Постанова Київський апеляційний суд № 357/6164/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 року м. Київ Справа № 357/6164/20 Провадження: № 22-з/824/1448/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С.М.,Нежури В. А., секретар судового засідання Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Храновського Віктора Михайловича в інтересах Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б. І., у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , про звернення стягнення на іпотечне майно, у с т а н о в и в: У червні 2020 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на іпотечне майно. Позов мотивовано тим, що 24 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № CNL-0BB/006/2006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 21 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99 % річних. Дата повернення кредиту визначена 23 жовтня 2016 року. Банк виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання позичальнику кредиту в повному обсязі. 24 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року № CNL-0BB/006/2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № PCNL-0BB/006/2006, згідно з умовами якого в іпотеку передана трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва на право власності на житло № 29058 , виданим комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква 03 квітня 2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_6 помер. Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася дружина померлого - ОСОБА_1 , інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини на користь останньої. ОСОБА_5 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 24 жовтня 2006року №CNL-0BB/006/2006, у зв`язку із чим банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017року у справі №357/8853/16-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року № CNL-ОВВ/006/2006 у розмірі 12 669,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 червня 2016 року становило 316 332,46 грн. Враховуючи те, що позичальник не сплатив заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року № CNL-0BB/006/2006, позивач зазначав, що на підставі договору іпотеки від 24 жовтня 2006 року № PCNL-0BB/006/2006, статей 7, 33 Закону України «Про іпотеку», він має право звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд: звернути стягнення на підставі договору іпотеки (майнової поруки) від 24 жовтня 2006 року №PCNL-0BB/006/2006 на 1/3 частину нерухомого майна - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року№ CNL-ОВВ/006/2006у розмірі 12 669,17 дол. США на користь АТ «ОТП Банк»; звернути стягнення на підставі договору іпотеки (майнової поруки) від 24 жовтня 2006 року № PCNL-0BB/006/2006 на 1/3 частину нерухомого майна - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року№ CNL-ОВВ/006/2006у розмірі 12 669,17 дол. США на користь АТ «ОТП Банк», у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року № CNL-ОВВ/006/2006у розмірі 12 669,17 дол. США, нарахованої на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , звернути стягнення на 1/3 частину предмета іпотеки - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка перейшла у спадок ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; вирішити питання розподілу судових витрат. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2021 року задоволено клопотання представника позивача АТ «ОТП Банк» - адвоката Храновського В. М. та залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника третьої особи - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року в задоволенні позову АТ «ОТБ Банк» відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Храновський В. М. в інтересах АТ «ОТБ Банк» направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що після смерті боржника ОСОБА_5 одним із спадкоємців є його матір ОСОБА_1 , яка також є одним із майнових поручителів за іпотечним договором від 24 жовтня 2006 року № PCNL-0BB/006/2006, а тому положення статті 523 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Місцевий суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, зазначених у постановах від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6974/18. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року та 23 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що суд правомірно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 523 ЦК України, якою передбачено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_5 помер. В іпотечному договорі від 24 жовтня 2006 року № PCNL-0BB/006/2006 відсутні умова про те, що у разі смерті боржника ОСОБА_2 як іпотекодавець погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Крім того, належна ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частина квартири є єдиним його житлом. Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення, яке мав би надіслати банк на адресу іпотекодавців, із зазначенням суми боргу та строку погашення зобов`язань. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що вимоги банку спадкоємці померлого ОСОБА_5 повинні задовольнити шляхом одноразового платежу в порядку статей 1281, 1282 ЦК України. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке передане спадкоємцям в натурі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 570/3891/14. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційне провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2023 року. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалами справи та встановлено судом, 24 жовтня 2006 року між ОСОБА_5 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір № CNL-0ВВ/006/2006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 21 000,00 доларів США на споживчі цілі строком до 23 жовтня 2016 року, дата платежу 23 число кожного календарного місяця, розмір платежу 328,46 дол. США, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 13,99 % річних (т. 1 а. с. 11 - 15). 24 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № PCNL-0BB/006/2006, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук В.І., зареєстрований в реєстрі за № 5593, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва на право власності на житло № 29058 , виданим комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква 03 квітня 2000 року (т. 1 а.с. 17 - 23). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 30). Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017 року у справі № 357/8853/16-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року№ CNL-ОВВ/006/2006у розмірі 12 669,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14 червня 2016 року становить 316 332,46 грн (т. 1 а. с. 31, 32). 30 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 36). Спадкоємець ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на користь своєї матері, дружини спадкодавця - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 38). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 111). 17 квітня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_5 звернулася мати спадкодавця - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 100). На момент смерті ОСОБА_5 разом з ним проживала його донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з реєстру територіальної громади м. Біла Церква від 30 листопада 2020 року№ 15.2-03/20195 (т. 1 а. с. 118), а тому вважається такою, що прийняла спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майнові поручителі, не погоджувалися забезпечувати виконання основного зобов`язання (кредитного договору) новим боржникам- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому не може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 жовтня 2006 року№ PCNL-0BB/006/2006, який укладений АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , на виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 жовтня 2006 року № CNL-ОВВ/006/2006. Відповідно до ч. 1ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ізст. 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно дост. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку»). Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч.2 ст. 1281 ЦК України). У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаногоу спадщину (ч. 1ст.1282 ЦК України). Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постановівід 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13. Відповідно до абз.2 ч.1ст.593 ЦК України право застави припиняється з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї ж статті, а також в інших випадках, встановлених законом. У ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Разом із цим, відповідно до ч.1ст.523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної ч.1ст.523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі№ 501/2700/16-ц, від 29 липня 2020 рокуу справі № 487/6529/15-ц, від 03 лютого2021 року у справі № 629/4377/18,від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 підтвердила зазначений висновок, вказавши, що у разі недосягнення згоди і неотримання кредитором згодом поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими. Суд встановив, що на момент смерті позичальника ОСОБА_5 разом з ним проживала та була зареєстрована його донька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Біла Церква від 30 листопада 2020 року№ 15.2-03/20195 (т. 1 а. с. 118). Заяви про відмову від спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття ОСОБА_3 не подавала, а тому вважається такою, що прийняла спадщину в порядку, передбачено ч.3 ст. 1268 ЦК України. Також спадкоємцем померлого позичальника ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_1 . В іпотечному договорі від 24 жовтня 2006 року № PCNL-0BB/006/2006 відсутня умова про те, що в разі заміни боржника іпотекодавець (майновий поручитель) погоджується забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Враховуючи те, що спадкоємцями після смерті позичальника, а отже, і новими боржниками за кредитним договором, є ОСОБА_3 (інша особа, ніж майновий поручитель) та ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майнові поручителі, не давали згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новими боржниками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із припиненням іпотечного зобов`язання на підставі положень ч.1 ст. 523 ЦК України. У спірних правовідносинах права кредитора підлягають захисту шляхом пред`явленнявимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку ст. ст. 1281, 1282 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 523 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки після смерті боржника ОСОБА_5 одним із спадкоємців є його матір ОСОБА_1 , яка також є одним із майнових поручителів за іпотечним договором, є необґрунтованими, з огляду на те, що ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем позичальника, а відповідно і єдиним новим боржником, яким також є донька померлого позичальника - ОСОБА_3 (не є майновим поручителем), що є підставою для припинення зобов`язань за іпотечним договором у повному обсязі. Колегія суддів не враховує посилання заявника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6974/18, у яких зазначено про те, що правила ч.1 ст. 523 ЦК України не можуть бути враховані лише у тому випадку, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до майнового поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких майнова порука припиняється,з огляду на таке. Висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 607/1662/21). У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про припинення зобов`язань за договором іпотеки у зв`язку із смертю позичальника та ненадання іпотекодавцем згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. У цій справі встановлено, що позичальник помер (жовтень 2015 року) після звернення кредитора до суду із позовом до позичальника та майнових поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (лютий 2014 року), тобто, кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до майнового поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду). Посилання заявника в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16, від 15 вересня 2021 року у справі № 463/6974/18щодо застосування положень ст. 523ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки є висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень цієї статті, викладений у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Храновського В. М. в інтересах АТ «ОТП Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Храновського Віктора Михайловича в інтересах Акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення. РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 02 лютого 2024 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді С.М.Верланов В. А. Нежура