Постанова 4857 № 607/20423/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/20423/23 пров. № А/857/25890/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Югова Сергія Анатолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Герчаківська О.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 40 хв. 07.12.2023р., м.Тернопіль),- В С Т А Н О В И В: 20.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Югов С.А., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора відділу поліції № 3 (смт.Гусятин) Чортківського РВП Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Тернопільській обл. серії ЕАТ № 7930774 від 13.10.2023р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.1 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення /КУпАП/ (а.с.1-4). Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2023р. заявлений позов задоволено; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7930774 від 13.10.2023р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.; провадження по справі закрито; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Тернопільській обл. на користь позивача судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. (а.с.43-46). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП у Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.54-63). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що представленими відеоматеріалами стверджується факт руху керованого позивачем комбайну в колоні (двоє з транспортних засобів перебували перед службовим автомобілем відповідача, а інший позаду нього). В дійсності позивача притягнуто до відповідальності за відсутність дозволу (узгодження з уповноваженим органом НП України руху ТЗ конкретними вулицями та дорогами) на рух транспортного засобу, вагові або габаритні норми якого перевищено. Судом неправильно застосовано приписи п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2296-IX від 31.05.2022р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу», що вступить в дію в частині окремих положень лише 17.06.2024р. Транспортний засіб, яким керував позивач, є повністю ідентифікований; інспектором поліції встановлені всі обставини справи, через що підставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Представник позивача - адвокат Югов С.А. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.79-83). У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як слідує з матеріалів справи, о 12 год. 14 хв. 13.10.2023р інспектором відділу поліції № 3 (смт.Гусятин) Чортківського РВП ГУ НП в Тернопільській обл. сержантом поліції Марціяшем Я.І. винесено постанову серії ЕАТ № 7930774 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої о 12 год. 07 хв. 13.10.2023р. в с.Сидорів Гусятинського району Тернопільської обл. позивач рухався великогабаритним транспортним засобом, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ширина якого становить 3,50 м, в складі колони, чим порушив вимоги п.22.7 Правил дорожнього руху /ПДР/, п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затв. постановою КМ України № 30 від 18.01.2001р. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.6-7). До постанови додаються: відео з камери дмт 09 - відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських (а.с.33). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідача не містить посилання на марку та модель великогабаритного транспортного засобу, яким, як стверджує представник відповідача, керував ОСОБА_1 . Відповідачем неправильно кваліфіковані дії позивача, оскільки згідно складеної постанови позивач керував великогабаритним транспортним засобом, ширина якого становить 3,5 м, у складі колони, чим порушив вимоги п.22.7 ПДР; на вказані дії поширюється ч.1 ст.132-1 КУпАП. Про порушення ОСОБА_1 інших правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами в оскаржуваній постанові не вказано. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не проводився габаритно-ваговий контроль у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затв. постановою КМ України № 879 від 27.06.2007р., документ про такий контроль відповідачем суду не надавався та в матеріалах справи такий відсутній. Відповідно до оскаржуваної постанови позивачу інкримінується рух великогабаритним транспортним засобом, ширина якого становить 3,5 м у складі колони. Разом з тим, відповідачем не надано суду та до оскаржуваної постанови документів, на підставі яких працівники поліції дійшли висновку, що позивач рухався на транспортному засобі, ширина якого становить 3,50 м. Таких обмірів не зафіксовано на відеозаписах, а висновки про габарити транспортних засобів є оціночними та побудовані на припущеннях, на яких не може ґрунтуватися рішення суду. Крім того, в оскаржуваній постанові позивачу інкримінується рух у колоні, що заборонено п.22.7 ПДР для сільськогосподарської техніки шириною більше 2,6 метра. Надані суду відеозаписи містять інформацію про рух двох комбайнів, що виключає посилання відповідача на рух у колоні. Отже, із зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем у спірній постанові не конкретизовано, яке саме правопорушення вчинив позивач. В даному випадку відсутня належна доказова база, яка підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, та як наслідок мотивує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. Шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд дійшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є такими, що відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затв. постановою КМ України № 30 від 18.01.2001р., передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Відповідно до п.22.7 ПДР України затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м, повинна обладнуватися знаком «Розпізнавальний знак транспортного засобу». Сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м, повинна рухатися в супроводі автомобіля прикриття, який рухається позаду та займає крайнє ліве положення відносно габаритів сільськогосподарської техніки і який обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. Під час руху такій техніці заборонено хоча б частково займати смугу зустрічного руху. На супровідному автомобілі також встановлюється дорожній знак «Об`їзд перешкоди з лівого боку», який повинен відповідати вимогам стандартів. Обов`язковим також є встановлення габаритних вогнів по ширині габаритів сільськогосподарської техніки зліва та справа. Забороняється рух сільськогосподарської техніки, ширина якої перевищує 2,6 м, колоною та в умовах недостатньої видимості. Згідно з ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Стосовно допущених порушень ПДР та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності колегія суддів враховує наступне. Основною підставою для скасування постанови серії ЕАТ № 7930774 від 13.10.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, судом підставно визначено недотримання відповідачем приписів ст.283 КУпАП, які були допущені під час складання оскаржуваної постанови. Зокрема, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Із змісту спірної постанови слідує, що остання не містить посилання на марку та модель великогабаритного транспортного засобу, яким, як стверджує представник відповідача, керував ОСОБА_1 . Окрім цього, відповідачем не проводився габаритно-ваговий контроль у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затв. постановою КМ України № 879 від 27.06.2007р.; документ про такий контроль відповідачем суду не надавався та в матеріалах справи такий є відсутнім. Відповідно до оскаржуваної постанови позивачу інкримінується рух великогабаритним транспортним засобом, ширина якого становить 3,5 м, у складі колони. Разом з тим, відповідачем не надано доказів, на підставі яких працівники поліції дійшли висновку, що позивач рухався на транспортному засобі, ширина якого становить 3,50 м. Таких обмірів не зафіксовано на відеозаписах, а висновки про габарити транспортних засобів є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися рішення суду. Крім того, в оскаржуваній постанові позивачу інкримінується рух у колоні, що заборонено приписами 22.7 ПДР для сільськогосподарської техніки шириною більше 2,6 м. Згідно п.1.10 ПДР колона транспортних засобів - організована група з трьох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар. Однак, надані суду відеозаписи містять інформацію про рух двох комбайнів, що виключає посилання відповідача на рух у колоні. Отже, із зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем у спірній постанові не конкретизовано, яке саме правопорушення вчинив позивач; при цьому, в апеляційній скарзі відповідач викладає інший склад правопорушення, за яке відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності. Відсутність правильного визначення у постанові відповідача транспортного засобу, яким керував позивач, непредставлення належних доказів руху колоною та здійснення габаритно-вагового контролю є самостійною, безумовною підставою для скасування постанови про притягнення особи до відповідальності. Окрім цього, 31.05.2022р. прийнято Закон України № 2296-IX від 31.05.2022р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу». Пунктом 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону встановлено, що рух (переміщення) сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст здійснюється без обмеження за габаритами таких транспортних засобів у супроводі автомобіля прикриття суб`єкта господарювання. Така сільськогосподарська техніка та автомобілі прикриття обладнуються проблисковими маячками оранжевого кольору без дозволу на їх встановлення. Цей Закон набирає чинності через два роки з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 8 пункту 1, пункту 2 розділу І та пунктів 2-4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (п.1 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону). Вказаний Закон опублікований 16.06.2022р., а відтак положення п.3 розділу ІІ вказаного Закону набрали чинності 17.06.2022р. Відтак, рух ОСОБА_1 , якщо такі його дії мали місце, на великогабаритному транспортному засобі в населеному пункті підпадає під регулювання вказаного Закону та здійснюється без обмеження за габаритами таких транспортних засобів у супроводі автомобіля прикриття суб`єкта господарювання. Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В аспекті наведеного, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за недотримання вимог п.22.7 ПДР у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕАТ № 7930774 від 13.10.2023р. Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі. Звідси, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом дотримані, оскільки останнім рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Таким чином, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Враховуючи результат апеляційного розгляду, відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ НП в Тернопільській обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.271, 272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2023р. в адміністративній справі № 607/20423/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.02.2024р.