Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6994/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6994/23 Головуючий у 1 інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Заміхановської Д.В розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив: - визнати неправомірними дії Державної податкової служби України про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 16 січня 2023 року у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців; - зобов`язати Державну податкову службу України поновити на державній службі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року, а у разі неможливості, поновити на державній службі ОСОБА_1 на іншій рівнозначній посаді (посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівня державного органу) категорії «Б», за згодою ОСОБА_1 ; - стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ:43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату (щомісяця), яка складає 37473,26 грн. за один місяць, за час вимушеного прогулу з 16 січня 2023 року до дня поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі; - стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ:43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, яка складає 74 946,52 грн., з врахуванням вже виплачених двох посадових окладів у сумі 26900,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 16 січня 2023 року у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 16.01.2023 № 38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2023 по 11.07.2023 у розмірі 169 651,44 грн. В решті вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині: - поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року; - стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 29 621,68 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять одна гривні 68 копійок), з якої мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова служба України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивача було повідомлено у письмовій формі з попередженням про наступне звільнення, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, не пізніше ніж за 30 календарних днів до звільнення, і одночасно запропоновано вакантні посади, що відповідали його професійній підготовці та професійному рівню. Оскільки, позивач від переведення на запропоновані посади відмовився, апелянт вважає, що продовження проходження державної служби позивачем стало неможливим. Також, апелянт вказує, що відповідачем було дотримано визначену спеціальним законом процедуру припинення державної служби, а тому, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПС України від 16.01.2023 № 38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » є безпідставною. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 23 серпня 2023 року та 25 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, якими підтримує позицію суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 21.12.2012 по 16.01.2023 працював в апараті Державної податкової служби України. Наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись положеннями статті 34 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 6 Закону України «Про охорону праці» та з метою збереження життя і здоров`я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів, встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах. ОСОБА_1 отримав від ДПС України попередження від 15 грудня 2022 року про наступне звільнення із займаної посади. Згідно даного попередження, відповідно до наказів ДПС України від 14.01.2022 № 22 «Про введення в дію Структури апарату ДПС та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» та від 19.01.2022 №1-ф «Про введення в дію Штатного розпису Державної податкової служби України», скорочується посада державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС без скорочення чисельності та штату державних службовців. ОСОБА_1 повідомлено, що він підлягатиме звільненню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», через 30 днів з моменту ознайомлення з цим попередженням. З метою виконання вказаних наказів ДПС від 14.01.2022 № 22 та від 19.01.2022 №1-ф та дотримання вимог абз. 2 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», запропоновано вакантну посаду відповідно до штатного розпису ДПС: - головного державного інспектора відділу експлуатації управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; - головного державного інспектора відділу планування закупівель ДПС управління закупівель Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; - головного державного інспектора відділу планово-аналітичної роботи Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення. На вказаному попередженні ОСОБА_1 зазначив про ознайомлення, отримання його копії та вказав про те, що станом на 15.12.2022 перебуває у простої з 24.02.2022. ОСОБА_1 відмовився від вказаних у попередженні запропонованих посад. 16 січня 2023 року Державною податковою службою України прийнято наказ №38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 16 січня 2023 року, у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (зі змінами). Підстава: попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 , частина 4 статті 87 Закону України «Про державну службу». У п. 2.2 вищевказаного наказу зазначено по виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. 19 січня 2023 року ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомога у розмірі 26 900,00 грн. Наказ про звільнення та лист ДПС України від 16.01.2023 №1299/6/99-00-11-01-01-06 щодо вибору ОСОБА_1 варіанту отримання трудової книжки, надання обхідного листа, акту прийому-передачі справ та майна, здачі службового посвідчення, надіслані ОСОБА_1 поштою, що підтверджується наданою до справи накладною №0100107701987 від 16.01.2023. Також, надіслане фото наказу про звільнення з мобільного телефону заступника начальника відділу організації професійного навчання управління професійного розвитку та добору персоналу Департаменту персоналу Дятел Ю.М. на мобільний телефон ОСОБА_1 16.01.2023, що підтверджується протоколом від 16.01.2023 та копією знімку з екрану телекомунікаційного зв`язку. Не погоджуючись із діями відповідача щодо звільнення з державної служби, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону). Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Отже, саме Законом № 889-VIII, як спеціальним законодавчим актом, визначена процедура вивільнення державних службовців у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДПС України від 14 січня 2022 року № 22 «Про введення в дію Структури апарату ДПС та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» введено в дію нову редакцію Структури апарату ДПС України (Т. 1 а.с. 206-221). Вищевказаним наказом, зокрема, реорганізовано Департамент інфраструктури та бухгалтерського обліку шляхом поділу та на його базі утворено Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку та Департамент інфраструктури та господарського забезпечення. При цьому, у Департаменті інфраструктури та господарського забезпечення утворено самостійний відділ мобілізаційної роботи та охорони праці чисельністю 6 штатних одиниць. З метою забезпечення ефективності функціонування структурних підрозділів апарату ДПС України, наказом ДПС України від 31.05.2022 № 278 «Про внесення змін до наказу ДПС від 14.01.2022 № 22» внесено зміни до організаційної структури та штатної чисельності Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення, зокрема, відділ мобілізаційної роботи та охорони праці реорганізовано у відділ мобілізаційної роботи та цивільного захисту, скоротивши його чисельність на 1 одиницю (підпункт 1.6.4 підпункту 1.6 пункту 1 вказаного наказу) (Т. 1 а.с. 189-193). Також, наказом ДПС України від 31.05.2022 № 278 затверджена Зміна до Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС України, затверджених наказом ДПС від 14.01.2022 № 22, відповідно до якої, відділ мобілізаційної роботи та цивільного захисту має чисельний штат - 5 осіб (Т. 1 .а.с. 194-198). Таким чином, відбулось скорочення посади начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку ДПС України внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу. Як зазначає позивач, відповідачем не запропоновано йому жодної вакантної посади категорії «Б», враховуючи, що серед вакантних є і профільна посада - завідувача сектору охорони праці та пожежної безпеки управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення. Водночас, апелянт вказує, що позивача було повідомлено у письмовій формі з попередженням про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису не пізніше ніж за 30 календарних днів до звільнення, і одночасно запропоновано вакантні посади, що відповідали його професійній підготовці та професійному рівню. Оскільки, позивач від переведення на запропоновані посади відмовився, апелянт вважає, що продовження проходження державної служби позивачем стало неможливим. З даного приводу, слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Отже, на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей державного службовця. При цьому, нижча посада може бути запропонована робітнику лишу у випадку, коли рівнозначної посади роботодавець не може запропонувати, така відсутня за штатом та у структурі державного органу. Пунктом 4 статті 2 Закону № 889-VIII визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Згідно пункту 6 статті 2 Закону № 889-VIII, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. За приписами частини 1 статті 6 Закону № 889-VIII, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовці. Пунктом 2 частини 2 статті 6 Закону № 889-VIII встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема, категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 займав керівну посаду - начальник відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, що відноситься до категорії «Б». 14 січня 2021 року головою ДПС України затверджено Положення про відділ мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України (далі - Положення) (Т. 1 а.с. 49-61). Згідно п. 2.1 розділу 2 Положення, основними завданнями відділу є забезпечення в межах повноважень ДПС мобілізаційної підготовки, мобілізації та контролю за здійсненням таких заходів; забезпечення цивільного захисту у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску; організація пожежної та техногенної безпеки в ДПС; реалізація повноважень з охорони праці і контроль за цією роботою в ДПС. Відповідно до розділу 4 Положення, керівництво відділу здійснює начальник відділу, який очолює відділ, керівництво діяльністю та організацією роботи відділу відповідно до Регламенту ДПС, Положення про Департамент, положення про відділ; здійснює внутрішній контроль у відділі та має інші визначені Положенням повноваження та функції. Пунктом 4.3 Положення передбачено, що начальник відділу призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Головою ДПС. Згідно Посадової інструкції державного службовця за посадою начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, затвердженої головою ДПС України 02.06.2020, вказана посада має мету - організація роботи відділу з метою забезпечення реалізації державної політики з питань мобілізаційної роботи, цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, охорони праці у сфері діяльності ДПС, забезпечення контролю за здійсненнями таких заходів у територіальних органах (Т. 1 а.с. 62-64). Матеріали справи свідчать, що в попередженні про наступне звільнення від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 були запропоновані наступні вакантні посади, відповідно до штатного розпису ДПС: головний державний інспектор відділу експлуатації управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; головний державний інспектор відділу планування закупівель ДПС управління закупівель Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; головний державний інспектор відділу планово-аналітичної роботи Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення (Т. 2 а.с. 224). Слід зазначити, запропоновані позивачу посади головних державних інспекторів відділів відносяться до категорії «В», що є, відповідно, нижчими посадами по відношенню до посади, яку займав позивач. Водночас, відповідно до листа ДПС України від 17 січня 2023 року № 92/ЗПІ/99-00-11-01-03-10, станом на 16.12.2022 кількість вакантних посад категорії «Б» в апараті Державної податкової служби України становила 38 посад (Т. 1 а.с. 34-36) Згідно додатку до вищевказаного листа - Перелік вакантних посад категорії «Б» апарату ДПС України станом на 16.12.2022, серед вакантних посад категорії «Б» апарату ДПС України були, зокрема: посада заступника директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку в Департаменті фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку; директор Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; заступник директора департаменту - начальник управління державного майна та ресурсного забезпечення Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення; завідувач сектору охорони праці та пожежної безпеки управління капітального будівництва та експлуатації Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення в Департаменті інфраструктури та господарського забезпечення (Т. 1 а.с. 37-39). Оскільки, відповідачем не було запропоновано позивачу рівнозначних вакантних посад категорії «Б», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПС України порушено порядок звільнення ОСОБА_1 , встановлений п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII. Так, апелянт, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання виплати працівників державних органів», вказує, що посади керівник головного управління у складі директорату, керівник управління у складі департаменту, головного управління, служби, зокрема, керівник відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління належить до підкатегорії «Б3», посада начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку ДПС відносяться до підкатегорії «Б3». Колегія суддів приймає до уваги вищевказані посилання апелянта, однак, зазнає, що керівна посада позивача ОСОБА_1 була віднесена до категорії «Б», водночас, запропоновані відповідачем посади були віднесені категорії «В» (підкатегорії В1, В2, В3). Отже, відповідачем порушено установлений законом порядок звільнення позивача, що свідчить про незаконність такого звільнення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 16.01.2023 № 38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » З приводу доводів апелянта про те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. В силу п.п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку № 100, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування показників заробітної плати позивача, яка йому нараховувалась до винесення наказу про оголошення простою, оскільки, середня заробітна плата береться із розрахунку саме відпрацьованих робочих днів, а в період простою позивачу здійснювались нарахування заробітної плати 2/3 від окладу, згідно наказу № 243-о від 24.02.2022 та ст. 34 КЗпП України. Відповідно до довідки ДПС України від 19.06.2023 №134 про заробітну плату, нарахована заробітна плата за 7 відпрацьованих днів (грудень 2021 року - січень 2022 року) складає 9425,07 грн., середньомісячна заробітна плата за період з грудня 2021 року по січень 2022 року становить 27602,02 грн. із розрахунку середньоденної заробітної плати 1346,44 грн. (Т. 2 а.с. 44). Період вимушеного прогулу позивача з 17.01.2023 (перший робочий день після звільнення позивача) по 11.07.2023 року (день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді та відновлення державної служби) складає 126 робочих днів. Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 169 651,44 грн. (1346,44 грн. х 126 робочих днів). Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2023 по 11.07.2023 у розмірі 169 651,44 грн. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю. Повний текст постанови виготовлено 12.02.2024 р.