Постанова 4801 № 148/2083/22

Справа № 148/2083/22 Провадження № 22-ц/801/1116/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 рокуСправа № 148/2083/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2023 року, ухвалене суддею Саламахою О.В. в м. Тульчині, повне рішення складено 03 квітня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, встановив: У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.11.2009 з 1/4 частини заробітку (доходу), а також на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу Тульчинського районного суду Вінницької області від 02.10.2019 з 1/4 частини заробітку (доходу) на 1/3 частину заробітку (доходу) ОСОБА_2 на обох дітей загалом, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку для кожної дитини, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення старшою дитиною, ОСОБА_3 , повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є колишнім подружжям та батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.11.2009 з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 02.11.2009 і до повноліття дитини. Також, згідно судового наказу, виданого 02.10.2019 Тульчинським районним судом Вінницької області, з нього стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, загалом з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/2 всіх видів заробітку (доходу). Аліменти сплачує, заборгованості по двох виконавчих провадженнях немає. Однак, сплачувати надалі аліменти у розмірі половини свого доходу він не може, оскільки 11.06.2022 під час проходження військової служби отримав важке поранення - вибухову травму. Зважаючи на отримані травми, наразі ним подані документи про оформлення 2-ї групи інвалідності. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2023 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Тульчинського районного суду від 27.11.2009 та судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 02.10.2019, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення повноліття дітей. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд невірно застосував до спірних правовідносин ст. 192 СК України. Матеріальне становище позивача з моменту ухвалення судових рішень про стягнення з нього аліментів на утримання дітей покращилося, докази погіршення матеріального становища в матеріалах справи відсутні. Суд, відмовивши в оголошенні перерви у справі зв`язку із необхідністю направлення представником відповідача ряду запитів щодо стану лікування позивача, грубо порушив норми процесуального права. Докази, які б підтверджували призначення позивачу дороговартісного лікування в матеріалах справи відсутні, а чинне законодавство передбачає для позивача безоплатне лікування. Та обставина, що позивачем подано документи для встановлення групи інвалідності, є припущенням. Позивач довгий час ухилявся від сплати аліментів, участі у вихованні дітей не бере. Судом не враховано, що на утриманні позивача не має інших осіб. Також судом не взято до уваги, що відповідачка має сина від першого шлюбу, який навчається у навальному закладі та відвідує секцію боксу. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21 жовтня 2008 року відділом РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15 листопада 2016 року виконавчим комітетом Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області (а.с.7,8). З копії виконавчого листа №2-1413/09, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області 25 лютого 2010 року встановлено, що за рішенням суду від 27 листопада 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 листопада 2009 року і до повноліття дитини (а.с.9). Відповідно до копії судового наказу, виданого 02 жовтня 2019 року Тульчинським районним судом Вінницької області у справі №148/1800/19, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.10). На виконанні Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходяться вказані вище судові рішення, старшим державним виконавцем Гаврилюком С.В. відкрито виконавчі провадження №63215827 та №63215470. Як на підставу для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 посилався на погіршення стану здоров`я, на підтвердження чого надав копію довідки військово-лікарської комісії від 24 листопада 2022 року №718. У вказаній довідці зазначено, що старшому солдату військової служби за контрактом ОСОБА_2 проведено медичний огляд ВЛК військової частини НОМЕР_3 24 листопада 2022 року, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: наслідки вибухової травми (11.06.2022). Травматична ампутація лівої стопи на рівні суглобу Шопара; Наслідки відкритого вогнепального багатоуламкового перелому нігтьової фаланги V-го пальця лівої кисті, множинних дотичних та сліпих уламкових поранень м`яких тканин обох нижніх кінцівок, правої сідничної ділянки. Стан після первинної ХО вогнепальних ран посттравматичної культі лівої стопи обох нижніх кінцівок, правої сідничної ділянки (11.06.2022). ПХО вогнепальних ран кукси лівої стопи обох нижніх кінцівок, правої сідниці, репозиція відкритого перелому нігтьової фаланги V-го пальця лівої кисті та фіксація уламків АЗФ (17.06.2022). ПХО вогнепальних ран кукси лівої стопи, обох нижніх кінцівок та правої сідниці (22.06.2022). ПХО вогнепальних ран кукси лівої стопи, обох нижніх кінцівок та правої сідниці (27.06.2022). ПХО вогнепальної рани кукси лівої стопи з постановкою ВАК-системи (06.07.2022). ПХО вогнепальної рани кукси лівої стопи з постановкою ВАК-системи (18.07.2022). Міопластична реампутація на рівні с/3 лівої гомілки (04.08.2022). Набута відсутність лівої нижньої кінцівки на рівні с/3 гомілки. Фантомний біль лівої нижньої кінцівки. Травма, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.13). За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини. У ч. 2 ст. 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Із вказаного слідує, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у випадку, зокрема, погіршення стану його здоров`я. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Суд першої інстанції, врахувавши погіршення стану здоров`я позивача, а також ту обставину, що на даний час з нього стягуються аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів доходів на двох дітей, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для зменшення розміру аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суд невірно застосував норму матеріального права - ст. 192 СК України, однак, вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки вказаною нормою врегульоване питання зменшення розміру аліментів і саме на підставі цієї статті ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом. Не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення свого матеріального становища, оскільки в даному випадку підставою позову про зменшення розміру аліментів є погіршення здоров`я платника аліментів, а не зміна його матеріального стану, а відтак відсутні підстави надавати оцінку доводам скарги щодо покращення матеріального становища ОСОБА_2 (щодо його працевлаштування на момент ухвалення судових рішень про стягнення аліментів на дітей та на момент звернення до суду з даним позовом, розміру заробітної плати, придбання майна). Крім того, апелянт зазначає, що представник позивача в судовому засіданні не відповів на ряд питань її представника (щодо наслідків поранення позивача та його впливу на стан здоров`я; де на час розгляду справи знаходиться позивач, чи закінчив він лікування та результат такого лікування; чи знаходиться позивач на час розгляду справи у військовій частині ти чи несе далі військову службу), у зв`язку з цим представник відповідача просила оголосити у справі перерву для з`ясування цих питань, проте суд відмовив в задоволенні цього клопотання, чим грубо порушив норми процесуального права. Наведені вище доводи не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки вже з самої довідки військово-лікарської комісії від 24 листопада 2022 року №718 вбачається характер травм, отриманих ОСОБА_2 , основною з яких є набута відсутність лівої нижньої кінцівки на рівні с/3 гомілки. Вказана травма сама по собі свідчить про погіршення (втрату) здоров`я позивача у зв`язку із травмою (її наслідками), оскільки ампутація нижньої кінцівки - це незворотній процес. Навіть у разі закінчення лікування не поверне тіло (організм) до попереднього стану та може призвести до певних обмежень у життєдіяльності особи. Не заслуговують на уваги твердження апелянта з приводу недоведення позивачем факту призначення йому дороговартісного лікування та лікарських засобів, а також факту понесення таких витрат, оскільки це не було підставою позову. Так само і надання соціальних гарантій, передбачених у певних випадках військовослужбовцям не відновить стан здоров`я позивача до попереднього. Щодо несення військової служби, то у згаданій довідці зазначено, що ОСОБА_7 обмежено придатний до військової служби - непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до військової служби у частинах (підрозділах), забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах. Однак вказані обставини щодо можливості (придатності) ОСОБА_2 проходити військову службу не впливають на стан його здоров`я загалом і не свідчать про те, що він надалі проходитиме військову службу. ОСОБА_1 наголошує увагу на тому, що встановлення позивачу групи інвалідності є припущенням, а суд не має права виносити рішення на припущеннях. Однак, ні в описовій, ні в мотивувальній частинах рішення суд не посилався на вказану обставину, тому такі доводи скарги є безпідставними. Незадоволення судом першої інстанції клопотання про оголошення у справі перерви, про що вказує апелянт, не належить до переліку обов`язкових підстав для скасування судового рішення (ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Твердження ОСОБА_1 про ухилення відповідача від сплати аліментів, нерегулярної їх сплати та виникнення значної заборгованості є голослівними, оскільки не підтверджені доказами. У разі наявності заборгованості за аліментами ОСОБА_1 не позбавлена можливості на підставі ст. 194 СК України стягнути з платника аліментів заборгованість по аліментам. Обставини щодо оплати відповідачем гуртків та навчання дітей, за їх доведеності, можуть слугувати підставою для стягнення в судовому порядку додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами в порядку ст. 185 СК України. Наявність у ОСОБА_1 ще сина від першого шлюбу, який навчається у Вінницькому транспортному коледжі та відвідує секцію боксу, у зв`язку з чим відповідачка несе матеріальні витрати, не беруться до уваги при вирішенні даного спору, оскільки ОСОБА_2 не зобов`язаний здійснювати утримання дитини ОСОБА_1 від іншого шлюбу. Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції з приводу того, що загальна частка відрахування на обох дітей з ОСОБА_2 становить 1/2 його заробітку (доходу). Такий розмір аліментів (половина заробітку (доходу) платника аліментів) визначений СК України у разі стягнення аліментів на трьох і більше дітей (стаття 183). Обов`язок щодо утримання дітей в рівній мірі покладається на обох батьків, а не лише на того з батьків, з ким не проживають діти. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про ухвалення рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук М.М. Якименко