Постанова Кропивницький апеляційний суд № 387/1296/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/7/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Майстер І. П. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.02.2024 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто з нього у дохід держави судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок, за участі: захисника Любович О.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , (в режимі відео конференції) В С Т А Н О В И Л А: Згідно постанови Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 03.08.2023 о 20 годині 25 хвилин керував транспортним засобом марки Volkswagen - Caddy д.н.з. НОМЕР_2 у смт. Добровеличківка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області по вулиці Гвардійська, 12, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у медичному закладі, згідно висновку№22 від 03.08.2023 водій ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме ч.І ст. 130 КпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Також просить скасувати постанову в частині стягнення з нього судового збору в сумі 536 гривень 80 коп. за розгляд справи про адміністративне правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на його думку рішення суду є помилковим, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи. В суді першої інстанції він пояснював, що перебуваючи дома до будинку прибули працівники поліції, на своєму службовому автомобілі, під`їхавши до будинку вони побачили його, та запитали чи є у нього автомобіль. Він відповів, що так є, але він на ньому сьогодні не їздив, а їздив батько, так як після тяжких робочих днів, він вирішив випити пива та просто відпочити дома. Проте працівники поліції почали говорити, що нібито він о 20 годині 25 хвилині 03.08.2023 року керував транспортним засобом марки Volkswagen- Caddy д.н.з НОМЕР_2 в смт Добровеличківка, вул. Гвардійська, 12 в стані алкогольного сп`яніння. Однак, він не їздив та не керував 03.08.2023 року власним автомобілем. Працівники поліції наполегливо попросили його проїхатися з ними в медичний заклад для зясування його стану. Водночас він працівникам поліції неодноразово повідомляв, що він вживав алкоголь у формі пива, але не керував автомобілем про, що в них є відео запис. Апелянт вважає, що в діях поліцейських є склад не професійної роботи з порушенням законодавства України оскільки, при скаладанні адмін матеріалів, не чули його, що він не керував автомобілем не ознайомили його з правами, як людину, яку притягують до відповідальності. Не зачитали його права згідно Конституції України та адміністративного Кодексу України, чим порушили його права, як людини та громадянина України. На думку апелянта поліцейські притягнули його незаконно до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України, вказавши неправдиву інформацію, що нібито він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. При розгляді справи в суді першої інстанції він наголошував, що не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Однак суд, не взяв дані пояснення, а поклав за основу те, що йому було проведено огляд на стан сп`яніння, хоча в силу службових повноважень він, як законо слухняний громадянин України, не міг відмовитися від наполегливого прохання поліцейських проїхати на огляд до лікарні. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що судом було незаконно стягнуто з нього судовий збор на користь держави в сумі 536 гривні 80 коп., оскільки він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ст.5 Закону України Про судовий збір. Вивчивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Любович О.Ю. у підтримку апеляційної скарги та перевіривши її доводи, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції в повній мірі врахував та дотримався вимог зазначених вище норм та положень ст.ст.245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена у зв`язку з керуванням транспортними засобами особою, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст.252 КУпАП орган, посадова особа оцінює докази за їх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Необхідною умовою для застосування до порушників відповідальності, передбаченої вищевказаними статтями зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог. У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вказані норми закону резгламентуються з п.6 Розділу І Інструкції 1452/735, яка передбачає, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. В ході досудової перевірки та складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, порушень положень вищезазначених Інструкції 1452/735, та вимог ст.266 КУпАП працівниками поліції допущено не було. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №189099 від 03.08.2023, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якого убачається, що 03.08.2023 о 20 год.25 хв. в смт. Добровеличківка по вул.. Гвардійська, 12, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, водій ОСОБА_1 керував т.з. д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі, згідно висновку №22 від 03.08.2023 ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2,9 «а» ПДР України (а.с. 1); -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 03.08.2023 о 21 год. 15 хв. ОСОБА_1 направлений працівниками поліції на огляд до Новоукраїнської КНП ОСОБА_3 з метою проведення огляду на визначення стану сп`яніння (а.с. 2); -висновком КНП Новоукраїнська МЛ № 22 від 03.08.2023, згідно якого лікарем встановлено, що 03.08.2023 о 21 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 4); -- відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції, який міститься на 2 х оптичних дисках в матеріалах справи, на якому відображено обставини зазначені працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №189099 від 03.08.2023, складений щодо ОСОБА_1 (а.с. 8). Виходячи з аналізу вказаних доказів у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні всебічно дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, згідно яких водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні доводи про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП постановлена з порушенням вимог чинного законодавства, без повного, всебічного дослідження обставин справи є надуманими та безпідставними. Вище наведені докази на переконання апеляційного суду є належними, допустимими та достовірними, а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з дотриманням вимог ст.ст. 254, 255, 256, 268 КУпАП, посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, було дотримано процедуру проведення огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння, що передбачена ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом спростовуються відеозаписом, який міститься у матеріалах справи. При цьому суд першої інстанції надав належну оцінку відеозапису правопорушення, який спростовує твердження ОСОБА_1 , що він 03.08.2023 не керував власним транспортним засобом. Не зважаючи на доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою провів судовий розгляд, викладені в постанові суду висновки, відповідають встановленим фактичним обставинам даної справи, а при накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст.130 КУпАП. Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу порушення під час розгляду районним судом норм матеріального права, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Разом з цим, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Доводи захисника про те, що з актом огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не було ознайомлено, не відповідає дійсності, оскільки з відеозапису убачається, що після складання висновку, один екземпляр даного висновку лікар надав ОСОБА_1 , шо останній засвідчив підписом (поставивши «хрестик» у відповідній графі), відеофайл 0000000_00000020230803221945_0009. Про те, що саме за допомогою «хрестика» ОСОБА_1 посвідчував надані йому на підпис документи свідчить протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1), та висновок КНП Новоукраїнська МЛ № 22 від 03.08.2023 (а.с. 4) Апелянтом та його захисником не надано належних доказів порушення вимог закону під час оформлення матеріалів відносно ОСОБА_1 працівниками поліції. При цьому посадовими особами було дотримано процедуру проведення огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння, що передбачена ст. 266 КУпАП та Інструкцією №1452/735. Час зазначений у висновку лікаря та на відеозаписі з бодікамери поліцейського має відмінність, про що наголошувала захисник у судовому засіданні, проте, зазначена різниця у часі є не суттєвою та не вплинула на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Навіть з урахуванням різниці у часі, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, проведений у межах двох годин з з моменту виявлення підстав для його проведення, як передбачено п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735. З цих підстав апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що час зазначений у висновку лікаря та на відеозаписі бодікамери поліцейського, як підставу для скасування постанови районного суду. Піддавати сумніву отримані результати огляду ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння у суду немає, а тому доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП. Апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Щодо апеляційних доводів ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції незаконно стягнув з нього на користь держави судовий збір, оскільки він є учасником бойових дій, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що він, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма закону є бланкетною, тобто має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами. Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на правовідносини, що виникають із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ураховуючи те, що у даній справі ОСОБА_1 є особою, яка притягається до адміністративної відпповідальності, судовий збір у відповідності до положень ст. 40-1 КУпАП належить сплаті на загальний підставах, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення його від сплати судового збору. Враховуючи викладене, постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Л.Я. Ткаченко