Постанова 4851 № 480/4279/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 р. Справа № 480/4279/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/4279/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 року по 19.04.2023 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 року по 19.04.2023 року включно в сумі 103 891 гривні 20 копійок відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу законів про працю України (в подальшому КЗпП України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2000 до 01.08.2020 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2020 №296-ОС з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, наказом від 30.06.2020 №411-ос виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.08.2020. Рішенням Сумського окружного суду від 30.03.2022 року у справі №480/8344/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо застосування серпня 2014 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2020 включно з урахуванням абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року у справі №480/8344/21 відповідачем 21.10.2022 року виплачено на користь позивача першу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року у сумі 39082,50 грн. та 11.11.2022 року виплачено другу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2020 року включно у сумі 121114,97 грн., а відтак, остаточний розрахунок при звільненні був здійснений саме 11.11.2022. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся із позовом до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2022р. у справі № 480/7713/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023р., позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 119 474,88 грн. Вважаючи, що йому протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки, грошової компенсації за календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2015-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2023р. у справі № 480/7714/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2016 2020 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2020 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей з урахуванням індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей з урахуванням індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2020 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2020 роки, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням індексації грошового забезпечення. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року у справі №480/7714/22 відповідачем 20.04.2023 року виплачено на користь позивача перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 103905,51 грн. Позивач вважаючи, що відповідачем додатково затримано розрахунок при звільненні з 11.11.2022 року до 19.04.2023 року, оскільки крайня дата періоду, який розглядався в суді щодо виплати йому середнього заробітку у справі №480/7713/22 це 10.11.2022 року, а виплату перерахунку відповідачем здійснено 20.04.2023, отже бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 року по 19.04.2023 року є протиправною, тому позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що в межах адміністративної справи №480/7713/22 позивачем вже реалізовано право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 повторно бажає реалізувати таке право та отримати середній заробіток за час затримки виплати донарахованої суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, має бути виплачене за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. в справі № 821/1083/17. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (в подальшому Порядок № 100). Згідно із абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абзац 5 п. 4 Порядку № 100). Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період Судовим розглядом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2020 №296-ОС з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, наказом від 30.06.2020 №411-ос виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.08.2020. Згідно особистої картки грошового забезпечення № 12 за 2020 рік позивачу нараховано та виплачено в серпні 2020 (на час звільнення з військової служби) 451500,55 грн. (а.с. 7). Згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як зазначено позивачем у позовній заяві та встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.22 (набрало законної сили 25.05.23) у справі №480/7713/22 середньоденний заробіток позивача за останні два місяці становить 649,32 грн. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №480/7714/22 відповідачем 20.04.2023 року виплачено на користь позивача перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 103905,51 грн.(зворот а.с.5). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 р. у справі № 480/3105/19 вказана формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Аналогічний висновок щодо застосування підходу до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку, викладений в постановах Верховного Суду від 23.12.2020 р. у справі № 825/1732/17, від 23.09.2021 р. у справі № 340/1405/20, від 18.11.2021 р. у справі № 200/5415/20-а, від 05.10.2022 р. у справі № 640/17872/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що запропонований у справі № 480/3105/19 спосіб зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов`язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі №761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 р. у справі № 200/5415/20-а. Крім того, відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 08.06.2023 р. у справі № 340/681/20. Судовим розглядом встановлено, що станом на 20.04.2023 час затримки фактичного розрахунку, з урахуванням рішенням від 27.12.22 у справі №480/7713/22 становить 160 днів, у зв`язку з чим розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 11.11.2022 по 19.04.2023 становить 103891,20 грн. (649,32 грн.х160 днів). Також, судовим розглядом встановлено, що при звільненні відповідачем нараховано позивачу 451500,55 грн., а 20.04.2023 відповідачем виплачено позивачу. перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 103905,51 грн. Тобто, відповідач повинен був виплатити на момент звільнення позивача грошове забезпечення з відсотковим значенням в розмірі 451500,55 грн. (81,29%) + 103905,51 грн. (18,71%) = 555406,06 грн.(100%.) Таким чином, у контексті обставин цієї справи, з огляду на характер та розмір заборгованості, відсутність зволікання з боку позивача щодо заявлення до стягнення не нарахованих та не виплачених йому відповідачем при звільнення сум, а також те, що тривалість періоду затримки (прострочення) виплати цих сум пов`язана з розглядом судом позову позивача до відповідача про стягнення спірних сум при звільненні, суд апеляційної інстанції вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19438,04 грн., що складає 18,71% від 103891,20 грн. Відповідно до ст. ст. 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в скасованій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а в іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 по справі №480/4279/23 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийняти в скасованій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 19.04.2023 включно у розмірі 19438,04 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 04 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 по справі №480/4279/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк