Постанова Черкаський апеляційний суд № 702/712/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року м. Черкаси Справа № 702/712/21 Провадження № 22-ц/821/176/24 Категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря Мунтян К. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осадчого Олега Васильовича на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Монастирищенського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситника В. В., у складі: головуючого судді Жежер Ю. М., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 14 листопада 2023 року, через засоби поштового зв`язку, скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Монастирищенського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситника В. В. В обґрунтування скарги вказала, що 14.09.2023 головним державним виконавцем Монастирищенського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 702/712/21, виданим 18.07.2023 Монастирищенським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 108000 грн, з кожної. В той же ж день, було винесено постанову від 14.09.2023 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10800 грн. 19.09.2023 головним державним виконавцем Монастирищенського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. було винесено постанову про арешт майна боржника. Крім того, постановою від 06.10.2023 оголошено в розшук автомобіль HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить боржнику ОСОБА_1 . Вважає, що вказані дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про розшук майна боржника є незаконною та підлягає скасуванню, з наступних підстав. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2023 (справа №702/712/21), яке набрало законної сили, припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , розміром по 108000 (сто вісім тисяч) грн з кожної. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення 18.07.2023 було видано виконавчий лист № 702/712/21, і відповідно відкрито виконавче провадження, про стягнення заборгованості за виконавчим листом в сумі 118000 грн. Зазначає, що 24.10.2023 вона частково погасила заборгованість за вказаним виконавчим листом в сумі 44000 грн. Таким чином сума заборгованості за виконавчим листом №702/712/21 складає 74800 грн. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладено на все нерухоме майно, а саме: 1/2 квартири АДРЕСА_1 , нежиле приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться по АДРЕСА_2 . Враховуючи залишок суми заборгованості, а також те, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти та нерухоме майно боржника, постанова про оголошення в розшук автомобіля боржника є незаконною, оскільки вартість вказаного майна боржника, щодо якого застосовано обмеження, в сукупності в декілька разів перевищує суму заборгованості за вказаним виконавчим листом, і обмежує боржника в користуванні та розпорядженні своїм майном, а саме автомобілем, який боржник, використовує як в особистих цілях, так і в робочих. Вказує, що про наявність постанови державного виконавця від 06.10.2023 вона дізналася безпосередньо від державного виконавця 07.11.2023, а тому строки звернення до суду із скаргою, визначені ст. 449 ЦПК України, не пропущено. Просить визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Монастирищенського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. відносно виконання виконавчого листа № 702/712/21, виданого 13.09.2023 Монастирищенським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації за вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , розміром по 108000 грн з кожної. Визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 06.10.2023 Головним державним виконавцем Монастирищенського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В., якою оголошено в розшук транспортний засіб марки HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить боржнику ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Монастирищенського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що скаржником не надано належних доказів того, що про існування даної постанови вона дізналась лише 07.11.2023 (копії заяви із зверненням до державного виконавця, розписки про отримання поштового відправлення чи копії постанови тощо), спірна постанова винесена 06.10.2023, із скаргою скаржник звернулась до суду лише 16.11.2023, а тому суд дійшов висновку, що скаржник (боржник) ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою після закінчення строку для звернення зі скаргою, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Також судом було враховано, що клопотання про поновлення пропущеного строку до суду скаржником не подано. Водночас судом зазначено, що зі скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що скаржник був позбавлений можливості у строки, визначені ЦПК України, звернутись до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. Суд роз`яснив скаржнику, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий О. В., просив суд скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2023 року і направити скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця до суду першої інстанції для розгляду по суті. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 саме 07.11.2023 стало відомо про існування постанови про оголошення в розшук від 06.10.2023. Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані доводи скаржника, залишив скаргу без розгляду, чим позбавив ОСОБА_1 доступу до правосуддя. Вважає, що в сукупності вартість майна на яке було накладено арешт в декілька разів перевищує суму заборгованості за виконавчим листом, а тому додатково оголошення в розшук автомобіля боржника значно обмежує ОСОБА_1 в праві користування та розпорядження своїм майном. Зазначає, що ОСОБА_1 також продовжує частково вносити кошти в рахунок погашення заборгованості, про що свідчить квитанція від 30.11.2023 на суму 5000 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2023, яке постановою Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишено без змін, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права приватної власності на частку у спільній частковій власності та стягнення грошової компенсації задоволено повністю. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 розміром по 108000 грн з кожної. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 80 -84, 161 - 165). На підставі даного рішення було видано 3 (три) виконавчі листи, які отримані позивачем особисто 18.07.2023 (т. 2 а. с. 176, 179). Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 72775410 від 14.09.2023, головним державним виконавцем Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 702/712/21, виданого 18.07.2023 Монастирищеннським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації за вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 розміром по 108000 грн з кожної та стягнено з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10800 грн (т. 3 а.с. 7). Відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору від 14.09.2023, головним державним виконавцем Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситник В. В. стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10800,00 грн (т. 3 а.с. 8). Постановою головного державного виконавця Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситника В. В. про арешт коштів боржника ВП № 72775410 від 14.09.2023, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 119020 грн (т. 3 а.с. 9). Відповідно до постанови про арешт майна боржника ВП № 72775410 від 19.09.2023, головним державним виконавцем Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситником В. В. накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3 а.с. 10). Згідно з постановою про розшук майна боржника ВП № 72775410 від 06.10.2023, головним державним виконавцем Монастирищенського відділу державної виконавчої служби в Уманському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ситником В. В. оголошено в розшук майно боржника: транспортний засіб марки HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 (т. 3 а.с. 11). Відповідно до інформації про виконавче провадження 72775410 від 07.11.2023, в межах даного виконавчого провадження проводився ряд виконавчих дій в період з дати відкриття виконавчого провадження по час звернення до суду зі скаргою, зокрема, 14.09.2023 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 19.09.2023 накладено арешт коштів боржника, 19.09.2023 накладено арешт майна боржника, 06.10.2023 оголошено розшук майна боржника (т. 3 а.с. 10 - 11). Згідно з квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 24.10.2023 погасила заборгованість за даним виконавчим провадженням на загальну суму 36000 грн (т. 3 а.с. 14). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 354301655 від 14.11.2023 накладено арешт на все нерухоме майно (т. 3 а.с. 15 - 17).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Черкаської області Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Осадчого О. В., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Положеннями ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»). Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження»). Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПКУкраїни). Згідно з ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 449 ЦПК України внормовано право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Стаття 74 ЗУ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до ст. ст. 447-453 ЦПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 920/149/18 викладено висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ суду, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у роз. VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» ч. 1 ст. 449 цього Кодексу. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України). Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. На ряду з цим, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/1216/21 виснувано, що учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблено висновок, що «з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи». Отже, ч. 1 ст. 449 ЦПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, а пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України) і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом. Судом встановлено, що звертаючись в суд із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилалась на те, що 14.09.2023 відкрито виконавче провадження, 14.09.2023 стягнуто виконавчий збір, 14.09.2023 накладено арешт на кошти боржника, 19.09.2023 накладено арешт на майно боржника та 06.10.2023 оголошено в розшук автомобіль, вказані дії є не неправомірними, а постанова про розшук майна боржника є незаконною та підлягає до скасування. При цьому вказуючи, що про наявність постанови державного виконавця від 06.10.2023 ОСОБА_1 дізналася безпосередньо від державного виконавця 07.11.2023, остання не надала жодного доказу в підтвердження вказаної обставини. Крім того, звернувшись із скаргою із пропуском встановленого спеціальним законом п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України - строку, ОСОБА_1 не заявила клопотання про поновлення строку на її подання з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, вона не дотрималася порядку, встановленого процесуальним законом для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, оскільки суд за власною ініціативою вказаного не вирішує. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і при неправильному застосуванні норм матеріального. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осадчого Олега Васильовича залишити без задоволення. Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко