Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/3214/23

Справа № 347/3214/23 Провадження № 33/4808/163/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп., - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за наступних обставин. Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2023р. о 02год.25хв ОСОБА_1 в с.Пістинь по вул. Центральній Косівського району керував транспортним засобом марки «Landrover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичне освідчення на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводилося у встановленому законом порядку в Косівській ЦРЛ, чим порушив п.2.9аПДР. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є необґрунтованою, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу потягнуло за собою безпідставне визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Покликається на те, що жодного доказу винуватості ОСОБА_2 в вчиненні адміністративного правопорушення суду не надано. Вважає, що відповідно до матеріалів справи єдиним доказом вчинення правопорушення на який послався суд першої інстанції є відеозапис, який в дійсності зафіксовано, що автомобіль не рухався та був виключений двигун. Покликається на те, що автомобіль був у статичному положенні, а власником транспортного засобу є ОСОБА_3 . Звертає увагу, що на відеофайлі №0056 зафіксовано, що він пояснює поліцейським, що вони не рухались транспортним засобом, а тільки перебували в автомобілі, стверджує, що він не керував транспортним засобом та повідомляє поліцейському, що документи на машину знаходяться у водія. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку був повідомлений про розгляд провадження. При цьому, ОСОБА_1 29.01.2024 року було подано клопотання про розгляд провадження за відсутності його участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та зазначено, що він повністю підтримує доводи апеляційної скарги та просить задовольнити його вимоги. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив йому справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №588964 від 18.11.2023р. вбачається, що 18.11.2023р. о 02год.25хв ОСОБА_1 в с.Пістинь по вул.Центральній Косівського району керував транспортним засобом марки «Landrover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичне освідчення на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводилося у встановленому законом порядку в Косівській ЦРЛ, чим порушив п.2.9аПДР (а.с.1). Таким чином , зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України. За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою ПОГ Косівського РВП ГУНП капітан поліції Фальбійчук М.М., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, про що свідчить його власноручний підпис. Протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав в копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується її власноручним підписом. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в ОСОБА_1 , виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся до КНП «Косівська ЦРЛ» у зв`язку із наявністю ознак сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 16 від 18.11.2023, складеного о 03 год. 15 хв., ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Згідно рапортів поліцейського ПОГ Косівського РВП ГУНП капітана поліції Фальбійчука Михайла, в якому доповідають, що ним цього дня спільно з старшим спеціалістом криміналістом Косівського РВП ГУНП капітаном поліції Кіфором Р.Д. в с.Пістинь по вул.Центральна Косівського району близько 02 год.25 хв. зупинено транспортний засіб «Land Rover Freelander», оскільки водій даного транспортного засобу порушив Наказ Івано-Франківського ОВА №1 від 25.02.2022 року про введення на території Івано-Франківської області комендантської годин з 00год по 05год. поточної доби. Також під час зупинки на даному транспортному засобі не горів задній правий габаритний ліхтар в темну пору доби. Підійшовши до автомобіля, та постукавши в двері водія, відкрилися задні двері, звідки вийшов, як пізніше було встановлено ОСОБА_1 . Під час спілкування останній повідомив, що він керував даним транспортним засобом та зупинився, оскільки «йому було треба тут стати, та ні від кого він не тікав». Що є зафіксовано в службовій бодікамері. Також під час поверхневої перевірки в ОСОБА_1 , було встановлено ключі від даного транспортного засобу,що є зафіксованим на бодікамеру. Під час розмови з ОСОБА_1 було встановлено, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота,порушення координації рухів,порушення мови,почервоніння обличчя. Після чого водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідчення за допомогою сертифікованого приладу «Алкофор 507»,для встановлення ступеню алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, тоді водію було запропоновано пройти освідчення в медичному закладі Косівської ЦРЛ на що ОСОБА_1 погодився. В медичному закладі Косівської ЦРЛ , ОСОБА_1 пройшов освідчення, про що був складений висновок №16 о 03 год.15 хв. від 18.11.2023 року результат алкогольне сп`яніння. На ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1' ст.130 КУпАП. Також на ОСОБА_1 , було складено адміністративну постанову за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки в транспортному засобі не горів задній правий габаритний ліхтар в темну пору доби,під час перевірки документів був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,чим порушив п.п. 31,1, 31.6 Б ПДР Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Косівського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області полковника поліції Федія Павла. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Так, до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БПД № 881126 від 18.11.2022 року. Згідно якої 18.11.2023 о 02 год.25 хв. в с.Пістинь,вул Центральна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Лендровер д.н.з. НОМЕР_1 у якого не горів задній правовий габаритний ліхтар в темну пору доби, під час перевірки був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 31.1, 31.6 ПДР та п.п. 2.1 Г ПДР України.(а.с.6). Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку. Апеляційний суд, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, приходить до переконання, що медичний висновок відповідає вимогам чинної Інструкції та ст.266 КупАП та є належним і допустимим доказом по справі. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у вказаному огляді. На відеозаписах чітко зафіксовано, як автомобіль маркт «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_2 зупиняється та до нього під`їжджає автомобіль патрульної поліції. Поліцейський підходить до автомобіля, стукає в двері водія, однак відкриваються задні ліві двері автомобіля, звідки виходить ОСОБА_1 . На запитання поліцейського, ОСОБА_1 повідомляє, що водія нема, бо він перебіг через дорогу і пішов додому. Апеляційний суд звертає увагу на те. що вищевказані пояснення ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки відеозаписом зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу з нього ніхто не виходив. Відповідно до відеозапису ОСОБА_1 вказує, що не знає хто керував транспортним засобом, а він просто сидів в авто. На вимогу поліцейського пред`явити паспорт, ОСОБА_1 , повідомив, що він не має документів. В ході спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції встановлює, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 та пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, оскільки вважає, що останній має ознаки алкогольного сп`яніння. Після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, поліцейський пропонує проїхати для такого огляду в мед заклад. Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що ним порушено комендантську годину, у зв`язку з чим було зупинено транспортний засіб під його керуванням. Під час поверхневої перевірки ОСОБА_1 , працівниками поліції були виявлені ключі від автомобіля. Після цього, ОСОБА_1 пояснив, що їхав, а потім зупинився на цьому місці, тому що йому так було потрібно. Згодом сказав, що вживав алкоголь але за кермом транспортного засобу не їхав. На чергову пропозицію поліцейського пройти огляд на місці зупинки відмовився, однак погодився проїхати в медзаклад для проходження такого огляду. В лікарні 18.11.2024 року о 02 го.20 хв. пройшов огляд за допомогою приладу «Алкофор 507» з результатом 1,23%.Згодом йому було взято аналіз крові з вени. Крім того, він повторно пройшов огляд за допомогою «Алкофора 507» о 02 год.41 хв. результат якого становив 1,11% . ОСОБА_1 був оглянутий лікарем, яким була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану сп`яніння, зазначені результати зовнішнього огляду та інші дані, які давали підстави прийти до висновку про перебування особи, стосовно якої проводився огляд у стані сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 , з протоколом про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав та обов`язків, подальшого порядку розгляду справи в суді та надання копії протоколу. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при проходженні огляду на визначення стану сп`яніння та оформленні матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що дослідженим відеозаписом повністю спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом і не може бути визнаний суб`єктом правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з стані алкогольного сп`яніння. Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. В результаті перевірки доводів апеляційної скарги апеляційний судом не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Апеляційний суд, перевіривши сукупність доказів по справі, вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням. Разом з тим, апеляційний суд неодноразово зазначав, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння є небезпечним правопорушення ступінь суспільної небезпеки якого є достатньо високою, оскільки таке правопорушення пов`язано із безпекою дорожнього руху та може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення. З огляду на наведене підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв