Ухвала КЦС ВС № 128/4410/23

У х в а л а Іменем України 6 лютого 2024 року м. Київ Справа № 128/4410/23 Провадження № 61-1156ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник) на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії та в с т а н о в и в:

1. У жовтні 2020 року скаржник звернувся до суду із указаним вище позовом. 2. 13 листопада 2023 року Вінницький районний суд Вінницької області постановив ухвалу, згідно з якою повернув позовну заяву скаржнику. Мотивував тим, що останній не сплатив судовий збір за подання позовної заяви та не подав копії всіх доданих до позову доказів відповідно до кількості учасників справи. 3. 29 грудня 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув скаржнику апеляційну скаргу. Мотивував тим, що скаржник допустив зловживання процесуальними правами, оскільки у тексті апеляційної скарги використав висловлювання, які не є притаманними для написання ділових документів, зокрема апеляційної скарги. Скаржник у тих висловлюваннях виразив явну неповагу до судді суду першої інстанції, який постановив оскаржену ухвалу та допустив зневажливе ставлення до судової гілки влади.

4. У грудні 2023 року скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року про повернення апеляційної скарги та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання «про відкриття провадження». 5. 19 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою касаційну скаргу повернув скаржнику. 6. 17 січня 2024 року скаржник ще раз звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання «про відкриття провадження». Мотивував так: 6.1. Апеляційний суд не врахував, що некоректне висловлювання щодо судового збору, яке начебто виходить за межі нормальної та легітимної критики, стосується обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору. Тому ту заяву можна було залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України через зловживання процесуальними правами. Але не можна було повертати апеляційну скаргу в цілому. Висловлювання «судові побори» не є особистісною характеристикою учасників справи, інших учасників судового процесу, їх представників і суддів. Тому використання цих слів не можна тлумачити як зловживання правом на подання апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 128/2656/22). 6.2. Апеляційний суд порушив норми процесуального права, коли всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, одноособово постановив ухвалу від 29 грудня 2023 року. Тому цю ухвалу слід обов`язково скасувати на підставі пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України, бо її постановив неповноважний склад суду (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 2-30/2011, від 2 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006, від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 363/4309/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/4353/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 243/11729/18, від 7 липня 2021 року у справі № 308/12828/19). 6.3. Апеляційний суд порушив право на апеляційне оскарження судового рішення як складову частину права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

7. Верховний Суд вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

8. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

9. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

10. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).

11. Колегія суддів вважає, що скаржник мав розуміти положення процесуального закону щодо неможливості вчинення дій, які не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства. У касаційній скарзі він не заперечував використання висловлювань, які були підставою для апеляційного суду для постановлення ухвали про повернення апеляційного скарги через зловживання процесуальними правами. Вважав, що деякі з цих висловлювань, а саме стосовно «судових поборів» були прийнятними.

12. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238)).

13. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22; № у ЄДРСР 80854817), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (№ у ЄДРСР 81013341), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (№ у ЄДРСР 85775709), від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (№ у ЄДРСР 96669462), від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238)).

14. Апеляційний суд в ухвалі від 29 грудня 2023 року процитував деякі висловлювання скаржника: «…суд першої інстанції не маючи чим зайнятися…»; «…не сплатив судові побори…»; «однак у цій справі працівнику Вінницького районного суду ОСОБА_6 уже подавай довідку про доходи з Кіпру та Мальдівів…»; «…роз`яснив, для працівника Вінницького районного суду ОСОБА_7…»; «…в Законі України про судові побори та «соціальна жебрацька пенсійна виплата яка нараховується з таким розрахунком щоб я зміг тільки оплатити комунальні послуги пінчукам та ахметовим»…»; «…ці забаганки працівника Вінницького районного суду ОСОБА_6…»; «щодо відсутності мого підпису у тому місці де захотів працівник Вінницького районного суду ОСОБА_6 ці забаганки працівника Вінницького районного суду також були відхилені за необґрунтованості виходячи з наступного. Верховний суд, у своїй постанові від 26.10.2022 у справі № 120/11814/21 скасував ухвалу ОСОБА_3 , оскільки примхи ОСОБА_3, щодо підпису не у тому місці де він захотів не знайшли свого підтвердження»; «також працівник Вінницького апеляційного суду товариш ОСОБА_8 з своїми колегами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 …».

15. Верховний Суд вважає, що вказані висловлювання не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а у сукупності є виявом зневаги до працівників відповідних судів. Намагаючись донести певну думку до суду, скаржник допустив дії, яких не мав би вчиняти. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав подання апеляційної скарги зловживанням процесуальним правом відповідного змісту та повернув її скаржнику, застосувавши захід процесуального примусу. Вказане не позбавило скаржника можливості звернення з апеляційною скаргою із дотриманням вимог ЦПК України, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу також на те, що у касаційній скарзі скаржник навів недостовірну інформацію про постановлення ухвали від 29 грудня 2023 року одноособово суддею Вінницького апеляційного суду. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказану ухвалу постановила колегія суддів у складі головуючого Панасюка О. С. (судді-доповідача), суддів Шемети Т. М. і Якименко М. М. (№ у ЄДРСР 116031812). Оскільки, наводячи зазначений аргумент, скаржник міг добросовісно помилятися щодо складу апеляційного суду, який постановив зазначену ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вважає за можливе у цій ситуації визнати надання недостовірних відомостей у касаційній скарзі зловживанням процесуальним правом на її подання. Проте зауважує, що скаржник не має права, переслідуючи мету відкриття касаційного провадження та розгляду його касаційної скарги, вводити суд в оману щодо дійсних обставин справи та дій судів попередніх інстанцій, маніпулюючи висновками Великої Палати Верховного Суду.

17. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

18. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

19. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

20. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

21. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

22. Відповідач мав право доступу до судів першої й апеляційної інстанцій. Однак реалізував передбачену процесуальним законом можливість оскаржити ухвалу суду першої інстанції у неналежний спосіб, зловживаючи процесуальним правом у суді апеляційної інстанції.

23. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

24. Оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи ЦПК України стосовно зловживання процесуальними правами, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді: Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук