LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809404/4283/23

від 18.06.2024 ·
Резолютивна:Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2024 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

ПОСТАНОВА Іменем України 18 червня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/4283/23 провадження № 22-ц/4809/843/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Бойко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, та приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу міста Києва Єфіменко Дениса Олеговича, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Кулінка Л. Д.) від 04.03.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 26.05.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (далі ТОВ «НЕССО») у якому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 26.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 7054, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача компенсацію судових витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи: судовий збір за подання позовної заяви 1073,60 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову 536,80 грн, витрати на надання професійної правничої допомоги 4500,00 грн. Вимоги позивача обґрунтовано тим, що 26.06.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович вчинив виконавчий напис № 7054 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості в розмірі 7481,00 грн. 03.07.2020 на підставі цього виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович відкрив виконавче провадження № 62473111. ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» змінило назву на ТОВ «НЕССО». Позивач стверджує, що оскаржуваний ним виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену у ньому грошова вимога стягувача є безпідставною. Крім того, виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а саме за відсутності необхідного пакету документів та на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений. Таким чином, виснує позивач, стягувач документально не підтвердив нотаріусу безспірність заборгованості. 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «НЕССО про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до неналежного відповідача - ТОВ «НЕССО», оскільки за спірним виконавчим написом стягувач - ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація». 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Позивач у справі ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2024 у справі № 404/4283/23 та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію за судові витрати, які поніс позивач. Рішення суду оскаржується позивачем з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд проігнорував наведене у позовній заяві, що стягувач за виконавчим написом - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» змінив назву на ТОВ «НЕССО» й по суті є однією і тією ж юридичною особою. До того ж суд не врахував, що код ЄДРПОУ ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «НЕССО» збігається повністю, що підтверджується відомостями з ЄДР. Висновки суду, покладені в основу рішення, не відповідають обставинам справи. Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили. 4.Відзив на апеляційну скаргу Відзивів на апеляційну скаргу, яку подав позивач, від відповідача та третіх осіб у справі до суду апеляційної інстанції не надійшло. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції Учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але у призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явилися. Представник апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2 , з використанням підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет», надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Інші учасники не повідомили суд про причини своєї неявки до суду у судове засідання. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін. 6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: 26.11.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (за договором Товариство) та ОСОБА_1 (за договором Позичальник) уклали договір № 191126-11524-1 за умовами якого Товариство надало Позичальнику грошові кошти в сумі 1100,00 грн, а той зобов`язався повернути їх продовж 30 днів та сплатити проценти за ставкою 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування ним (а. с. 14). 26.06.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 7054, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за договором № 191126-11524-1 від 26.11.2019, укладеним ним з ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», заборгованості в загальній сумі 6281,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1100,00 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 5181,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 1200,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 7481,00 грн (а. с. 11). 03.07.2020 на підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62473111 (а. с. 12 - 13).

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Щодо мотивів рішення суду першої інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц тощо. Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду. Належний відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, а тому притягується позивачем або за його згодою судом до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що виконавчий напис, який оспорює позивач, вчинено приватним нотаріусом за заявою та на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», а позов позивач пред`явив до ТОВ «НЕССО». У позовній заяві позивач пояснив, чому він пред`явив свій позов саме до ТОВ «НЕССО», а не до ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», вказавши, що стягувач за виконавчим написом змінив свою назву після його вчинення. На підтвердження цієї обставини позивач надав суду докази: посвідчену копію виконавчого напису від 06.06.2020 (а. с. 11), посвідчену копію постанови приватного виконавця Єфіменко Д. О. від 03.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 6247311 (а. с. 12 13), посвідчену копію договору від 26.11.2019 № 191126-11524-1 (а. с. 14), видрук з інтернетресервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів «Опендатабот» з витягом з ЄДР про державну реєстрацію ТОВ «НЕССО» (а. с. 19). При цьому суд першої інстанції оцінив копію виконавчого напису від 06.06.2020, посвідчену копію постанови приватного виконавця Єфіменко Д. О. від 03.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 6247311, посвідчену копію договору від 26.11.2019 № 191126-11524-1, як належні, допустимі, достатні та достовірні докази, на підставі яких він встановив неоспорювані учасниками справи обставини. Видруку з витягу з ЄДР про державну реєстрацію ТОВ «НЕССО» з інтернетресервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів «Опендатабот», як доказу, суд першої інстанції будь-якої оцінки не дав. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ігнорування судом наданих сторонами доказів, якими вони обґрунтовують свої вимоги або заперечення, суперечить змісту обов`язку суду, встановленому ст. 89 ЦПК України. При цьому колегія суддів також вважає, що видрук з інтернетресурсу «Опендатабот», який містить витяг з ЄДР про державну реєстрацію ТОВ «НЕССО», є сумнівним з погляду на вимоги ст. 79 ЦПК України щодо достовірності доказу. На думку колегії суддів апеляційного суду належним, допустимим, достатнім та достовірним в цьому випадку був би витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Так, згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до частин 1 та 7 ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Державні органи, у тому числі суди, безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, місцевий суд, маючи доступ Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, мав можливість перевірити твердження позивача про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «НЕССО» є однією й тією ж юридичною особою, яка змінила назву. Однак суд не скористався цією можливістю. Суд апеляційної інстанції перевірив відомості щодо ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «НЕССО» у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й встановив, що станом на 18.06.2024 відомості про ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» у реєстрі відсутні (а. с. 95). Натомість у ЄДР є відомості ТОВ «НЕССО» (код юридичної особи у ЄДР: 41146462), державна реєстрація якого здійснена 10.02.2017 (а. с. 96 - 97). При цьому, згідно з даними ЄДР, крім найменування юридичної особи українською мовою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», ця юридична особа має найменування іноземною мовою Limited Liability company «Financial Company «Finance Innovatsiya», що в перекладі на українську мову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація». До того ж код юридичної особи у ЄДР ТОВ «НЕССО»: 41146462 повністю збігається з кодом юридичної особи в ЄДР ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»: 41146462, який зазначений у оспорюваному позивачем виконавчому напису нотаріуса від 06.06.2020, постанові приватного виконавця Єфіменко Д. О. від 03.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 6247311, договорі від 26.11.2019 № 191126-11524-1, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 . Згідно з п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996№ 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499 з наступними змінами, далі - Положення про ЄДР) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Оцінюючи твердження позивача про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «НЕССО» є однією й тією ж юридичною особою через призму стандарту доказування у цивільному судочинстві, який ґрунтується на принципі «балансу вірогідностей», колегія суддів апеляційного суду враховує надані позивачем докази, які суд першої інстанції визнав належними, допустимими та достовірними, а також відомості ЄДР згідно з якими найменування відповідача іноземною мовою та код юридичної особи збігаються, суд вважає доведеним це твердження позивача. З огляду на це та мотиви, з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. 8.2.Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно з п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік). У п. 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 255 КАС України). Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом апеляційної інстанції. 8.3.Щодо суті спору Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, передбачена ст. 88 Закону України «Про нотаріат». При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Нотаріальна дія, відмова у її вчиненні та нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»). Боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Станом на 06.0.2020, коли приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В. на підставі звернення ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 26.11.2019 № 191126-11524-1, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, вже втратила чинність (у частині розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», зокрема п. 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями) після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі від 22.02.2017 № 826/20084/14. Таким чином, на той час виконавчий напис не міг бути вчинений на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально. Про це мало бути відомо, як ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», так і приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В. Зі змісту виконавчого напису, який оспорюється ОСОБА_1 у цій справі, вбачається, що він вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. на підставі такого, що на той час вже втратив чинність п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, та укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»договору від 26.11.2019 № 191126-11524-1. При цьому відомості про нотаріальну форму договору у виконавчому написі не вказані, а з наданої позивачем до суду копії тексту цього договору вбачається, що він не був посвідчений нотаріусом. Відповідач у справі, а також третя особа - приватний нотаріус Баршацький І. В. доказів нотаріального посвідчення договору від 26.11.2019 № 191126-11524-1 до суду не надали. З огляду на такі обставини, колегія суддів апеляційного суду робить висновок про наявні підстави для визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування цього рішення повністю та ухвалення нового судового рішення. Зважаючи на доведеність та обґрунтованість позову, вимоги позивача підлягають задоволенню. Про судові витрати Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам компенсація за сплачений позивачем судовий збір за подання до суду першої інстанції позовної заяви в сумі 1073,60 грн (а. с. 6) та заяви про забезпечення позову 536,80 грн (а. с. 25), за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги 1610,40 грн (а. с. 71), а всього 3220,80 грн. Згідно з ч.ч. 2 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4500,00 грн на підтвердження яких надав: -копію договору про надання правничої допомоги від 30.12.2022 № 61/22, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Безсмертним С. М. (а. с. 15); -копію додатка № 1 до договору про надання правничої допомоги від 30.12.2022 № 61/22 згідно з яким адвокат зобов`язаний надати клієнту правничу допомогу (підготовку документів) у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса від 26.06.2020 № 7054, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., таким, що не підлягає виконанню, вартість наданої послуги 4500 грн (а.с. 16); -копію акта виконаних робіт від 25.05.2023 згідно з яким адвокат надав клієнту послуги: консультація 500 грн, оформлення позовної заяви 3000 грн, оформлення заяви про забезпечення позову 1000 грн (а. с. 17); -копію квитанції до ПКО від 30.12.2022 № 61 про сплату ОСОБА_3 адвокату Безсмертному С. М. на підставі договору від 30.12.2022 № 61/222 грошових коштів в сумі 4500 грн (а. с. 18). Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн, які він поніс у зв`язку зі зверненням до суду першої інстанції, ним доведено. Відповідач заву про зменшення судових витрат не подав, а тому, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, підстав для їх зменшення судом немає. Про інші судові витрати, які позивач міг понести у зв`язку зі зверненням до суду апеляційної інстанції він суду не заявив. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2024 скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, який зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 7054, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінанс Інновація» (код юридичної особи у ЄДР: 41146462) заборгованості за договором від 26.11.2019 № 191126-11542-1 в сумі 6281 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 1100 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками 5181 грн, крім того, плата за вчинення виконавчого напису 1200 грн, а всього 7481 грн. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (код юридичної особи у ЄДР: 41146462) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за сплачений судовий збір в сумі 3220,80 грн, а також компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 28.06.2024. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова С. І. Мурашко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»