Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/1672/23

Справа № 148/1672/23 Провадження № 22-ц/801/364/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2024 рокуСправа № 148/1672/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2023 року про відмову в поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви, постановлену суддею Дамчуком О.О., в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 04 вересня 2023 року, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області, встановив: 22 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» звернулося до суду із заявою, у якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за спожитий природний газ в сумі 2 746,18 грн за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та судовий збір в сумі 268,40 грн (а.с.1-22). 04 вересня 2023 року Тульчинським районним судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості за спожитий газ, що виникла за період з 01.03.2022 по 03.04.2022 у розмірі 2 746,18 грн, а також судовий збір в с умі 268,40 грн (а.с.27). 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила: - поновити пропущений строк звернення до суду та прийняти до розгляду її заяву про скасування судового наказу; - скасувати судовий наказ від 04 вересня 2023 року, виданий Тульчинським районним судом Вінницької області про стягнення з неї заборгованості та судового збору. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 04 вересня 2023 року, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості за спожитий газ в розмірі 2 746,18 грн та судового збору у сумі 268,40 гривень повернуто заявниці. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким поновити їй строк на подання заяви про скасування судового наказу, а спірний наказ скасувати. У скарзі зазначає, що приймаючи рішення про задоволення заяви ТОВ «Вінницягаз Збут» суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону в частині перевірки відповідності заяви про видачу судового наказу вимогам ст. 165 ЦПК України. Поза увагою суду залишився той факт, що між стягувачем і боржником не було укладено та підписано письмовий договір, а наявний витяг з типового договору та особовий рахунок абонента суд першої інстанції розцінив як правочин, що вчинений у письмовій формі. Вимоги стягувача повинні були розглядатися у позовному провадженні, а суд мав би прийняти рішення про відмову у видачі судового наказу відповідно до п.1 ч.1 ст.163 ЦПК України. Висновки суду про обізнаність боржника щодо винесення судового наказу не відповідають фактичним обставинам справи й зроблені без належного дослідження та оцінки всіх обставин та доказів, наданих боржником, як підставу для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу. За адресою АДРЕСА_1 вона проживає разом із своєю дочкою, яка разом зі своєю сім`єю користується на рівні з нею житловими послугами, в тому числі споживанням газу. Вона є особою похилого віку, тому питаннями оплати житлово-комунальних послуг займається дочка і всі документи знаходяться в останньої на зберіганні. Зазначає, що попередньо вона зверталася за консультацією до юристів, які роз`яснили про можливість звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та наявність обґрунтованих підстав для його поновлення. Поновлення в спірному випадку строків не порушує принцип правової визначеності, тому посилання суду на вказану обставину є безпідставним. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. У судове засідання, призначене на 13 лютого 2024 року, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені. 13 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона зазначила, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі. Судове засідання просить провести у її відсутність. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність належно повідомлених учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що 04 вересня 2023 року Тульчинський районним судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги (газ). У ч. 3 ст. 167 ЦПК України зазначено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання визначені статтею 170 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього. До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (п. 3 ч. 5 цієї статті). У ч. 2 ст. 171 ЦПК України зазначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Копію судового наказу було направлено на адресу ОСОБА_1 05 вересня 2023 року та отримано нею 25 вересня 2023 року, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.29, 31). Тобто заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 мала право подати до 10 жовтня 2023 року. Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася 15 грудня 2023 року, додавши до неї клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу. Як на підставу для поновлення строку ОСОБА_1 посилалася на те, що перешкодою для вчасного звернення до суду із заявою про скасування судового наказу стала відсутність необхідних документів на обґрунтування її позиції, оскільки питаннями оплати за житлово-комунальні послуги займалася її дочка і документи перебували в останньої. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина сьома статті 127 ЦПК). Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Дослідивши доводи ОСОБА_1 , наведені нею на обґрунтування підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними та обґрунтованими. ОСОБА_1 не заперечує, що саме вона отримала копію судового наказу та була ознайомлена з його змістом. У наказі судом першої інстанції було роз`яснено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії судового наказу подати заяву про його скасування. Тобто ОСОБА_1 була обізнана з порядком та строками подання заяви про скасування судового наказу та повинна була вчиняти всі залежні від неї дії з метою дотримання відповідних вимог ЦПК України. Та обставина, що ОСОБА_1 протягом певного часу не могла знайти документи по оплаті газу не може бути безумовною підставою для поновлення їй процесуального строку. Отримавши судовий наказ та не погоджуючись з ним особа повинна подати заяву про скасування судового наказу без будь-яких додатків до неї (документів), тому необхідності в їх зібрані у ОСОБА_1 не було. Звернення до юриста з метою роз`яснення змісту судового наказу, зокрема, щодо строків подання заяви про скасування судового наказу, ОСОБА_1 документально не підтвердила. А незнання закону (юридична необізнаність) не може бути підставою для поновлення строку, який вчетверо перевищує допустимий. Апеляційний суд бере до уваги, що з моменту отримання копії судового наказу пройшло майже три місяці, а боржник, в свою чергу, не вчинила активних дій для своєчасного звернення до суду із заявою про скасування судового наказу. ОСОБА_1 вважає, що поновивши строк на подання заяви про скасування судового наказу не буде допущено порушення принципу правової визначеності, однак, вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 скористатись правом на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу останньою не наведено. Решта доводів апеляційної скарги, які стосуються порядку винесення судового наказу (відповідність заяви про видачу судового наказу вимогам ст.165 ЦПК України; відсутність письмового договору між стягувачем і боржником; наявність підстав для розгляду вимог стягувача у позовному провадженні) не розглядаються апеляційним судом, оскільки цим доводам повинна надаватися оцінка у разі поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу. Підсумовуючи апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 364, 367, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий Т.М. Шемета