Ухвала КАС ВС № 320/6994/23

УХВАЛА 10 червня 2024 року м. Київ справа № 320/6994/23 адміністративне провадження № К/990/20010/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 320/6994/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому просив: визнати неправомірними дії Державної податкової служби України про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 16 січня 2023 року у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців; зобов`язати Державну податкову службу України поновити на державній службі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року, а у разі неможливості, поновити на державній службі ОСОБА_1 на іншій рівнозначній посаді (посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівня державного органу) категорії «Б», за згодою ОСОБА_1 ; стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату (щомісяця), яка складає 37473,26 грн за один місяць, за час вимушеного прогулу з 16 січня 2023 року до дня поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, яка складає 74 946,52 грн, з врахуванням вже виплачених двох посадових окладів у сумі 26900,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 16 січня 2023 року у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 16 січня 2023 року № 38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 січня 2023 року по 11 липня 2023 року у розмірі 169 651,44 грн. У решті вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року; стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 29621,68 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять одна гривні 68 копійок), з якої мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Державна податкова служба України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 22 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд». Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Ухвалами Верховного Суду від 08 квітня 2024 року та від 03 травня 2024 року касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 320/6994/23 повернуто скаржнику. Скаржник як на підставу для відкриття касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу». Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при вивільненні державних службовців відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з юридичної особи, що реорганізовується і припиняється відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі. Проте скаржник не навів вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, як і не навів аргументів неправильного застосування / незастосування норми права та підстав для формування такого висновку саме у цій справі (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.), ураховуючи, що положення частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» є загальними та обмежившись власним тлумаченням вказаної норми права у взаємозв`язку із обставинами справи. З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Наступною підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій/судом попередньої інстанції зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень. Однак такі підстави у касаційній скарзі не викладені. Верховний Суд наголошує, що за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі. Водночас посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є не доцільним, оскільки ця справа не є справою незначної складності в розумінні положень КАС Укаїни. Решта доводів касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 320/6994/23 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська