Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/20808/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 р. Справа № 520/20808/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 29.11.21 по справі № 520/20808/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась в не нарахуванні та не виплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 10.03.2021 по 07.10.2021; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.03.2021 по 07.10.2021 в сумі 101102,4 грн (сто одна тисяча сто дві грн 40 коп ). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - з 12.03.2021 по 07.10.2021. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2021 по 07.10.2021 в сумі 1571,68 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесіт одна грн 68 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі № 520/20808/21, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: "зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.03.2021 року по 07.10.2021 року в сумі 101102,4 грн ". На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції неправомірно визначено розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки в даному випадку належну суму середнього заробітку необхідно розраховувати із розміру середньоденного грошового забезпечення, помноженного на кількість днів затримки розрахунку при звільненні. Вважає, що Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/20808/2І неправомірно зменшив розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням коефіцієнтів та не врахував рішення Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1309/17, від 21.03.2018 у справі № 806/533/16, від 31.03.2020 у справі № 808/2122/18. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та перебував на посаді старшого лейтенанта поліції оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.03.2021 №176 о/с позивача звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 12.03.2021. При цьому, остаточний розрахунок та виплата всіх сум, які належать йому при звільнені, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 42900,07 грн, були здійснені ГУ НП в Харківській області 07.10.2021 шляхом зарахування вказаних коштів на картковий рахунок позивача, що підтверджується наданою відповідачем довідкою № 513 від 02.12.2022 та випискою з рахунку. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні та не нарахуванні належної компенсації за наслідками вказаної затримки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому з огляду на розмір цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 1571,68 грн, яка розрахована із урахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні по останній день порушення розрахунку з ним та приблизного розміру майнових втрат в разі одержання кредиту для покриття несвоєчасно отриманих сум при звільненні. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу. Відповідно достатті 116 КЗпП України(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі№ 821/1083/17 (№ рішення в ЄДРСР 88952400) визначила, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). За змістомстатті 117 КЗпП України(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Аналіз зазначених норм в редакції на момент виникнення спірних правовідносин свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звільнений зі служби в поліції відповідно до наказу від 10.03.2021, але з 12.03.2021, в той час як остаточний розрахунок та виплата всіх сум, які належать йому при звільнені, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 42900,07 грн були здійснені відповідачем тільки 07.10.2021. Оскільки в день звільнення позивача -12.03.2021, відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, то позивач має право на застосуваннястатті 117 КЗпП Українив частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (07.10.2021). Отже, судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми статтей 116, 117 КЗпП України та визнано право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Разом з цим, суд першої інстанції, встановлюючи право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначив розмір такого відшкодування з урахуванням розміру облікової ставки НБУ 6,5 %, а не за методикою, що встановлена Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, що на думку колегії суддів є помилковим. Приписами ст. 80 КАС України передбачено право суду за власною ініціативою витребувати докази, однак, суд першої інстанції не скористався такою процесуальною можливістю, що в підсумку призвело до неправильного обрання способу захисту порушеного права позивача в частині визначення розміру належного йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відтак суд апеляційної інстанції, не виходячи за межі повноважень, встановлених статтею 308 КАС України, вважав за необхідне здійснити відповідний розрахунок самостійно, у зв`язку з чим у відповідача витребувано ухвалою суду довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні календарні місяці (січень та лютий 2021 року) перед його звільненням відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а також довідку про розмір всіх нарахованих та виплачених в день звільнення (12.03.2021) та після цього дня сум грошового забезпечення (з урахуванням компенсації невикористаної частини щорічної основної відпустки, інших відпусток та інших видів грошового забезпечення, в тому числі відшкодування вартості предметів предметів однострою особистого користування). Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У відповідності до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до довідки, виданою Головним управлінням Національної поліції в Харківській області № 512 від 02.12.2022, заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за січень 2021 - 12358,99 грн, за лютий 2021 року - 13200,02 грн. Згідно цієї довідки за січень та лютий 2021 року позивачем відпрацьовано 59 робочих днів, отже середньоденна заробітна плата складає 433,20 грн. День звільнення позивача 12 березня 2021 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні триває з 12 березня 2021 року по 06 жовтня 2021 року включно (день виплати не враховується) та становить 208 днів. Отже, середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2021 по 06.10.2021 включно, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 433,20 грн х 208 робочих днів = 90105,60 грн. Надаючи правову оцінку доводам заявника апеляційної скарги про непропорційно низкий рівень розрахованої суми середнього заробітку, колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц). Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016року у справі №6-113цс16). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 480/2577/20 зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, судам необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплатдля вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація вартості не отриманого речового майнау співвідношенні до загальної суми, що слугує підставоюдля застосування такого ж процентусереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнівід загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності. Застосовуючи означені підходи до обставин цієї справи, суд враховує таке. У цій справі відповідно до наданої на виконання вимог ухвали про витребування доказів довідки від 02.12.2022 № 513 загальний розмір належних позивачеві при звільненні в березні 2021 року виплат складав 9379,32 грн, які включали грошове забезпечення за березень 2021 року, що сумарно складають 17,94 % виплат, належних позивачу при звільненні, а також 42900,07 грн (сума грошової допомоги при звільненні, яка своєчасно не виплачена), що складає 82,06 % від загальної суми належної позивачу при звільненні.Загальна сума, що належала до виплати при звільненні, становила 52280,02 грн (100%). Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, становить 90105,60 грн. Отже з врахуванням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 73940,66 грн (82,06 % від 90105,60 грн), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. Проте, у справі що розглядається, розмір своєчасно невиплаченої позивачу при звільненні суми ним не оспорюється та складає 42900,07 грн, тоді як середній заробіток за спірний період становить 90105,60 грн, що в двічі більше, а в разі його зменшення у спосіб, зазначений у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, складе 73940,66 грн, що є також неспівмірним, оскільки перевищуватиме суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця (пункт 81); суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (пункт 89). Колегія суддів вказує, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості. Тому, визначаючи розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що розмір відшкодування має повністю відповідати сумі недоплачених коштів у розмірі 42900,07 грн, яка є на 100% співмірною з його порушеним правом. Таке зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є частково слушними в частині необхідності застосування до обставин цієї справи принципу співмірності та пропорційності при обчисленні спірної суми середнього заробітку, в той час як суд першої інстанції, здійснивши розрахунок із помилковим врахування облікової ставки НБУ, не дотримався таких принципів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши абзац третій рішення суду в такій редакції: "зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2021 по 06.10.2021 включно в сумі 42900 (сорок дві тисячі дев`ятсот) грн 07 коп". Частиною першою статті 139 КАС України) встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При цьому принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову застосовується щодо позовних вимог майнового характеру. Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Встановлено, що адміністративний позов в даній справі містить вимогу майнового характеру. Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача в разі повного задоволення позовних вимог на думку позивача становить 101102,40 грн. При цьому суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Отже, суд дійшов висновку, що сума 42900,07 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні була б співмірною з урахуванням правової позиції Верховного Суду. Таким чином, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 42900,07 грн, що у співвідношенні до загальної суми позову становить 42,43 %. Отже, такий самий відсоток судового збору від сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги необхідно стягнути на його користь, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення позивача від сплати судового збору, в той час як за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 1488, 60 грн. Відповідно 42,43 % від сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги становить 631,61 грн, що має бути відшкодований за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі № 520/20808/21 змінити, виклавши абзац третій рішення суду в такій редакції: "зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2021 по 06.10.2021 включно в сумі 42900 (сорок дві тисячі дев`ятсот) грн 07 коп". Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн 61 коп. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 520/20808/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко