Постанова Київський апеляційний суд № 754/15164/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2024 року м. Київ Справа №754/15164/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/4005/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Бевзи А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Сенюти В.О., 26 квітня 2023 року у м. Києві, повний текст рішення складений 11 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, В С Т А Н О В И В У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити факт батьківства померлої особи а саме, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі № 2405. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_3 зробив розпорядження, згідно якого все майно, що належить йому заповідає ОСОБА_2 . Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 57953186 від 17 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію заповіту. Згідно свідоцтва про право власності від 10 листопада 1994 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з експертним висновком № 056/403-m від 15 березня 2021 року, прізвища ОСОБА_7 та ОСОБА_8 попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи є ідентичними. На запит нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло на квартиру, листом - відповіддю Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не приймала участі у приватизації вказаної квартири, а отже не є власником або співвласником житла. Постановою від 13 серпня 2021 року № 5923/02-31 ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був спадкоємцем після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала на праві спільної часткової власності у зв`язку із відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності на квартиру. У газеті була здійснена публікація про втрату свідоцтва про право власності на житло, видане Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києві 10 листопада 1994 року № НОМЕР_1 . Позивач також зверталася до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою про втрату свідоцтва про право власності на квартиру. Крім того, позивач вказує на те, що ОСОБА_3 є її біологічним батьком, і вказаний факт має значення для визначення ставки податку при оформленні спадщини. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , 25 липня 2023 року ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи. ОСОБА_1 вказує на те, що відповідно до копії свідоцтва про народження, його матір`ю є ОСОБА_9 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, тобто до смерті спадкодавця. Відповідно до ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Обов`язкова частка визначається шляхом визнання права за спадкоємцем на ідеальну частку спадщини чи виділенням йому при розділі визначених речей із спадкової маси. Якщо заповідається не все майно, обов`язкова частка виділяється, в першу чергу, за рахунок не заповіданої частини, а при її недостатності - за рахунок заповіданої. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що має право на обов'язкову частку в спадковому майні, однак внаслідок постановлення рішення суду, він позбавлений зазначеного права. А тому, вважає що рішення суду є протиправним, недостатньо обґрунтованим. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що ОСОБА_1 не заявляв самостійних вимог і не надав до матеріалів цивільної справи належних та допустимих доказів, які вплинули б на зміну заповіту або його скасування, який укладено 17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 де він заповів: все належне йому майно, з чого воно не складалось, та де б воно не знаходилось і взагалі, все те, що він за законом матиме право, і все те, що буде належати йому на день смерті на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Даний заповіт не оскаржувався, третя особа у цивільній справі - ОСОБА_1 не подавав заяву про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської нотаріальної контори, таким чином він не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 і не може бути залучений по праву представлення, оскільки він після смерті його матері також не заявляв свого права на прийняття спадщини, спадщиною не цікавився. Таким чином, судом першої інстанції ретельно, всебічно розглянуто цивільну справу, і постановлено законне та обґрунтоване рішення. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дзюбенко О.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Від третьої особи Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Рішення суду першої інстанції оскаржується третьою особою ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже керуючись вказаними положеннями процесуального закону та виходячи із меж доводів апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 апеляційним судом здійснюється перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується, а тому не становить предмет розгляду апеляційного суду. По суті спору судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт на випадок своєї смерті та зробив розпорядження, що все належне йому майно заповідає ОСОБА_2 /т.1 а.с. 13/. Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с. 16/. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно. Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 10 листопада1994 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях /т.1 а.с. 14/. Згідно з експертним висновком № 056/403-m від 15 березня 2021 року, прізвища « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 » попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи є ідентичними /т.1 а.с. 17/. Відповідно до копій інформаційних довідок від 07 грудня 2022 року видані Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» частини квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 , інша частини квартири зареєстрована за ОСОБА_3 /т.1 а.с. 19,20/. Позивач ОСОБА_2 22 травня 2020 року звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини /т.1 а.с. 182/. З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою щодо втрати документів за місцем мешкання, а саме свідоцтва на право власності на квартири, на яку їй було надано відповідь від 23 березня 2021 року та зазначено, що для відновлення втрачених документів, їй необхідно звернутись за місцем їх попередньої видачі /т.1 а.с. 33,34/. Позивачем було подано у газету оголошення про втрату свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 10 листопада1994 року згідно з розпорядженням (наказом) від 10 листопада1994 року № 13053 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 15 листопада1994 року і записана у реєстрову книгу № 1700 /т.1 а.с. 32/. З відповіді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 травня 2021 року вбачається, що 06 травня 2021 року ОСОБА_2 зверталась із заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку із втратою оригіналу на що їй було надано відповідь, що видача дублікату свідоцтва про право власності на житло можлива після надання повного комплекту документів відповідно до вимог чинного законодавства /т.1 а.с.28/ 13 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру /т.1 а.с. 210/. 13 серпня 2021 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори виніс постанову, якою відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 на її ім`я після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був спадкоємцем після своєї дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала на праві спільної часткової власності, у зв`язку із відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності на квартиру /т.1 а.с. 213/. З копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що інші особи, окрім позивача із заявами про прийняття спадщини не звертались. З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про залучення його в якості третьої особи, посилаючись на те, що він зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 236/. Ухвалою суду першої інстанції від 14 вересня 2022 року із занесенням до протоколу судового засідання ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості третьої особи /т.1 а.с. 238/. Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА станом на 13 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 27 січня 2000 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /т.2 а.с. 73/. З довідки виданої ОСОБА_6 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 прописані і проживають: ОСОБА_6 (власник) 1937 року народження з 07 лютого 1986 року; ОСОБА_3 (чоловік) 1929 року народження з ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_1 (онук) 1978 року народження з 27 січня 2000 року /т.2 а.с. 74/. Згідно довідки МСЕК від 02 травня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено другу групу інвалідності з 02 травня 2022 року /т.2 а.с. 76/. Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом позивач посилалась на те, що оригінал правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 було втрачено, а відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно порушується її право на оформлення права власності на спадщину, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, спадкоємець має подати нотаріусу документи, які посвідчують право власності спадкодавця на відповідне майно. Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З наведених обставин вбачається, що 17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт на випадок своєї смерті та зробив розпорядження, що все належне йому майно заповідає позивачу ОСОБА_2 .. Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк та з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак, їй нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру на її ім`я після смерті ОСОБА_3 , який був спадкоємцем після своєї дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала на праві спільної часткової власності, у зв`язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності на квартиру. З копії свідоцтва про право власності на житло від 10 листопада 1994 року, яка наявна в матеріалах справи та в матеріалах спадкової справи, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях /т.1 а.с. 14/. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не має можливості оформити право власності на спадщину через відсутність у неї правовстановлюючих документів, а саме оригіналу документу, що посвідчує право власності на квартиру, вимоги позивача про визнання за нею права власності на вищевказане майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , є обґрунтованими, а, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення. Доводи апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 про те, що він має право на отримання обов`язкової частки спадщини незалежно від змісту заповіту, відхиляються судом апеляційної інстанції виходячи з такого. Згідно зі ст. ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 1241 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 510/350/16-ц (провадження № 61-19810св18) зазначено, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця, непрацездатною вдовою, непрацездатними батьками та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини. З матеріалів справи вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_9 , яка була донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /т.1 а.с. 69,70/. Мати третьої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, тобто до смерті самого спадкодавця ОСОБА_3 .. Матеріали справи не містять доказів того, що донька спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_9 мала право на обов'язкову частку у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_3 , у відповідності до положень ч.1 ст. 1241 ЦК України, тобто була непрацездатною, а тому правові підстави вважати, що право на таку обов`язкову частку успадкував її син - ОСОБА_1 (онук ОСОБА_3 ) за правом представлення відсутні. Сам ОСОБА_1 набув статусу особи з інвалідністю 02 травня 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не був особою з інвалідністю, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, вимоги до суду ним також заявлені не були. А отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності у нього права на обов`язкову частку у спадщині не знайшли свого підтвердження. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам наданим сторонами, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов`язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: М.В. Мережко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 19 лютого 2024 року.