LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд380/15563/22

від 21.02.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15563/22 пров. № А/857/6824/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року (головуючий суддя Морська Г.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 46566,05 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлена позивачу не за місцем його реєстрації, то заявлена до стягнення сума заборгованості не може вважається узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду. Окрім того, частину позовних вимог суд вважає заявленими поза строками, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Станом на 07.10.2022 за відповідачем обліковується заборгованість в загальній сумі 45566,05 грн. з орендної плати з фізичних осіб (18010900). Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань та не сплачених боржником у добровільному порядку за ППР №№ 463-1305 від 07.07.2017 р„ 328921-5002-1716 від 30.06.2018 р., 112866-5013-1716 від 30.06.2019 р., 41303- 5005-1716 від 15.04.2020 р., 10049496-2405-1712 від 28.07.2021 р. Такі податкові повідомлення-рішення сформовані на підставі отриманої від Рівненської міської ради інформації про орендарів земель міста Рівного. Наявність і по сьогодні орендних відносин відповідача з Рівненською міською радою підтверджується належним доказом - копією листа (надається суду). Згідно з п. 57.3 ПКУ у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними пп. 54.3.1 - 54.3.6 ПКУ, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Статтею 45 ПКУ визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до пунктів 70.1, 70.2 статті 70 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України.... До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Відповідно до п.70.7. ст.. 70 ПКУ фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються ВІД прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно- телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу, відповідно п.1 розділу III Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за N 902/30770. Як свідчить інформація з Інформаційної системи «Податковий блок», при формуванні ППР рахувалася податкова адреса Відповідача за даними державного реєстру фізичних осіб - АДРЕСА_1 . Податкова вимога сформована на адресу відповідача згідно даних місцезнаходження такого платника за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - витяг суду надається. Відтак, твердження суду про те, що оскаржувані ППР та вимога протиправні з підстав не направлення такого рішення на адресу місця реєстрації спростовуються наведеним вище. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог згідно податкових повідомлень-рішень №№ 463-1305 від 07.07.2017 р., 328921-5002-1716 від 30.06.2018 р., 112866-5013-1716 від 30.06.2019 р., за якими суд вважає пропущений строк звернення до суду, то апелянт зазначає, що підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовґязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 102.4 цієї ж статті визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Згідно з абзацом одинадцятим п. 52 прим, 2 підрозд, 10 розд. XX Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Відтак, визначені статтею 102 ПКУ строки 1095 днів, протягом яких контролюючий орган вправі звернутися до суду про стягнення податкового боргу, вказаними змінами зупинилися з 18.03.2020 р. до настання певної події - завершення дії карантину. На даний час в Україні діє карантин згідно постанови КМ України від 23.12.2022 № 1423 - до 30 квітня 2023 р., продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV- 2, від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV- 2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV- 2». Покликання суду на пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ПКУ щодо непоширення зупинення строків на час воєнного стану для контролюючих органів на здійснення заходів стягнення податкового боргу, визначених статтями 569-60, 87-101 ПКУ не спростовують наведеного вище, а відтак орган ВПС звернувся до суду у межах строку, визначеного статтею 102 ПКУ. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована з 05.08.2011 за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України у Львівській області. Відповідно до інформаційних баз даних ГУ ДПС у Рівненській області за відповідачем обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 45566,05 грн, який виник внаслідок нарахувань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями: -№463-1305 від 07.07.2017 (термін сплати 05.09.2017) на суму 9313,21 грн.; -№328921-5002-1716 від 30.06.2018 (термін сплати 29.08.2018) на суму 9313,21 грн.; -№112866-5013-1716 від 30.06.2019 (термін сплати 29.08.2019) на суму 9313,21 грн.; -№41303-5005-1716 від 15.04.2020 (термін сплати 04.09.2020) на суму 9313,21 грн.; -№10049496-2405-1712 від 28.07.2021(термін сплати 28.02.2022) на суму 9313,21 грн. Із метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 11.06.2021 №002171109749-1301-1716, яка була надіслана ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_3 , проте поштове відправлення було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Постановляючи рішення в частині що стосується податкових зобов`язань, визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях №463-1305 від 07.07.2017, №328921-5002-1716 від 30.06.2018 та №112866-5013-1716 від 30.06.2019, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом з причин, пов`язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України). Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно положень п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п.102.9 ст.102 ПК України). Поряд з цим, пунктом 69.9 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні Положення Податкового кодексу України визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу. З огляду на це, суд слушно зауважив, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу на звернення до суду протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. При цьому строк для стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з прийняттям податкових повідомлень-рішень №463-1305 від 07.07.2017 (термін сплати 05.09.2017), №328921-5002-1716 від 30.06.2018 (термін сплати 29.08.2018) та №112866-5013-1716 від 30.06.2019 (термін сплати 29.08.2019) закінчується відповідно 06.09.2020, 30.08.2021 та 30.08.2022. Враховуючи той факт, що з позовом про стягнення податкового боргу Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду 28.10.2022, суд підставно відмовив у стягненні податкового боргу з ОСОБА_1 , який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №463-1305 від 07.07.2017, №328921-5002-1716 від 30.06.2018 та №112866-5013-1716 від 30.06.2019, у зв`язку із закінчення строку, протягом якого податковий орган може звернутися із вимогою про таке стягнення. Щодо податкових зобов`язань, визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях №41303-5005-1716 від 15.04.2020 та №10049496-2405-1712 від 28.07.2021 то суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України). З огляду на це, суд правильно зауважив, що стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов`язання. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації. Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області починаючи з 05.08.2011 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 . При цьому, судом зґясовано, що у податкових повідомленнях-рішеннях, якими ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №41303-5005-1716 від 15.04.2020 на суму 9313,21 грн. та №10049496-2405-1712 від 28.07.2021 на суму 9313,21 грн. зазначена адреса відповідачки АДРЕСА_4 . Також на підтвердження надсилання податкових повідомлень-рішень на адресу відповідача, Головним управлінням ДПС у Рівненській області долучено до матеріалів справи лише фіскальні чеки від 30.04.2020 та 03.08.2021, у яких в графі «кому» зазначено ОСОБА_2 , у графі «куди» - 33028 Рівне. При цьому, в процесі підготовки справи ухвалою від 02.12.2022 суд зобов`язав Головне управління ДПС у Рівненській області надати докази наявності у відповідачки податкового боргу та докази адреси проживання ОСОБА_1 у період з 2017 по 2022 роки, що стало підставою для надсилання рішень на різні адреси відповідача. Проте, жодних доказів, на підтвердження вручення/невручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, підстав надсилання на іншу адресу, відмінну від зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , позивачем надано не було. Таких же доказів не надано і суду апеляційної інстанції, в тому числі що податковою адресою відповідачки є АДРЕСА_4 . Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано підтвердження вручення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №41303-5005-1716 від 15.04.2020 та №10049496-2405-1712 від 28.07.2021, то суд підставно вважав, що вказані рішення податкового органу вважаються не врученими, а відповідач, ОСОБА_1 , вважається не повідомленою про наявність податкового зобов`язання. Відтак таке не є узгодженим у спосіб, визначений ПК України. При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. У постанові від 10 червня 2021року по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов`язання. Також, постановляючи рішення, суд першої інстанції зґясував, що ГУ ДПС у Рівненській області сформована податкова вимога від 11.06.2021 №002171109749-1301-1716, згідно якої податковий борг ОСОБА_1 станом на 10.06.2021 становив 46038,39 грн. Зазначена вимога надіслана на адресу АДРЕСА_3 , та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була повернута на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». З огляду на наведене вище та враховуючи висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 12 липня 2022року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, суд дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі №380/15563/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»