Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/735/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/735/23 пров. № А/857/20192/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року (суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Рівненській області у січні 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило: стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 5401,36 грн: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 2744,72 грн; по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2 656,64 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач перебуває на обліку у головному управлінні ДПС у Рівненській області як платник податків та за ним обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 5401,36 грн. У зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, вказані зобов`язання набули статусу податкового боргу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з 2018 року перестала отримувати податкові повідомлення-рішення про нарахування, однак до цього регулярно отримувала такі на зареєстровану адресу. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно інтегрованих карток платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 11 912,42 грн., та по орендній платі з фізичних осіб в загальній сумі 2 656,64 грн. Згідно службової записки № 639/17-00-13-01-13 від 08.02.2023 заступника начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Рівненській області Б. Бартманського, в ІКП відповідача по коду 18010200 (Податок на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) проведено коригування нарахувань. Станом на 08.02.2023 обліковується борг в сумі - 2 744,72 грн. У контексті обставин цієї справи зміст спірних правовідносин зводиться до несплати позивачем узгодженої суми податкових зобов`язань в добровільному порядку протягом встановлених Податковим кодексом строків, яка набула статусу податкового боргу. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи судом позивачем доведено правомірність заявлених вимог, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в сумі 5 401,36 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як встановлено судом першої інстанції, з урахуванням проведених позивачем коригувань в ІКП ОСОБА_1 по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 2 744,22 грн. По платежу - орендна плата з фізичних осіб за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 2 656,64 грн. Частиною 1 статті 189 КАС України передбачено, що позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (частина 4 статті 189 КАС України). Згідно з матеріалами справи, відповідач визнала позовні вимоги в частині стягнення до бюджету податкового боргу в сумі 6 883,18 грн., а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 4 226,54 грн., та по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2 656,64 грн. Також, судом першої інстанції взято до уваги зменшення розміру позовних вимог ГУ ДПС у Рівненській області в загальній сумі 5 401,36 грн, а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 2 744,72 грн., та по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2 656,64 грн. У відповідності до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Отже, відповідно до приписів статті 56 ПК України грошові зобов`язання є узгодженими та підлягали до сплати відповідачем у строк, встановлений пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 ПК України. Апеляційний суд резюмує, що позивачем доведено правомірність заявлених вимог, доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги підлягали задоволенню. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №460/735/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим