Постанова 4803 № 203/2181/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/814/24 Справа № 203/2181/23 Суддя у 1-й інстанції - Казак С.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Любовкіна О.О. та представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що сторонами було підписано заяву-пропозицію №СІК-071118/003-07, згідно якої відповідач прийняв пропозицію укласти кредитний договір та приєднався до Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті банку, які разом із заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту. На виконання умов договору банком було видано відповідачу кредитні кошти, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 99 459,58 грн., яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 64 769, 93 грн., простроченої заборгованості по процентам в сумі 16 809,41 грн., простроченої заборгованості за комісією в сумі 15 592,50 грн., штрафу та пені за прострочену заборгованість в сумі 1 287, 74 грн., витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 000 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №СІК-071118/003-07 станом на 06.03.2023 року у розмірі 99 459,58 грн. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг №СІК-071118/003-07 від 07 листопада 2018 року, яка виникла станом на 06 березня 2023 року, в сумі 81 579,34 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 64 769,93 грн. та простроченої заборгованості по процентам в сумі 16 809, 41 грн.., а також стягнуто судовий збір в сумі 2 684 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки його рішення ґрунтується на припущеннях, неналежних та недопустимих доказах; неправильне застосування норм матеріального права; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що заява-пропозиція не є належним та достатнім доказом укладення сторонами кредитного договору, оскільки не містить конкретного переліку банківських послуг , які будуть надаватись на її підставі. Крім того, розміщені на офіційному сайті банку умови споживчого кредитування мають мінливий характер та знаходяться у виключному розпорядженні позивача, а тому не можуть бути складовою кредитного договору і вони не підписані сторонами. Також розрахунок заборгованості не містить формулу, яка дає можливість прослідити порядок нарахування заборгованості та її складові. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту передачі йому грошових коштів, оскільки наявна в матеріалах справи платіжна інструкція на видачу готівки №142921 не містить підпису відповідача, а доводи щодо знищення її оригіналу в період окупації належним чином не підтверджений. Звертає увагу, що акт приймання-передачі в архівосховище від 08.07.2020 року подано позивачем із додатковими поясненнями без додержання вимог процесуального законодавства через порушення строків її подачі та без пояснення причин не подання його разом із позовною заявою, а також вказаний акт не містить у собі посилання на передачу оригіналу платіжної інструкції №142921. Вважає, що надання банком виписки по особовому рахунку відповідача, хоча є первинним бухгалтерським документом, однак не може бути належним доказом у справі з огляду на те, що позивачем не доведено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, розмір кредитної заборгованості, її складові та порядок їх нарахування. В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19 вересня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією, штрафом та пенею та ухвалити нове рішення про задоволенні позовних вимог у повному обсязі; вирішити питання про стягнення з відповідача на їх користь судового збору у розмірі 6 710 грн. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не врахування правових висновків Верховного Суду щодо можливості встановлення щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування. Звертає увагу на те, що розмір щомісячної комісії, яку він просив стягнути передбачений у заяві-пропозиції від 07.11.2018 року, графіку платежів (Додаток №1 до заяви-пропозиції), паспортом споживчого кредиту, з якими ознайомився та підписав ОСОБА_1 та на які, на думку позивача, судом першої інстанції не було звернуто уваги. Крім того, у самому Законі України «Про споживче кредитування» передбачена можливість одночасного встановлення як процентів за користування кредитом, так і комісії, в тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, яке відповідно до положень Правил, затверджених постановою Правління НБУ №49 від 10 червня 2017 року та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» є платними та не передбачають їх деталізації. Крім того відповідач погашав нараховані банком комісії, не оспорював їх, а отже погодився із їх розміром (0,99%), при цьому договір не визнавався нікчемним. Щодо відмови у стягненні штрафу та пені за прострочену заборгованість, то позивач вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо непогодження цих штрафних санкцій сторонами, оскільки банком надано суду підписану відповідачем Заяву-пропозицію від 07.11.2018 року та Умови і правила споживчого кредитування в редакції дійсній на момент укладення такого договору. При цьому відповідач, підписавши заяву-пропозицію підтвердив, що ознайомлений і згоден з правилами банківського обслуговування, розміщеними на офіційному сайті банку, а тому суд також мав можливість їх дослідити. Також, про пеню у розмірі 9 % річних та штраф у фіксованому розмірі 100 грн. ОСОБА_1 був проінформований у паспорті споживчого кредиту, який ним особисто підписаний. Також в скарзі ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив залишити її без задоволення та задовольнити їх апеляційну скаргу, змінивши рішення в частині комісії, штраф та пені. Зазначає, що оригінал заяви про видачу готівки відповідачу було знищено в наслідок вибуху та пожежі, про що відкрито кримінальне провадження, по якому триває досудове розслідування. Зазначені факти підтверджені належними та допустимими доказами. Надана суду копія заяви виготовлена шляхом роздруківки із електронної системи банку, а тому не містить підписів сторін. ОСОБА_1 вносив платежі на погашення кредитної заборгованості та не звертався до банку із вимогами чи претензіями щодо недоотримання повної суми кредиту, а отже банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, а відповідач погодився із умовами договору. Щодо погодження сторонами умов та правил надання банківських послуг, посилався на доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та звертав увагу, що ОСОБА_1 крім заяви-пропозиції був підписаний паспорт споживчого кредиту. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 99 459,58 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Рішення суду в неоскаржуваній частині судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості не перевірялось Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2018 року ОСОБА_1 було підписано Заяву-Анкету на отримання споживчого кредиту №1-9-8124; Паспорт споживчого кредиту (Додаток №1 до Заяви-Анкети №1-9-8124), Графік платежів (Додаток №2 до Заяви-Анкети №1-9-8124), згідно яких останній був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: з орієнтовною загальною вартістю кредиту, графіком платежів та повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, сумами комісійної винагороди та інших платежів за договором. 07.11.2018 року ОСОБА_1 було підписано заяву-пропозицію №СІК-071118/003-07 та Додаток №1 до цієї заяви-пропозиції у вигляді графіку платежів. Відповідно до зазначених документів відповідач виявив бажання отримати споживчий кредит за кредитним продуктом «Великі можливості XL» в розмір 75 000 грн., строком на 48 місяців, з процентною ставкою 18,99% річних, щомісячною комісією в розмірі 0,99%. Відповідно копії платіжної інструкції на видачу готівки №142921 від 07.11.2018 року вбачається, що на виконання умов договору банком було видано ОСОБА_1 кредит в розмірі 75 000 грн. Згідно із наданого банком листа ТОВ «УАК-Архів» від 11.05.2022 року прийняті ними на зберігання документи ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» були знищені разом із архівосховищем в період окупації наприкінці березня 2022 року. Також матеріали справи містять акт приймання-передачі документів на архівне зберігання ТОВ «УАК-Архів» у відповідача від 08.07.2020 року з витягом із реєстру передачі. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 06 березня 2023 складає 99 459,58 грн., з яких: 64 769,93 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 809,41 грн. прострочена заборгованість за процентами; 15 592,50 грн. прострочена заборгованість за комісією; 1 287,74 грн. штраф та пеня за прострочену заборгованість. Також матеріали справи містять банківську виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н, з якої вбачається, що від імені відповідача вносились кошти на погашення кредиту відповідно до договору №СІК-071118/003-07 від 07.11.2018 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07.11.2018 року у рамках погоджених сторонами умов, а саме простроченої заборгованості за кредитом в сумі 64 769, 93 грн. та простроченої заборгованості по процентах в сумі 16 809,41 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ПАТ «КБ «Акордбанк» посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до позивача 06.11.2018 року з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим 07.11.2018 року підписав заяву-пропозицію №СІК-071118/003-07, згідно якої банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у сумі 75 000 грн (п. 2.2 Договору), строком на 48 місяців (п.2.3), зі сплатою процентів у розмірі 18,99% річних та щомісячної комісії у розмірі 0,99% (п.п.2.4, 2.5). Відповідач зобов`язався здійснювати повернення суми кредиту, сплату відсотків та комісії відповідно до Графіку платежів, який є невід`ємною частиною Заяви-пропозиції. Підписуючи заяву-пропозицію, відповідач підтвердив своє розуміння і згоду на те, що погашення кредитної заборгованості відповідач здійснюватиме щомісячно у сумі та строки у відповідності до графіку платежів, який наведений у додатку 1 до цієї заяви-пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції. Із наданих позивачем доказів, зокрема копії платіжної інструкції на видачу готівки №142921 та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній отримав та користувався кредитними коштами, а також здійснював їх повернення, хоча і не в повному обсязі. Доводи про те, що банком не підтверджено видачу відповідачеві кредитних коштів,оскільки платіжна інструкція не містить його підпису, є безпідставними. При зверненні до суду із позовною заявою банком надано лист ТОВ «УАК-Архів», в якому повідомлялось про знищення переданих йому позивачем на зберігання документів. В процесі розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «КБ «Акордбанк» додатково надано акт приймання-передачі документів, за яким ТОВ «УАК-Архів» прийняло від нього на зберігання архівні коробки зокрема згідно із наданим переліком касову документацію за період з 01.11.2018 - 30.11.2018 року. При цьому матеріали справи містять первинну бухгалтерську документацію, яка підтверджує користування відповідачем кредитними коштами та договір ним частково виконувався, тобто вносились платежі на погашення кредиту. Також, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався. Зазначене у своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору, тому надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами та отримання кредитних коштів відповідачем, судом першої інстанції правильно враховано як належні та допустимі докази в підтвердження позовних вимог. Відповідно до положень статей 12, 18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновок суду першої інстанції про те, що банк не надав належних доказів, а тому його позов не доведений, є передчасним, оскільки банк надав всі документи, в том числі і виписку із рахунку про рух коштів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання його ним не заявлялись. Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не користувався кредитом. За встановлених обставин підстав для скасування судового рішення в цій частині не має. Як передбачено ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до наявних в матеріалах справи заяви-пропозиції від 07.11.2018 року, графіків платежів від 07.11.2018 року та від 06.11.2018 року, паспортом споживчого кредиту від 06.11.2018 року відповідач в порушення вимог кредитного договору щодо додержання графіку і сум погашення, підписаного сторонами, своєчасно та в повній мірі не сплачував кошти, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яку в добровільному порядку останній не сплачує, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача погоджених сторонами процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16 809,41 грн. (18,99%) заборгованості за кредитним договором №СІК-160919/078-39 від 16.09.2019 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги кредитного договору не відповідають вимогам закону, відповідно до ст.215 ЦК України та ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними. Також не вважав погодженим між сторонами розмір штрафних санкцій у вигляді штрафів та пені. Однак такий висновок суду щодо недійсності умов нарахування комісії, яка погоджена сторонами, не відповідає вимогам закону та обставинам справи. Згідно Закону України «Про споживче кредитування» в редакції,яка набула чинності 10 червня 2017 року, текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредитуумови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Кредитний договір був укладений сторонами у листопаді 2018 року, а положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону та на які посилався суд першої інстанції, були виключені у 2017 році. Враховуючи наведене, сторони погодили комісію у розмірі 0,99 % за розрахунково-касове обслуговування, що не суперечить вимогам закону України «Про споживче кредитування», а отже вимога банку щодо її стягнення є законною та обґрунтованою. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та застосував положення закону, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення кредитного договору втратили чинність. Що стосується розміру штрафних санкцій, які суд першої інстанції вважав непогодженими сторонами договору слід зазначити наступне. В статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» перелічена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Зокрема, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов`язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Позивачем в підтвердження позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами надано паспорт споживчого кредиту від 06.11.2018 року, підписаний особисто ОСОБА_1 , який містить умову щодо процентної ставки, погоджену з позичальником під його підпис. Із наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить найменування та місцезнаходження кредитодавця, реквізити ліцензії; тип кредитного продукту - «Великі можливості XL». Кредит надається на споживчі цілі не пов`язаний з підприємницькою діяльністю. Відповідно до п.3 Паспорту споживчого кредиту, сума кредиту становить 75 000 грн., строком на 48 місяців. процентна ставка відсотків річних складає 18,99%, щомісячна комісія - 0,99%, пеня 9% річних за кожен день прострочення заборгованості, штрафи 100 грн. Данна інформація зберігає чинність та є актуальною до 21.11.2018 року (а.с.20). Зміст зобов`язання в наведеному паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз анкети-заяви та наданого позивачем розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами у паспорті споживчого кредиту. ОСОБА_1 ознайомився з наданою в паспорті споживчого кредиту інформацією, про що свідчить його підпис, вибрав та погодився з конкретними умовами щодо сплати штрафів, пені та уклав кредитний договір шляхом особистого підписання заяви-пропозиції. Тобто таким чином висловив своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов. Підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядком його надання, відсотки за користування кредитом та застосування штрафу і пені у разі порушення грошового зобов`язання. Враховуючи наведене, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у вигляді штрафів та пені у розмірі 1 287,74 грн.. Щодо правил банківського обслуговування фізичних осіб, на які посилався банк в апеляційній скарзі, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невизнання їх складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та часткове погашення, а також погодження сторонами кредитного договору розміру процентів, штрафних санкцій та комісії, на що суд першої інстанції не звернув уваги та помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафів та комісії . Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає встановленим обставинам лише у частині вирішення спору щодо стягнення штрафних санкцій та комісії, то апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга банку в оскаржуваній частині щодо пені, штрафів та комісії підлягає задоволенню. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості з комісії, штрафів та пені та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ПАТ «КБ «Акордбанк» підлягає задоволенню, тому розмір сплаченого ними судового збору при зверненні до суду з цим позовом та при поданні апеляційної скарги підлягає стягненню у пропорційному співвідношенні (98,99%) з відповідача на користь банку у розмірі 6 642,23 грн. Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми судового збору слід змінити з 2 167,62 грн. на 6 7642,23 грн.. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 99 459,58 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Любовкіна О. О. залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та штрафними санкціями у вигляді пені та штрафу скасувати. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією та штрафними санкціями у вигляді пені та штрафу задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» заборгованість за комісією у розмірі 15 592,50 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят копійок), а також штрафів та пені у розмірі 1 287,74 грн. ( одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень сімдесят чотири копійки). Змінити розмір судового збору, стягнутого із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКОРДБАНК» з «2 684 грн.» на «6 642,23 грн. (шість тисяч шістсот сорок дві гривні двадцять три копійки)». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: