Постанова 4804 № 225/4395/14-ц

Єдиний унікальний номер 225/4395/14-ц Номер провадження 22-ц/804/62/20 Номер провадження 22-ц/804/62/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційні скарги представника ОСОБА_1 -адвоката Легезіна Олексія Геннадійовича та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 вересня 2019 року (ухваленого під головуванням судді Челюбєєва Є.В. у м. Торецьк Донецької області, повний текст складено 04 жовтня 2019 року) у цивільній справі №225/4395/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 01.02.2008 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8_9/25ДС/0033/2008-С, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 1 325 625 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,7% річних, з кінцевим терміном повернення 31.01.2018 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов`язання згідно графіку погашення кредиту. В той же день, з метою забезпечення повернення кредиту між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 9/25ДС/0033/П01/2008-ССк, відповідно до якого ОСОБА_2 взяла на себе на добровільних засадах зобов`язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору. 26 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанку» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними з відповідачами. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, станом на 15.10.2014 року утворилася заборгованість за кредитом та відсотки за користування ним в сумі 843782,23 грн.. Просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 843782,23 грн., з яких тіло кредиту складає 724108,70 грн.., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 119673, 53 грн. Ухвалою Дзержинського міського суду від 16 квітня 2019 року було скасовано заочне рішенням Дзержинського міського суду від 12 січня 2015 року про задоволення позовних вимог. Рішенням Дзержинського міського суду від 25 вересня 2019 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 724 108,70 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 119673,53 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1827 грн. та судові витрати, пов`язані з опублікуванням оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» у розмірі 315 грн.; в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що до позовної заяви не додано та в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підтвердження видачі ОСОБА_1 грошових коштів та подальшого обліку операцій за кредитом. Вважає, що єдиним належним доказом наявності заборгованості позичальника за кредитним договором та її суми є первинні документи та банківські виписки по особових рахунках, за яким обліковуються операції за кредитним договором та відображена фактична заборгованість за ним. ОСОБА_1 не погоджувався із розрахунком заборгованості, однак не має фактичної можливості надати суду докази на спростування розрахунку позивача,повної чи часткової відсутності заборгованості в силу того,що в січні 2015 року невідомими особами було здійснено розбійний напад,в результаті якого відібрано майно та грошові кошти,а також значна частина документів,що стосувалися господарської діяльності юридичної особи, власником якої був ОСОБА_1 .. Судом першої інстанції враховано у якості доказу копію витягу (а не витяг) з додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачем від 26.06.2013 року, який не містить підпису представника сторін та оформлений не нотаріально, отже не є частиною тексту договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року. Належним доказом наявності в позивача права вимоги за кредитним договором повинен бути акт приймання-передачі права вимоги, який до суду позивачем не надавався. Крім того позивач до відповідача не звертався ані з повідомленням про набуття прав кредитора за кредитним договором,а ні з будь-якими іншими вимогами,в тому числі і про погашення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відмову в стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства в частині стягнення заборгованості з поручителя. Зазначає, що відповідно до положень ЦК України та договору поруки поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність із боржником ОСОБА_1 перед кредитором ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк») за порушення зобов`язання боржником. Тобто поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник. Також вважає, що відсутні докази того, що наведені умови зазначеного договору, його форма та порядок укладення суперечать положенням ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, що волевиявлення поручителя було обмеженим та не відповідало його внутрішній волі. На апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» надійшов відзив від представника відповідачів Легезіна О.Г. , в якому він просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційну скаргу у цій частині без задоволення. Вважає, що аргументи апеляційної скарги Банку не містять обґрунтування та зазначення, які саме норми процесуального чи матеріального права порушені або невірно застосовані або не застосовані судом першої інстанції при ухваленні рішення та зводяться лише до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції. В судове засідання з`явився представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Легезін О.Г. , представником ПАТ «Дельта банк» подана заява про розгляд справи без їх участі. Відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, при виконанні якого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника. Оскільки позивачем було змінено об`єм виконання зобов`язань за договором, то підстави для стягнення заборгованості з поручителя відсутні. Таке рішення відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту за № 9/25ДС/0033/2008-ССк, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 1325625 грн., із зобов`язанням сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,7% на рік. В п.3.1 Договору зазначено графік щомісячного погашення отриманого кредиту. З умовами договору відповідач погодився,про що свідчить його підпис в договорі. 01 лютого 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 , з метою забезпечення повернення грошового зобов`язання за кредитним договором, був укладений договір поруки № 9/25ДС/0033/П01/2008-ССк та 10 грудня 2009 року додаткова угода №1 до договору поруки,підписані сторонами (т. 1 а.с. 25-27 ). Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» продав право вимоги до відповідачів ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 9/25ДС/0033/2008-ССк від 01.02.2008 року. В витязі із додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року зазначено фактичний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.06.2013 року в сумі 704188,33 грн.. В підтвердження позовних вимог банком надано розрахунок заборгованості за договором кредиту, згідно якого заборгованість за тілом кредиту становить 724 108,70 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом- у розмірі 119673,53 грн.., в рахунок погашення заборгованості відповідачем 01.08.2013 року було внесено на рахунок банку 44772,37 грн.. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню. Представник позивача не заперечував обставин наявності цих кредитних правовідносин із Банком, однак в апеляційній скарзі наголошував, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти та частково погашав заборгованість за кредитом. Дані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме наданими позивачем розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (т.1.а.с.13)., додатковими угодами до договору про зміну суми залишку кредиту у бік зменшення (т.1 а.с.17-24), які були засвідчені підписом ОСОБА_1 і з якими він був ознайомлений і погоджувався. Таким чином отримання та користувався кредитними коштами підтверджується фактичними діями з боку позичальника. Отже Договір , що засвідчений підписом ОСОБА_1 та додаткові угоди до нього, свідчать про виникнення між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником кого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, розкривають суть договору кредитування, свідчать про погодження сторонами істотних умов кредитного договору та є вирішальним для розгляду даної справи, оскільки жодного спростування відповідачем не надано. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про неналежне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та про наявність заборгованості за розрахунком, наданим позивачем. Не погоджуючись із таким розрахунком, відповідач не надав суду інших розрахунків, які б спростовували наявні в матеріалах справи розрахунки. Щодо доводів апеляційної скарги представника відповідача з приводу недоведеності передачі права вимоги до ПАТ «Дельта Банк», то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку з цього приводу, виходячи із наявного в матеріалах справи договору купівлі продажу-прав вимоги, що був укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачем у справі ПАТ «Дельта Банк» 26.06.2013 року (т. 1 а.с.37-42) та не оскаржувався сторонами у судовому порядку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Надана ПАТ «Дельта Банк» копія нотаріально посвідченого договору від 26.06.2013 року містить підписи уповноважених осіб сторін, які закріплені відповідними печатками. Таким чином доводи апеляційної скарги представника відповідача в частині недоведеності переходу права вимоги за кредитним договором не знайшли свого підтвердження. Обрання певного способу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист у порядку, передбаченому законом чи договором. Судом першої інстанції встановлено, що з боржником ОСОБА_1 10.11.2010 року було підписано додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було встановлено новий графік погашення кредиту. Зазначена додаткова угода з новим графіком погашення кредиту не була в установленому порядку доведена до поручителя ОСОБА_2 .. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що угодою було збільшено обсяг відповідальності за кредитним договором без згоди поручителя, а отже правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 у зв`язку припиненням поруки . Такий висновок суду узгоджується з положеннями статті 559 ЦК України. Інші наведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарг і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення судові витрати, понесені ними у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідні сторони та не підлягають відшкодуванню. Керуючись ст. ст.368,374, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 -адвоката Легезіна Олексія Геннадійовича та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року. Судді: