Постанова Кропивницький апеляційний суд № 387/1054/22

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/153/23 Головуючий у суді І-ї інстанції Майстер І.П. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2023 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Помічна, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, ІПН НОМЕР_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И Л А: Згідно з постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2023 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 11.11.2022 о 23 годині 01 хвилині керував транспортним засобом Toyota Previa д.н.з. НОМЕР_2 в м.Помічна, Новоукраїнського району, Кіровоградської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати, та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі ч.2 ст. 38 та п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на його думку матеріали справи були судом першої інстанції дослідженні однобоко, не об`єктивно, а тому оскаржувана постанова є передчасна, і така що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, суд розглянув справу за його відсутності, в той час коли ним було подано клопотання про відкладення справи у зв`язку з його хворобою та копію судового рішення йому направлено не було. Щодо фактичних обставин справи зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 № 241280 складений о 23. 35 год 11.11.2022 року про те що він був учасником дорожнього руху 11.11.2022 року о 23.01 год, у той час коли додане відео запис з відео реєстратора поліціянтів 12.11.2022 року з 00.05год. по 00.10 год, щодо керування ним ТЗ, тобто після складення протоколу серія ДПР 18 № 241280 після якого він керував своїм ТЗ. Тобто вважає, що в матеріалах справи відсутній відео запис документально підтверджений про те що він саме 11.11.2022 року о 23.01 год, керував своїм транспортним засобом Toyota Previa д.н.з. НОМЕР_2 в м. Помічній Новоукраїнського району Кіровоградської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Тому вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.03.2023 року всупереч вимог ст. 283 КУпАП ґрунтується на домислах та обставинах не вірно встановлених при розгляді справи, тобто на не достатніх і заперечних доказах. Таким чином при відсутності доказів скоєння адміністративного правопорушення, справу про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відношенні нього слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Відповідно до ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 251 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції в повній мірі врахував та дотримався вимог зазначених вище норм та положень ст.ст.245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена у зв`язку з керуванням транспортними засобами особою, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: -даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 241280 від 11.11.2022 з якого убачається, що ОСОБА_1 11.11.2022 о 23 год. 01 хв. керував транспортним засобом Toyota Previa д.н.з. НОМЕР_2 в м.Помічна, Новоукраїнського району, Кіровоградської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України; -відеозаписом долученим до матеріалів справи, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Виходячи з аналізу вказаних доказів у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні всебічно дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ухвалена з порушенням вимог чинного законодавства, без повного, всебічного дослідження обставин справи є надуманими та безпідставними. Вище наведені докази на переконання апеляційного суду є належними, допустимими та достовірними, а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з дотриманням вимог ст.ст. 254, 255, 256, 268 КУпАП, посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, було дотримано процедуру визначеною ст.. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Апеляційні доводи ОСОБА_1 про порушення його права у зв`язку з тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у його клопотанні про відкладення розгляду справи та розглянув справу без його участі є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів, справа про притягнення ОСОБА_1 надійшла до районного суду 18.11.2022, розгляд якої було призначено на 25.11.2022 (а.с.10-11). В подальшому розгляд справи призначався на 19.12.2022, проте, судова повістка направлена за адресою проживання ОСОБА_1 повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 12). 27.12.2022 ОСОБА_1 звернувся з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня був з ними ознайомлений (а.с. 15). В судове засідання призначене на 25.01.2023 ОСОБА_1 будучи наленим чином повідомлений не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його перебуванням у м. Кропивницькому для проходження МСЕК комісії по інвалідності (а.с. 18). Наступне судове засідання у справі було призначено на 03.03.2023, про день, час та місце слухання справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином. З постанови районного суду убачається, що 03.03.2023 ОСОБА_1 в телефоному режимі повідомив, що він захворів. З наведеного убачається, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, в тому числі і за клопотанням ОСОБА_1 навіть за відсутності доказів поважності його неявки. При цьому, ОСОБА_1 доказів свого перебування на лікуванні 03.03.2023 апеляційному суду не надав. Зважаючи на те, що справа знаходилась на розгляді в районному суді з 18.11.2022 по 03.03.2023, тобто більше 3х місяців ОСОБА_1 мав достатньо час для реалізації своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Поряд з-цим, апеляційний суд відзначає, що інформація про день, час та місце розгляду даної справи завжди завчасно розміщувалась на офіційному сайті «Судова влада України» в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду», інформація якого є відкритою та загальнодоступною. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, - окрім неявки в судове засідання звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи без надання доказів поважності неявки, що вказує на навмисне затягування строків розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності. Що стосується апеляційних доводів ОСОБА_1 про визнання недопустимим доказом відеозапис у зв`язку з тим, що на ньому час та дата не відповідає протоколу про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд їх також не приймає до уваги з огляду на таке. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, апеляційний суд констатує, що відеозаписом зафіксовано факт керування та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Вищевказаним відеозаписом чітко зафіксовано, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, як за допомогою спеціального засобу, так і в медичному закладі. Таким чином, вищевказаним відеозаписом зафіксовано, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою технічних засобів, а тому різниця в одну годину в часі технічного приладу, за допомогою якого працівником поліції здійснювався відеозапис, та часі зазначеному у протоколі у даному випадку не є важливим і не свідчить про недопустимість вищевказаного доказу. Окрім того, номер нагрудного відео реєстратора №202730, який відображений на відеозаписі, відповідає номеру зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому сумніву у його автентичності не виникає. Більш того, апелянт не заперечує того, що події зафіксовані на відео у дійсності відбулись за його учаті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами та міжнародними, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок порушення таких прав. Водночас, матеріали справи не містять даних, які свідчать про фальсифікацію відеозаписів та невідповідність їх фактичним обставинам. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р., які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати, як недопустимі докази. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказаний відеозапис належним та допустимими доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції із врахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушника, ступеню його вини, обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, обґрунтовано наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. З огляду на наведене, підстав для скасування або зміни постанови районного суду не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Л.Я. Ткаченко