LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Кропивницький апеляційний суд396/1871/23

від 25.01.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити. Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2023 скасувати і направити справу для продовження розгл…

ПОСТАНОВА Іменем України 25 січня 2024 року м. Кропивницький справа № 396/1871/23 провадження № 22-ц/4809/263/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В., учасники справи: заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: 1)Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (стягувач у виконавчому провадженні), 2) ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні), 3)Малкова Марія Вікторівна (приватний виконавець), 4)Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Цесельська О. С.) від 16.10.2023, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог У жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» подало до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області заяву про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні. У заяві вказано, що на виконанні у приватного виконавця Малкової М. В. перебуває виконавче провадження № 64463725 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 1868 від 0.01.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» боргу. 15.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги на підставі якого до останнього перейшли права кредитора стосовно ОСОБА_1 11.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 11-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги на підставі якого до останнього перейшли права кредитора стосовно ОСОБА_1 . Як на правову підставу свого правонаступництва у матеріальних правовідносинах з боржником, заявник послався на норми ст. ст. 512, 514, 516, 519 ЦК України. В якості процесуальної підстави свого прохання про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заявник вказав на ч. 1 ст. 442 ЦПК України. якою передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Посилаючись на такі обставини, заявник просив суд замінити вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» його правонаступником ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні № 64463725, відкритому на підставі на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1868 від 0.01.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу. 2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у відкритті провадження у справі за заявою ТОВ «Дебт Форс», заінтересовані особи: ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , приватний виконавець Малкова М. В., ТОВ «Кампсіс Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. Заяву ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні повернуто заявнику. Роз`яснено заявнику, що розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса віднесений до юрисдикції окружних адміністративних судів. Суд мотивував свої рішення тим, що в порядку цивільного судочинства суд може замінювати сторону у виконавчому провадженні лише у тих випадках, якщо примусове виконання проводиться за виконавчим документом, виданим судом при розгляді цивільної справи. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред`явлено виконання, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. Заява про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства так, як судовий контроль за виконанням рішень інших органів, окрім суду, покладено законодавством на адміністративні суди. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги У поданій до суду апеляційній скарзі ТОВ «Дебт Форс» просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2023 у справі № 396/1871/23, а справу повернути до суду першої інстанції для подовження її розгляду. Клопотання апелянта обґрунтовано тим, що суд неправильно визначив юрисдикційну належність цієї справи, порушив норми процесуального права та формовану судову практику їх застосування, зокрема у рішеннях Верховного Суду. 4.Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надійшли. 5.Короткий зміст провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 396/1871/23 за апеляційною скаргою ТОВ «Дебт Форс» на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2023. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.12.2023справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2024 о 12:30. У призначений судом час учасники справи до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 справа № 1519/2-5034/11 сформульовано висновок: «З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін». 6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. 7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 7.1.Застосовні норми права та їх джерела Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 закону України «Про виконавче провадження», далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII). У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України). Положеннями Розділу VI ЦПК України врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч. 1 ст. 442 ЦПК України). Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення (ч. 2 ст. 446 ЦПК України). 7.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція). У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, п. 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Питання судової юрисдикції неодноразово ставало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у своїх рішеннях сформувала сталу практику щодо підходів у вирішенні юрисдикційних спорів. Велика Палата Верховного Суду визначила, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України). Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Такі по суті правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 539/3192/16-ц, від 20.09. 2018 у справі № 126/1373/17, від 13.02.2019 у справі № 638/2864/18, від 27.03.2019 у справі № 638/14011/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 19.02.2020 у справі № 234/11395/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 тощо. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 серед іншого сформульовано висновок щодо застосування норм ст. 446 ЦПК України, а саме: «Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження». Крім того, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом ст. 15 Закону № 1404-VIIІ. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні,Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області не врахував, що заявник обґрунтовував своє клопотання наявністю відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса. Висновок суду першої інстанції про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства суперечить нормам процесуального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду. Стосовно посилання суду першої інстанції на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17, згідно з яким судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні. На думку колегії суддів апеляційного суду, це судове рішення не є релевантним щодо справи, яка переглядається в апеляційному порядку. Так у справі № 826/7941/17 Велика Палата Верховного Суду аналізувала в сукупності норми ст. 15 Закону № 1404-VIIІ та чинні до 15.12.2017 норми ст. 264 КАС України та ст. 368 ЦПК України. Натомість норми ст. 446 ЦПК України у редакції після 15.12.2017, на підставі яких заявник звернувся до суду з проханням про заміну сторони у виконавчому провадженні, є відмінними він процесуального законодавча, яке тлумачила Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/7941/17 та яке наразі втратило чинність. 8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд першої інстанції визначив предметну юрисдикцію цієї справи, в порушення ним процесуального права ухвалив судове рішення про відмову у відкритті провадження, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. З огляду на це та відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити. Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2023 скасувати і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 02.02.2024. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова С. І. Мурашко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»