Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/17542/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/17542/21 пров. № А/857/14327/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Рівному суддею Щербаковим В.В.) у справі № 460/17542/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року Головне управління ДПС у Рівненській області (далі також - ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.01.2023, просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 87 475,64 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається з платежу - орендна плата з фізичних осіб (18010900), зобов`язання з яких нараховано за податковими повідомленнями-рішеннями № 449-1305 від 07.07.2017, № 448-1305 від 07.07.2017, № 328907-5002-1716 від 30.06.2018, № 328906-5002-1716 від 30.06.2018, №103563-5013-1716 від 30.06.2019, №103562-5013-1716 від 30.06.2019, № 41326-5005-1716 від 15.04.2020 та № 41327-5005-17716 від 15.04.2020. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашена, просило стягнути таку в судовому порядку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у Рівненській області правомірно звернулося до суду з позовною заявою про стягнення боргу з ОСОБА_1 в загальній сумі 87 475,64 грн з орендної плати з фізичних осіб (18010900), оскільки відповідач є одним з трьох орендарів земельної ділянки (к.н. 5610100000:01:026:0156) площею 0,04 га, на підставі укладеного договору оренди землі № б/н від 22.08.2014 з Рівненською міською радою строком на 10 років і це право оренди станом на 01.01.2023 не припинено. Інші відомості щодо права оренди цієї земельної ділянки державному реєстрі прав відсутні. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, податковими повідомленнями-рішеннями № 449-1305 від 07.07.2017, № 448-1305 від 07.07.2017, № 328907-5002-1716 від 30.06.2018, № 328906-5002-1716 від 30.06.2018, № 103563-5013-1716 від 30.06.2019, № 103562-5013-1716 від 30.06.2019, № 41326-5005-1716 від 15.04.2020 та №41327-5005-17716 від 15.04.2020 відповідачу визначено податкові зобов`язання з платежу орендна плата з фізичних осіб (18010900) в загальному розмірі 87 475,64 грн. Нарахування вказаних податкових зобов`язань обумовлено тим, що 22.08.2014 між Рівненською міською радою (орендодавець) та співвласниками будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (орендарі) укладено договір оренди землі, що знаходиться під зазначеним об`єктом нерухомого майна. ГУ ДПС у Рівненській області сформувало та надіслало ОСОБА_1 податкові вимоги форми "Ф" № 4104-23 від 27.10.2015; № 328907-5002-1716 від 19.05.2018; № 328906-5002-1716 від 19.05.2018; № 103563-5012-1716 від 29.03.2019; № 103562-5012-1716 від 29.03.2019; № 41326-5005-1716 від 15.04.2020; № 41327-5005-1716 від 15.04.2020. Відповідач добровільно суму податкового боргу не сплатив, що зумовило звернення контролюючого органу до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 21.09.2012 по 25.05.2016 ОСОБА_1 був власником 1/3 будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 25.05.2016 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/3078/15-ц право власності на 1/2 від 1/3 частки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_4 . На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на 1/6 частки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. Із вказаної норми слідує, що з 25.05.2016 у відповідача припинилося право орендного користування на частину земельної ділянки, яка припадає на 1/6 частки кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і воно виникло у нового власника - ОСОБА_4 . Також суд зазначив, що з податкових повідомлень-рішень № 449-1305 від 07.07.2017, № 448-1305 від 07.07.2017, № 328907-5002-1716 від 30.06.2018, № 328906-5002-1716 від 30.06.2018, № 103563-5013-1716 від 30.06.2019, № 103562-5013-1716 від 30.06.2019, №41326-5005-1716 від 15.04.2020 та № 41327-5005-17716 від 15.04.2020 видно, що податковим органом не було враховано припинення права власності відповідача на 1/2 від 1/3 частки кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виникнення його у іншої особи, в якої відповідно з 25.05.2016 виникло як право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, так і право орендного користування земельною ділянкою у відповідній частині, що свідчить про не врахування контролюючим органом вимог пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та визначення орендної плати за землю у повному обсязі лише відповідачу, без урахування іншого співвласника об`єкта нерухомого майна. Отже, розмір грошового зобов`язання, яке визначене відповідачу у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях визначено з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме без урахування складу власників об`єкта нерухомого майна та землекористувачів земельної ділянки, що знаходиться під вказаним об`єктом нерухомості. Відтак, суд вважав, що податковий орган неправильно та без дотримання вимог пункту 286.6 статті 286 ПК України здійснив нарахування позивачу податкових зобов`язань, що свідчить про їх протиправність, а тому відсутні і законні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники земельного податку (пп. 269.1.1) та платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 269.1.2). Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування земельним податком (пп. 270.1.1.) та об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п. 270.1.2). Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно актуальної інформації про об`єкт речових прав з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки (к. н.: 5610100000:01:02б:0156) є Територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 34847334) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-УІ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277045756101, площа: 0,04 га, цільове призначення: землі рекреаційного призначення, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), адреса: АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно вказаної інформації станом на 14.10.2014 зареєстровано право оренди земельної ділянки (к. н. 5610100000:01:026:0156) площею 0,04 га, на підставі укладеного Договору оренди землі № б/н від 22.08.2014 між Рівненською міською радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Строк дії вказаного договору: на 10 років (до 14.10.2024), з правом пролонгації. Також, у відповідності до Додатку 2 листа Виконавчого комітету управління земельних відносин Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 26522829) від 16.01.2023 № 01-01/28, надано перелік орендарів - підприємців, з якими Рівненською міською радою (код ЄДРПОУ 34847334) укладено договори оренди землі державної або комунальної власності станом на 01.01.2023. Зокрема, в рядку за № 137 зазначено земельну ділянку (к. н. 5610100000:01:026:0156) згідно Договору оренди землі № б/н від 22.08.2014, орендарями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 . Підстави для припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закон України «Про оренду землі». Відповідно до частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Отже, передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні (постійному чи на умовах оренди) громадян можуть передаватись у власність громадян після припинення права користування ними. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі». Таким чином, законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі прав. Враховуючи, що у відомостях щодо права власності та оренди земельної ділянки (к.н. 5610100000:01:026:0156) інших речових прав та осіб не зазначено, колегія суддів вважає, що право оренди на вищезазначену земельну ділянку, у визначених частках, у встановленому порядку не припинено. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги, на підставі яких виник податковий борг, у встановленому порядку не скасовані та є чинними, а податкова заборгованість вважається узгодженою. При цьому, враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача несплаченого податкового боргу, то предмет доказування становлять обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України. Питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що позаяк за відповідачем рахується податковий борг, щодо наявності та розміру якого не подано до суду спростувань, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 87 475,64 грн. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 460/17542/21 скасувати. Позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь бюджету податковий борг в сумі 87 475 (вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 64 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин