Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 350/1510/21

Справа № 350/1510/21 Провадження № 33/4808/663/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника ОСОБА_1. адвоката Ошуста С.Є. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2021 року о 21 годині 20 хвилин, у сел. Перегінське по вул. Сагайдачного, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810, тест позитивний 0,48 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом невірно надано правову оцінку обставинам справи, не повністю досліджено обставини справи, прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до безпідставного притягнення його до відповідальності. Вказує на те, що 29.08.2021 року приблизно о 21.20 год. він керував автомобілем ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 , та виїздив з другорядної дороги на перехрестя вулиць, відбулось зіткнення транспортних засобів за його участю, внаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби та металева огорожа. Він та інший водій домовились про підписання Європротоколу для страхової компанії, проте власник огорожі викликав працівників поліції. Під час оформлення протоколів про вчинення адміністративного правопорушення обидва водії пройшли огляд на визначення стану сп`яніння. Він пояснював, що не вживав спиртних напоїв, тому не заперечив пройти огляд на визначення стану сп`яніння. При продуванні Алкотестеру Драгер результат показав 0.48 проміле. Вважає, що даний результат міг показати через вживання ним газованих безалкогольних напоїв. Внаслідок ДТП він отримав травми та втрачав свідомість, його обличчя обливали водою і давали пити багато газованих напоїв, тому показники Алкотестера не відрізняються значно від допустимої законом норми. Вважає, що також, слід врахувати допустиму похибку, яка дозволяється для вимірювання вмісту алкоголю в організмі. Під час освідування він почувався недобре, а тому не міг усвідомлювати події та приймати правильні рішення. Він не заперечував проти повторного освідування у медичному закладі, де міг також отримати необхідну медичну допомогу. Вказує, що працівники поліції склали протоколи про адміністративне правопорушення щодо обох водіїв за фактом ДТП, на що вони не заперечували. Його повідомили працівники поліції про розгляд справи в суді, проте повідомлень суду про день та час розгляду справи на адресу його проживання не надходило. 21.09.2021 року на його адресу надійшли постанови суду про визнання його винним за ст.124 КУпАП та ст.130 КУпАП, постанови суду отримала його матір, оскільки він перебував в Чехії на роботі. Після ознайомлення із постановами суду, він звернувся до адвоката через засоби електронного зв`язку і уклав угоду про надання правової допомоги, підготовки апеляційної скарги та здійснення захисту його прав в суді. Апелянт вказує на те, що судом при ухваленні постанови суду не перевірено та не з`ясовано всіх обставин справи, не перевірено термін придатності технічної засобу на встановлення стану сп`яніння особи, справу розглянуто за його відсутності, причини його неявки судом не було встановлено, чим порушено його право на захист та справедливий суд. ОСОБА_1 вказує на те, що судом не було досліджено той факт, що працівниками поліції не було вжито заходів щодо його направлення та доставленння до найближчого медичного огляду для проведення відповідного огляду, так як ним при ДТП він отримав травму голови і втрачав свідомість, відповідне направлення на огляд йому не вручалось, що підтверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом. Апелянт також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення на місці події йому не вручався як цього вимагає чинне законодавство, тим самим працівниками поліції було порушено саму процедуру огляду водія на стан сп`яніння, що є неприпустимим і грубим порушенням вимог закону. Правомірність дій працівника поліції та дотримання встановленого порядку проведення огляду на визначення стану сп`яніння поліцейським не доведена жодними доказами у справі. Твердження суду щодо наявності його вини у вчиненні правопорушення є безпідставними, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено його незгоду і з результатами огляду на стан сп`яніння, ДТП відбулась о 21.20 год. 29.08.2021 року, а працівники поліції прибули на місце події о 21.40 год. та о 21.44 год. здійснювали його огляд на стан сп`яніння, коли він вже не керував транспортним засобом на момент зупинки автомобіля. В протоколі зазначено, що огляд проведено в присутності одного свідка ,а не двох, як цього вимагає ст.266 КУпАП. Окрім того, вказаного свідка не було допитано в судовому засіданні, як цього вимагає чинне законодавство. За наведених обставин та порушень судом вимог закону при розгляді справи, який проведено за його відсутності та без належного з`ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, на електронну пошту суду надіслав заяву про підтримання ним апеляційних вимог наведених в апеляційній скарзі та просив розгляд справи провести за його відсутності, але за участю його захисника Ошуст С.Є., з яким він уклав договір про надання правової допомоги. При цьому, ОСОБА_1 вказав на те, що в судове засідання апеляційного суду не може з`явитись по причині його перебування за межами Кураїни в Чехії на роботі. Просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження по справі. В той же час, захисник адвокат Ошуст С.Є. просив розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , оскільки останній знає про розгляд провадження в суді апеляційної інстанції та повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді. За таких обставин, приймаючи до уваги, що участь ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Ошуст С.Є. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника адвоката Ошуста С.Є., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції за відсутності даних про те, що він належним чином повідомлений про розгляд справи безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вказав на те, що в судове засідання ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоч про час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судової повістки. Крім того, протокол відносно ОСОБА_1 складено у його присутності, тобто з моменту його складення він знав про наявність справи, не прибув в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, при розгляді справ за ч.1 ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а тому, суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності останнього. Судом зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді й утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа щодо ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП була направлена до розгляду до Рожнятівського районного суду 01.09.2021 року, розгляд якої було призначено на 15.09.2021 року. 16.09.2021 року судом ухвалено постанову суду за відсутності ОСОБА_1 , оскільки від нього не надходило на адресу суду заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не надіслав на адресу суду першої інстанції заяви чи клопотання про перенесення розгляду справи призначеної на 16.09.2021 року. Копію постанови судом відправлено ОСОБА_1 17.09.2021 року за адресою (а.с.15), яку останній вказував у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1). Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , йому були роз`яснені його права та обов`язки у відповідності до вимог закону та повідомлено про розгляд справи у Рожнятівському районному суді, а також ознайомлено із змістом пред`явленого звинувачення, про що свідчать підписи ОСОБА_1 в протоколі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі порушив його право на захист та не надав йому можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що з 03 вересня 2021 року він перебуває за кордоном в Чехії. Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , знаючи про те, що в провадження суду перебуває на розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, свідомо, за власним бажанням, відмовився від свого права на участь у судовому засіданні та на тривалий час виїхав з межі країни. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для скасування судового рішення, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, надав вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були відновлені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо участі у судовому засіданні та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» ) Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції його захисник адвокат Ошуст С.Є. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду і закрити провадження по справі за відсутності події і складу правопорушення щодо ОСОБА_1 . Зокрема, зі змісту доводів апеляційної скарги та захисника Ошуста С.Є. вбачається що ОСОБА_1 визнає, що 29.08.2021 року дійсно був одним із учасників ДТП та на пропозицію працівників поліції пройшов огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці вчинення ДТП. Однак, вказує на те, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під його керуванням, що є однією з умов для притягнення осіб у вчиненні правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП та після проведення огляду на визначення стану сп`яніння, він не погодився із результатом огляді і бажав пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що працівники поліції не звернули увагу і не запропонували йому пройти відповідний огляд у медичному закладі, що є порушенням порядку проходження огляду. Апеляційний суд перевіряв вищевказані доводи апеляційної скарги та захисника адвоката Ошуста С.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , внаслідок чого, було встановлено, що вони носять суперечливий та непослідовний характер і повністю спростовуються сукупністю доказів, які досліджені судом. Зокрема, в своїх поясненням в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушенні та зобов`язався не керувати транспортним засобом після встановлення факту його перебування в стані алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810 та складених стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої були пошкоджені транспортні засоби та огорожа. Відповідне психологічне ставлення до вчиненого правопорушення ОСОБА_1 підтверджуються відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які долучені до матеріалів справи. Однак, в подальшому, після ухвалення судом рішення у справі та написанні апеляційної скарги на постанову Рожнятівстького районного суду від 15.09.021 року за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі, що не погоджується із фактом керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння внаслідок порушення працівником поліції порядку проведення огляду на визначення стану сп`яніння. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Перевіряючи доводи апелянта в апеляційній скарзі та доводи захисника адвоката Ошуста С.Є. в судовому засіданні апеляційного суду у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500984 від 08.05.2020 року, 29 серпня 2021 року о 21 годині 20 хвилин, у сел. Перегінське по вул. Сагайдачного, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці події за допомогою технічного приладу Драгер 6810, результат огляду позитивний 0,48 проміле, тест №6892. Водія відсторонено від керування автомобілем, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором СРПП ВП №2 смт. Перегінське старшим лейтенантом поліції Моровським Р.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1.. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено свідка ОСОБА_2 із зазначенням його даних місця проживання та власноручним підписом. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи в Рожнятівському районному суді, про що свідчить його власноручний підпис. ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу та отримав його копію, про що свідчить його власноручний підпис. В графі пояснення особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 власноручно написав пояснення, в яких зазначив, що вину свою визнає і автомобілем керувати не буде, про що додатково розписався власноручно. Працівниками поліції у ОСОБА_1 під його підпис було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. До протоколу про адміністративне правопорушення було додано матеріали адміністративної справи. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить недоліків, які свідчать про порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП, а доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення повністю спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Зі змісту матеріалів справи та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (а.с.1). Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Зі змісту доводів захисника адвоката Ошуст С.Є. в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки суд прийшов до безпідставного висновку про те, що водій ОСОБА_3 погодився із результатом проведеного огляду, окрім того йому не було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння в медичному закладі. Апеляційний суд вважає, що доводи захисника адвоката Ошуста С.Є. щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення та відсутності складу правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Так, в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Огляд на визначення стану сп`яніння було проведено за допомогою приладу Драгер 6810, результат огляду на стан сп`яніння був позитивний 0.48 % проміле. В акті огляду зазначено, що огляд ОСОБА_3 було проведено за допомогою відео фіксації. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відсутність в Акті огляду на стан сп`яніння підпису водія транспортного засобу про згоду із отриманим позитивним результатом не свідчить про незгоду водія із вказаним результатом, оскільки вищевказаний факт повинен бути встановлений у відповідності до сукупності доказів, які були досліджені судом. Як вбачається з роздруківки приладу Drager ARВL-0699 (а.с.3) тест №6893 в результаті огляду ОСОБА_1 поліцейським за допомогою технічного засобу 29.08.2021 року о 21 год. 44 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту показав 0.48 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень. (а.с. 2). Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 29.08.2021 року складеного о 21 год. 40 хв. у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння. А саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Зазначено, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія, в наслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №500964. Згідно рапорту інспектора СРПП ВП №2 смт. Рожнятів старшого лейтенанта поліції Р.Моровського (а.с.7), 29.08.2021 року о 21 год. 26 хв. на службовий планшет надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що в смт. Рожнятів по вул. Сагайдачного, 75, сталася ДТП без травмованих. При виїзді на місце ДТП були встановлені учасники ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час проведення огляду на визначення стану сп`яніння учасників ДТП, у водія ОСОБА_1 було виявлено позитивний результат 0.48 % проміле, з результатом водій був згідний та проїхати в лікувальний заклад з метою проведення додаткового огляду водій відмовився. В подальшому на водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, із змістом якого його було ознайомлено під підпис, вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Також долучено рапорт працівника поліції, у відповідності до якого 29.08.2021 року о 21.26 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що в смт. Рожнятів по вул. Сагайдачного, 75, сталася ДТП без травмованих. При виїзді на місце ДТП були встановлені учасники ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з пошкодженням транспортних засобів, на водіїв були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст..124 КУпАП. Окрім того, на водія ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП після проходження ним огляду на визначення стану сп`яніння та встановлено, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №2 смт Рожнятів Івано-Франківського РП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги та доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та доводів його захисника адвоката Ошуста С.Є. в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що останні вважають, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулось внаслідок неправомірних дій працівників поліції, які безпідставно не запропонували пройти відповідний огляд на визначення стану сп`яніння в медичному закладі. Так, за змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. З вищевказаного відеозапису вбачається, що після вчинення ДТП за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , обом водіям було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння. Водій ОСОБА_2 відкривши власноручно муштук приладу, дотримуючись рекомендацій працівника поліції щодо проходження огляду,продув прилад Драгер, результат якого становив 0.0 проміле. Після чого іншому учаснику ДТП було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння, при цьому працівник озвучив номер тесту 6893, роз`яснивши водію правила продуття приладу Драгер, після чого ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану сп`яніння, результат якого показав 0.48 проміле. На запитання працівника поліції щодо вживання алкоголю, ОСОБА_1 повідомив що не вживав алкоголь, після проходження огляду на стан сп`яніння зазначив, що зранку може й вживав. На відеозаписі відображено, що ОСОБА_1 повідомлено результат огляду 0.48 проміле і те, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано згоду ОСОБА_1 із результатом огляду, який на запитання працівника поліції повідомив, що згідний із результатом огляду. На запитання працівника поліції чи бажає ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу щодо проведення додатково огляду на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, ОСОБА_1 відповів, що може проїхати до медичного закладу, якщо це є необхідним. На долученому відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано повторне з`ясування поліцейським у ОСОБА_1 його згоди з результатом огляду і бажанням проїхати додатково до медичного закладу для відбору крові для визначення стану сп`яніння, ОСОБА_1 повторно повідомив, що згідний із результатом проходження огляду, не бажає їхати до медичного закладу, але якщо необхідно поїхати до медичного закладу то він може поїхати. Працівник поліції пояснив ОСОБА_1 що це право і бажання ОСОБА_1 щодо проходження огляду в медичному закладі, на що останній відповів, що не бажає їхати до медичного закладу, однак він може поїхати до медичного закладу, якщо це потрібно і в черговий раз повідомив, що згідний із результатом огляду і сьогодні він має їхати до Чехії. Таким чином, на відеозаписах зафіксовано роз`яснення працівником поліції вимоги ПДР під час керування транспортним засобом та вказано про порушення водіями вимог даних правил, що призвело до зіткнення транспортних засобів, після чого ОСОБА_1 з`ясовував про можливість вирішення даного питання між учасниками водіями ДТП, на що останній повідомив, що складання євро протоколу, оскільки внаслідок ДТП вчинено та пошкоджено паркан. Таким чином, вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою технічного засобу Драгер, результат якого показав 0.48 проміле. Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 працівником поліції неодноразово було з`ясовано чи згідний він із результатом огляду на визначення стану сп`яніння, на що останній погоджувався. Таким чином, на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції містяться відомості того, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 був ознайомлений із результатом проходження огляду 0.48 % проміле. Неодноразово роз`яснювалось право не погодитись з результатом огляду на стан сп`яніння який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та пройти відповідний огляд у медичному закладі. З змісту відеозапису вбачається, що жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не було висловлено. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи адвоката Ошуста С.Є. стосовно того, що працівниками поліції було позбавлено ОСОБА_1 права не погодитись з результатом огляду та реалізувати його права як особи, що притягається до відповідальності, пройти відповідний огляд у медичному закладі. Так, з відеозаписів вбачається, що працівник поліції неодноразово запитував та встановлював у ОСОБА_1 його згоду на проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці ДТП та в присутності свідків, про його згоду із результатом проведеного огляду 0.48 % проміле та його бажання проїхати до медичного закладу для проведення відповідного огляду, на що останній категорично відмовився. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення. Наявність долучених відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції дозволяє суду прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 після проходження огляду за допомогою технічного засобу повністю погодився з встановленими результатами і не наполягав на проведенні огляду в закладах охорони здоров`я. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи про те, що стан алкогольного сп`яніння виник у ОСОБА_1 вже після дорожньо-транспортної пригоди внаслідок вживання газованих напоїв, оскільки вони носять голослівний вірогідний характер та не підтверджуються наявним доказами. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи про те, що при вирішанні питання про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння необхідно враховувати можливу похибку щодо точності визначеного результату за допомогою технічного приладу, оскільки вони не відповідають технічним даним щодо якості роботи технічного приладу, який пройшов калібрування відповідно до вимог закону. Таким чином, апеляційний суд вважає, що проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідало вимогам ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 . Так, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази Обставини, які зафіксовані на відеозапису свідчать про те, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, результат якого становив 0.48 проміле, а після оголошення результату огляду відмовився від проходження відповідного огляду в медичному закладі. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає встановленим, що 29 серпня 2021 року о 21 годині 20 хвилин, у сел. Перегінське по вул. Сагайдачного, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810, тест позитивний 0,48 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, не мотивувавши належним чином своє рішення, не застосував до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити законність судового рішення в цій частині, оскільки переглядає справу в межах доводів, які наведені в апеляційній скарзі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обране судом адміністративне стягнення у виді штрафу, у відповідності до вимог ст.23 КУпАП, є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв