Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/29994/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29994/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року (повний текст складено 01 серпня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив: - визнати відмову Державної податкової служби України від 30.09.2021 року у прийнятті на роботу в порядку переведення із ДФС України ОСОБА_1 незаконною та протиправною; - зобов`язати Державну податкову службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із ДФС України у відповідності до вимог ст. 87 Закону України "Про державну службу". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що він мав переважне право залишення на роботі та узгодив із керівництвом ДФС України його переведення до ДПС України, однак відповідач безпідставно відмовив у переведенні позивача на рівнозначну посаду. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що самого лише бажання позивача на переведення його на посаду до іншого державного органу недостатньо, натомість необхідні відповідні рішення суб`єкта призначення в державному органі, з якого переводиться державний службовець та суб`єкта призначення в державному органі, до якого переводиться державний службовець, при цьому, законодавством встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо призначення державного службовця в порядку переведення з іншого державного органу, при цьому ст.87 Закону України «Про державну службу» визначає обов`язки саме для ДФС України, в якому працював позивач. ДФС України відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу п.3 ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 р. у справі №640/10729/20 наказом ДФС України від 21.05.2021 р. за №796-о скасовано накази ДФС України від 12.12.2019 р. №2095-о "Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " та від 30.03.2020 р. № 293-о "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "; поновлено позивача на посаді директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 31 березня 2020 року (а.с.50). Також вказаним наказом попереджено позивача про скорочення посади, на якій його поновлено, та наступне звільнення на посаді п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку зі зміною структури (накази ДФС від 21.12.2019 №791, від 14.01.2021 №11 "Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України") та введення в дію штатного розпису (наказ ДФС від 27.01.2021 №1-ф "Про введення в дію Штатного розпису на 2021 рік Державної фіскальної служби України" (зі змінами) через 30 календарних днів з дня ознайомлення з наказом. 11.06.2021 позивачем подано до ДПС України клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу"), у якому просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести позивача, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на рівнозначну або нижчу (заступника Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку) посаду в ДПС України, надав на це свою згоду (а.с.51-56). Листом від 09.07.2021 №5534/Р/99-00-11-01-03-09 ДПС України повідомило позивача, що умовою переведення є відповідне рішення суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Проінформовано, що на посаду директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера заявник не може бути призначеним, оскільки станом на 08.07.2021 посада не є вакантна, а на вакантну посаду заступника Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку наказом ДПС від 14.06.2021 №1192-о "Про оголошення повторного конкурсу на зайняття посад державної служби" оголошено повторний конкурс (а.с.57-58). 26.07.2021 позивачем подано до ДПС України клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу"), в якому він просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести його, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на посаду заступник Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку в ДПС України, надав на це свою згоду (а.с.59-60). Листом від 16.08.2021 №6974/Р/99-00-11-01-03-09 ДПС України повідомило позивача, що умовою переведення є відповідне рішення суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець (а.с.61-62). 04.08.2021 ОСОБА_1 подано до ДПС України ще одне клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу"), у якому просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести його, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на посаду заступник Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку - начальник управління капітального будівництва в ДПС України, надав на це свою згоду (а.с.63-64). Листом від 26.08.2021 №7295/Р/99-00-11-01-03-09 ДПС України повідомило позивача, що умовою переведення є відповідне рішення суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець. 03.09.2021 до ДПС України надійшла заява позивача, в якій він просив запропонувати йому рівнозначну вакантну посаду (посада категорії "Б"), або вакантні посади (станом на 02.09.2021), а саме заступник директора департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку, або заступник директора департаменту - начальник управління капітального будівництва та державного майна Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку, враховуючи переважне право на залишення на роботі передбачене законодавством в Державній податковій службі України та прийняти його на таку посаду і узгодити його переведення з керівником ДФС України (а.с.67-70). За наслідком розгляду вказаної заяви, листом ДПС України від 30.09.2021 №8582/Р/99-00-1-01-03-09 ОСОБА_1 повідомлено про те, що умовою переведення є відповідне рішення суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець (а.с.71-72). Наказом ДФС України від 11.10.2021 №1430-о ОСОБА_1 з 11.10.2021 звільнено з посади директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Вважаючи протиправною відмову відповідача у прийнятті на роботу в порядку переведення з ДФС України, останній звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною відмови у переведенні позивача за його зверненням. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про державну службу" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Пунктами 3, 7 ч.1 ст.2 наведеного Закону визначено, що керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. Частиною 5 ст.22 Закону №889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Згідно з ч.1, 2 ст.41 вказаного Закону державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Відповідно до ч.1, 3 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішення питання щодо пропозиції державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей належить до обов`язків саме органу, з якого звільняється державний службовець за п.1, 1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», яким щодо позивача є Державна фіскальна службу України. Згідно з п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що: Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності; забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі; Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Державна фіскальна служба до часу утворення центральних органів виконавчої влади, зазначених у цьому пункті, має повний доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на Державну податкову службу та Державну митну службу. Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Суд звертає увагу, що станом як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент апеляційного розгляду, Державна фіскальна службу України перебуває у стані припинення, однак не ліквідована, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 39292197. В той же час, положеннями ч.2 ст.41 Закону України «Про державну службу» визначено, що обов`язковою умовою для переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі є наявність рішення як суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, так і рішення суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. З матеріалів справи не вбачається, що ДФС України та ДПС України або відповідними керівниками державної служби приймались рішення про переведення позивача з посади директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в Державній податковій службі України, в тому числі на посади заступника директора департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку, або заступника директора департаменту - начальник управління капітального будівництва та державного майна Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що у ДПС України були відсутні підстави для прийняття позивача на роботу в порядку переведення, внаслідок чого позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови ДПС України в прийнятті позивача на роботу в порядку переведення і зобов`язання відповідача прийняти ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення з ДФС України у відповідності до ст.87 Закону України «Про державну службу» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 10 серпня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма