європейського Суду з прав людини, за якими позивач повинен в розумні строки цікавитися ходом розгляду своєї справи, і правильно встановивши, що позивач користується своїми процесуальними правами недобросовісно, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, та обставина, що ОСОБА_1 втратив під час окупації міста Херсона, зазначений ним в позовній заяві номер мобільного телефону, не спростовує висновків суду щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, оскільки останній не виконав свій обов`язок про повідомлення суду про зміну зазначених ним даних, при цьому йому були достовірно відомі наслідки повторної неявки в судове засідання, так як позов залишено без розгляду з цих підстав вдруге . Отже, ОСОБА_1 , як позивач у цивільному судочинстві, не цікавившись ходом розгляду своєї позовної заяви, та нехтуючи своїми процесуальними обов`язками, в тому числі про повідомлення суду місця свого проживання, в тому числі в разі його зміни, розпорядився своїм правом щодо участі в судовому засіданні на свій розсуд, тому відповідно до положень частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд постановив судову ухвалу з дотриманням норм процесуального права та підстави для його скасування відсутні. ОСОБА_1 з огляду на положення частини другої статті 257 ЦПК України має право звернутися до суду повторно, як про це і зазначив суд в ухвалі. За таких обставин підстав для скасування чи зміни ухвали суду, колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 21 лютого 2024 року. Головуючий суддя І. В. Вейтас Судді: С. В. Радченко І. В. Склярська