Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/7359/23

05.02.24 22-ц/812/241/24 Провадження № 22-ц/812/241/24 ПОСТАНОВА Іменем України 05 лютого 2024 року м. Миколаїв справа № 490/7359/23 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 30 листопада 2023 року під головуванням судді Черенкової Н.П., повний текст судового рішення складений цього ж дня, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 18 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому був збільшений до 50 000 грн. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 погодилася, що заява позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Також цього ж дня відповідачкою була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду». Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 17 липня 2023 року складає 63188грн89коп., з яких: 51435 грн 67 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11753грн22 коп. - заборгованість за відсотками. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 18 жовтня 2010 року у розмірі 51 435грн 67коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 2184 грн. 77 коп. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків не прийнявши до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій, зокрема, відповідач своїм підписом погодилася з базовою відсотковою ставкою в місяць у розмірі 3 %. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачкою не надано. Отже висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є незаконним, безпідставним та помилковим. Наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки - є підставою для задоволення вимог зі стягнення заборгованості за процентами, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17. З урахуванням наявності в матеріалах справи доказів ознайомлення та погодження відповідачки з розміром відсоткової ставки, правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не можуть бути застосовані. Апелянт також звертав увагу, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту не надано. Просить врахувати практику Верховного Суду, викладену у справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року, за змістом якої суд повинен навести власний розрахунок боргу, якщо не згоден із розрахунком банку. Відповідачка правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 100 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, отримавши платіжну картку, за допомогою якої розпоряджалась кредитними коштами. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт поступово збільшувався до 50 000 грн. (а.с. 31). Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , яка відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції (а.с. 76-174). Відповідно до Довідки, наданої позивачем, за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 надавалися кредитні картки: 18 жовтня 2010 року - № НОМЕР_1 - з терміном дії - травень 2014 року; 19 листопада 2013 року - № НОМЕР_2 - з терміном дії - серпень 2017 року; 14 листопада 2017 року - № НОМЕР_3 - з терміном дії - вересень 2021 року; 24 вересня 2021 року - № НОМЕР_4 - з терміном дії - квітень 2025 року (а.с. 32). В анкеті-заяві від 18 жовтня 2010 року зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 33). Аналогічні за змістом умови були зазначені у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.04.2019 року (а.с. 34-35). До позовної заяви Банк додав підписану відповідачкою довідку про умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору від 1.10.2010 року (а.с. 36) та Витяги з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 42-65). Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 починаючи з 02 жовтня 2021 року неналежним чином виконувала свої обов`язки за кредитним договором. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17 липня 2023 року складає 63188грн89коп., з яких: 51435 грн 67 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11753грн22 коп. - заборгованість за відсотками. Задовольняючи вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із доведеності таких вимог. У вказаній частині судове рішення апелянт не оскаржував, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядалось. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 відсутні умови договору щодо розміру процентної ставки, а підписаний сторонами паспорт споживчого кредиту свідчить тільки про намір сторін укласти договір споживчого кредитування, а не узгодження конкретних умов кредитного договору, та відсутні докази, що відповідач ознайомився та погодився саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, що прикладені Банком до позовної заяви. За такого, обов`язок ОСОБА_1 сплатити нараховану Банком заборгованість за процентами є недоведеним. Проте повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може. Так, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяги з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяви-анкети про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. У анкетах-заявах позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях За таких обставин, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. За такого, оскільки Умови та правила надання банківських, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , то судом першої інстанції правильно встановлено, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Також судом першої інстанції вірно враховано, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20. Разом із тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачкою довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що Банком та ОСОБА_1 були, зокрема, погоджені тип кредитної лінії укладеного ними кредитного договору - відновлювальна, базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів - 7% від заборгованості , але не менш 50грн. та не більше залишку заборгованості у строк до 25-го числа місяця, а також розмір та порядок нарахування пені і штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с. 36). Такі обставини свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому Банком умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору на узгоджених сторонами конкретних умовах кредитування. Відповідачем існування простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у зазначеному позивачем розмірі не спростовано. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами за ставкою, що була узгоджена сторонами у належній формі - 3,0% на місяць, тобто 36% річних - слідує, що станом на 17 липня 2023 року вона становить 14 484 грн 80 коп. Отже, відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за нарахованими відповідно до узгоджених сторонами умов процентів у межах заявлених Банком у позові вимог (ч. 1 ст. 367 ЦПК України) - в розмірі 11 753 грн 22 коп. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, якими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовував свої вимоги, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення цих позовних вимог. Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні шляхом збільшення розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судового збору з 2 184 грн 77 коп. до 2 684грн00коп. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 4 026грн 00коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 11 753 грн 22 коп. (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят три гривні двадцять дві копійки). Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судового збору - змінити, збільшивши його розмір з 2 184 грн 77 коп. до 2 684грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 4 026грн 00коп. (чотири тисячі двадцять шість гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді О.В. Локтіонова Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 05 лютого 2024 року