Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/27180/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/27180/23 пров. № А/857/28519/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 460/27180/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,- суддя у І інстанції Поліщук О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 25 вересня 2024 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2019 № 266137-5013-1716, від 31.03.2020 № 33021-5005-1716, від 28.07.2021 № 10049355-2405-1712, від 10.03.2022 № 5100-2405-1712, а також податкову вимогу форми "Ф" від 01.02.2021 № 2944-13. Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що в серпні 2007 року нею був укладений договір оренди земельної ділянки з Рівненською міською радою. В подальшому позивач отримала спірні податкові повідомлення-рішення, якими податковий орган визначив їй грошові зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2019- 2022 роки, а також податкову вимогу про сплату відповідної заборгованості. Однак, в жовтні 2012 року вона відчужила об`єкт нерухомого майна, який знаходився на орендованій нею земельній ділянці, у зв`язку з чим право оренди земельної ділянки та, відповідно, обов`язок щодо внесення орендної плати перейшли до нового власника нерухомого майна. Крім того, ОСОБА_1 звертає на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/9644/23 укладений нею з Рівненською міською радою договір оренди земельної ділянки був розірваний, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога контролюючого органу є протиправними. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 266137-5013-1716, від 31.03.2020 № 33021-5005-1716, від 28.07.2021 № 10049355-2405-1712, від 10.03.2022 № 5100-2405-1712 та податкову вимогу форми "Ф" від 01.02.2021 № 2944-13. Стягнуто на користь позов ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в січні 2019 року контролюючим органом від Рівненської міської ради отримано лист з переліком орендарів, з якими укладені договори оренди землі, до якого серед інших включений позивач. З врахуванням зазначеного, відповідач у відповідності до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2019-2022 роки, а також податкову вимогу у зв`язку з несплатою позивачем податкових зобов`язань в добровільному порядку. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2007 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки № 365 (далі - Договір оренди), згідно з пунктом 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права спорудження на ній капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №

794. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року по справі № 569/9644/23, яке набрало законної сили 01.12.2023 встановлено, що вказана квартира знаходиться в будинку розташованому на земельній ділянці площею 0,0047 га та належала ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 246169, за кадастровим номером 5610100000:01:042:0280. За правилами частини четвертої статті 78 КАС України вказані обставини не потребують доказування. Листами від 23 січня 2019 за № 01-01/12, від 22.01.2020 за № 01-01/11, від 25.01.2021 за № 01-01/25, від 24.01.2022 за № 01-01/20 Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради скерувала на адресу відповідача переліки орендарів, з якими укладені договори оренди та додаткові угоди, на 2019 - 2022 роки, до яких була включена позивач. 16 травня 2019 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») № 266137-5013-1716, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за 2019 рік в сумі 632,53 грн. 31 березня 2020 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») № 33021-5005-1716, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за 2020 рік в сумі 632,53 грн. 01 лютого 2021 року відповідачем винесена податкова вимога форми «Ф» № 2944-13, згідно з якою податковий орган вимагає від позивача сплати податкового боргу (код класифікації доходів бюджету 18010900) в сумі 3 364,35 грн. 28 липня 2021 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») № 10049355-2405-1712, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за 2020 рік в сумі 632,53 грн. 10 березня 2022 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») № 5100-2405-1712, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за 2020 рік в сумі 2460,66 грн. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним позовом за захистом свої прав. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). За приписами пункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. У підпунктах 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі ЗК України) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України встановлено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. У відповідності до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Відповідно до статті 31 Закону № 161-XIV, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Аналіз зазначених вище норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані. 20 серпня 2007 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Належна позивачу квартира АДРЕСА_2 , була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець). Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року по справі № 569/9644/23, яке набрало законної сили 01 грудня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Рівненської міської ради про припинення договору оренди землі 22 вересня 2015 року, однак дане звернення не було розглянуто належним чином, про що свідчать відповіді Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24 вересня 2015 року № 01-11/3079, від 16 березня 2016 року № 01-11/3079. В силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України вказані обставини не потребують доказування. Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2005 року після переходу права оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , позивач повідомила Рівненську міську раду про настання відповідних обставин. Однак, жодних дій щодо розірвання із позивачем договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2007 року, внесення змін до такого договору в частині визначення особи орендаря, або ж укладення договору оренди відповідної земельної ділянки з ОСОБА_2 , Рівненською міською радою вчинено не було, позаяк, відповідний договір був розірваний лише на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року по справі № 569/9644/23. При цьому, пунктом 36 Договору оренди землі від 20 серпня 2007 було визначено, що дія договору припиняється з інших підстав, визначених законом. В розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов`язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року в справі № 21-775а15, від 02 грудня 2015 року в справі № 21-3517а15, від 08 червня 2016 року по справі № 21-804а16, від 12 вересня 2017 року по справі № 21-3078а16, а також підтримана Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року в справі № 825/308/17, від 19 червня 2018 року в справі № 822/2696/17, від 18 квітня 2019 року в справі № 807/292/18, від 17 грудня 2019 року в справі № 804/4739/16, від 05 лютого 2021 року в справі № 826/16051/16, від 12 березня 2021 року в справі № 826/10421/16, від 04 серпня 2022 року по справі № 804/15299/15, від 15 серпня 2023 року в справі № 803/850/17, від 20 лютого 2024 року в справі № 826/842/17. З аналізу змісту норм частини третьої статті 7 Закону № 161-XIV та частини першої статті 377 ЦК України випливає, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача земельної ділянки припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення такого права будь-якими актами та документами. Вказані норми є імперативними і відступ від них на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. В силу наведених вище законодавчих норм договір оренди землі від 20 серпня 2007 року, в зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2012 року, припинив дію договір для орендаря - ОСОБА_1 як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря-правонаступника ОСОБА_2 . Відтак, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Враховуючи цю обставину, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з 31 жовтня 2012 року позивач не є користувачем земельної ділянки та, відповідно, не є платником земельного податку, а тому нарахування відповідачем податкового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним. Щодо податкової вимоги №2944-13, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у позивача обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку за період з 2019 року по 2021 рік, а наявність у позивача заборгованості за вказаним платежем за інші періоди відповідач жодними доказами не підтверджено. Врахувавши викладені обставини вище, а також дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що протягом 2019 - 2022 років у позивача був відсутній обов`язок щодо внесення орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , а відтак податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 266137-5013-1716, 33021-5005-1716, 10049355-2405-1712, 5100-2405-1712 та Вимога № 2944-13 є протиправними. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 460/27180/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук