Постанова 4822 № 718/1973/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Чернівці справа № 718/1973/23 провадження 822/92/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю., за участю секретаря Скулеби А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк», апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Мінів О.І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу). Зазначав, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника відділення Василькової Г.В. та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу від 22 травня 2013 року №106, на суму депозитного вкладу в розмірі 114000 гривень. 01жовтня 2013 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» (наразі- АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г.В. укладено депозитний договір №48, на виконання якого начальником Кіцманського відділення Чернівецької філії Васильковою Г.В. підписано розпорядження на внесення коштів на депозит на суму 25 000 євро. Посилався на те, що відповідачем не виконано зобов`язання з повернення суми депозитних вкладів. Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.3, ст.191 4.4. ст.191 4.5, ст.200 ч.2 КК України, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань по вул. Незалежності,71, заволоділа коштами фізичних осіб. Враховуючи вищевказане, у зв`язку із простроченням виконання грошових зобов`язань, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, з відповідача повинні бути також стягнені інфляційні витрати за весь час прострочення, 3% річних та пеня від прострочених сум. Просив суд стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 суму неповернутого банківського вкладу у розмірі 114 000 гривень, інфляційні втрати у розмірі 96316 гривень 71 коп., 3% річних в сумі 20524 гривні 02 коп., пеню у розмірі 2098101 гривні 60 коп. за Договором №106 від 22 травня 2013 року та суму банківського вкладу за договором №48 від 01 жовтня 2013 року у розмірі 25 000 євро, а також гривневий еквівалент 4500 євро 88 центів пені, згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2023 року задоволено. Стягнуто з АТ «СенсБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу за договором №106 від 22 травня 2013 року, у розмірі 114 000 гривень, інфляційні втрати у розмірі 96 316 гривень 71 коп, три проценти річних в розмірі 20 524 гривень 02 коп., а також пеню у розмірі 200 000 гривень, а всього стягнуто 430 840 гривень 73 коп. Стягнуто з АТ «СенсБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу за договором №48 від 01 жовтня 2013 року у розмірі 25 000 євро. В решті частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договорів банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів підтверджено належними та допустимими доказами, грошові кошти за договорами банківського вкладу позивачу, на його вимогу, не виплачені, а тому їх в примусовому порядку належить стягнути з відповідача. Також зазначив, що у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання від 22 травня 2013 року, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, з відповідача повинні бути також стягнені інфляційні витрати за весь час прострочення, 3% річних та пеня від простроченої суми. Щодо стягнення пені в сумі 4500,88 євро за договором №48 від 01 жовтня 2013 року, суд першої інстанції вказав, що пеня не може бути нарахована за вказаним договором, оскільки сам договір до матеріалів справи позивачем не долучено, сума процентів за договором невідома, а відсоткова ставка в наданому розпорядженні не прописана. Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Сенс-Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення про задоволення позову, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір банківського вкладу від 22 травня 2013 року №106, на суму депозитного вкладу в розмірі 114000 гривень є нікчемним, відповідно до ст.1059 ЦК України. Також вказують на те, що розпорядження не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки складене не у відповідності до вимог нормативно-правових актів щодо документального оформлення касових операцій та не підтверджує внесення коштів за договором банківського вкладу, не відповідає формі документу даного виду, визначеній у додатку 8 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, не містить заповнення реквізитів, згідно додатку 16 до цієї Інструкції щодо зазначення платника та отримувача, рахунку/рахунків, на який вносяться кошти, підпису касира, призначення платежу. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги- безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій 22 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Васильковою Г.В., укладено договір №106 банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально - мультівалютний), на суму 114 000 гривень, з нарахуванням відсотків в розмірі 28% річних. Згідно із умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком, шляхом видачі розпорядження. Депозитний вклад залучається на строк з 22 травня 2013 року по 22 травня 2014 року включно (а.с. 12-13). Із розпорядження на внесення коштів на депозит від 01 жовтня 2013 року, виданого Кіцманським відділенням ЧОФ ПАТ «Укрсоцбанк», вбачається, що його видано на виконання умов договору №48 від 01 жовтня 2013 року, за яким: дата внесення коштів 01 жовтня 2013 року, дата закінчення депозиту 01 жовтня 2014 року, код строку кредитних ресурсів у кінці терміну, відсотки щоквартально, сума внесення коштів на депозит 25 000 євро. Наявні підписи у графах «клієнт ОСОБА_1 , «Начальник Кіцманського відділення Василькова Г.В.». Дата рахунку 01 жовтня 2013 року. Також наявний відтиск печатки каси №1 банку (а.с. 14) Згідно інформації, яка міститься на офіційному веб-порталі Національного банку України, Національний банк України відкликав банківську ліцензію та виключив АТ «Укрсоцбанк» з Державного реєстру банків. Відповідне рішення №799 прийняте Правлінням НБУ 24 жовтня 2019 року (а.с.9). Встановлено, що відповідно до обвинувального акту, в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2014 року, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України. Згідно рішення щодо реорганізації правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року стало АТ «Альфа-Банк», яке з 30 листопада 2022 року змінило найменування на АТ «Сенс Банк». Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК Українивизначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). У статті 1059 ЦК України врегульовані питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Згідно з частиною першою статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (частина перша статті 1065 ЦК України). Пунктом 11 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) від вкладників підтверджується договором банківського вкладу. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката. Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція № 492, в редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу), умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Договір банківського рахунка, договір банківського вкладу та договір рахунка умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Банк зобов`язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком і клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного) сертифіката. Пункт 103 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Так, договір банківського вкладу між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі. Фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок. Банк видає фізичній особі на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок документ згідно з внутрішніми документами банку. Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Виходячи з наведеного, договір банківського вкладу є реальним, оплатним і є укладеним із моменту прийняття банком від вкладника грошових коштів (вкладу). Правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту) є формалізованими, чітко врегульованими законодавством. Виникнення та оформлення таких правовідносин між фізичною особою та банком пов`язується з послідовністю відповідних дій і юридичних фактів, з додержанням унормованої процедури. Вкладник і банк повинні укласти в письмовій формі договір банківського вкладу, вкладник повинен ініціювати переказ коштів, передати ці кошти саме банку, тож повинен внести їх до каси банку із зарахуванням на конкретний відкритий у банку рахунок, із обов`язковим оформленням банком заяви на переказ готівки та з видачею клієнту (вкладнику) на підтвердження цього факту ощадної книжки, сертифіката або іншого відповідного банківського документа (розпорядження). Банк, своєю чергою, зобов`язаний прийняти безпосередньо від вкладника (оскільки той діяв особисто) такі кошти, оформити та облікувати відповідні операції і кошти встановленим порядком. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ним 22 травня 2013 року був укладений із ПАТ «Укрсоцбанк» договір банківського вкладу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 на підтвердження укладення з банком депозитного вкладу надав суду договір №106 банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально - мультівалютний) від 22 травня 2013 року. Згідно вказаного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Васильковою Г.В. та ОСОБА_1 було укладено договір №106 банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально - мультівалютний), на суму 114 000 привень з нарахуванням відсотків в розмірі 28% річних на строк до 22 травня 2014 року включно (а.с.12-13). Згідно із умовами договору, зокрема пунктом 1.2 передбачено, що внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Будь якого розпорядження про внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитний рахунок в матеріалах справи немає. Наданий позивачем договір від 22 травня 2013 року не може підтверджувати внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок та укладення між сторонами договору банківського вкладу. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору банківського вкладу та внесення грошової суми на її вкладний (депозитний) рахунок, враховуючи, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката (розпорядження). Суд першої інстанції у своєму рішенні прийшов до помилкового висновку, що відповідно до договору банківського вкладу від 22 травня 2013 року, банк прийняв від вкладника грошові кошти в розмірі 114 000 гривень та відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок, відобразивши лише умови підписаного договору. При цьому, суд не встановив факту внесення коштів до каси банку, які б підтверджувались розпорядженням, про що вказано в п.1.2 договору, а отже не встановив факту реального прийняття коштів банком. Аналогічна практика висловлена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21. Вимоги щодо стягнення 3% відсотків річних та пені є похідними від вимоги про повернення банківського вкладу, а тому не підлягають задоволенню. Щодо розпорядження на внесення коштів на депозит від 01 жовтня 2013 року, слід зазначити наступне. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У статті 1059 ЦК України врегульовані питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту (пункт 1.10 Інструкції). Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не надав ні суду першої інстанції ні апеляційному суду, на підтвердження укладення з банком банківського вкладу, договір №48 від 01 жовтня 2013 року. Позивачем не надано належних і допустимих доказів укладання договору банківського вкладу № 48 від 01 жовтня 2013 року, а розпорядження на внесення коштів на депозит від 01 жовтня 2013 року не підтверджує внесення 25000 євро за договором № 48 від 01 жовтня 2013 року. Суд першої інстанції наведеного не врахував і вирішив спір із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції відповідача за оцінкою дійсних обставин, доказів і матеріалів справи в сукупності та взаємозв`язку знайшли своє підтвердження. Щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Згідно пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, № 10 відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не додав до клопотання докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає відшкодуванню ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Саме лише посилання ОСОБА_1 на те, що він є пенсіонером та отримує маленьку пенсію, не є підставою для звільнення від сплати судового збору. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо судових витрат Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відмову у задоволенні позову. За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 20130 гривень, що підтверджується квитанцією (а.с.69). З огляду на зазначене, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 20130 гривень у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2023 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу) відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь до Акціонерного товариства «Сенс Банк» 20130 гривень у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 09 лютого 2024 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О. О. Одинак Н. Ю. Половінкіна