Постанова 4857 № 567/413/21
від 07.07.2021 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 567/413/21 пров. № А/857/10048/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 квітня 2021 року (головуючого судді Назарука В.А. ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Острог) у справі №567/413/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови серії БАА №269742 від 24.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 02.04.2021 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області в якому просить скасувати постанову серії БАА №269742 від 24.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 30 квітня 2021 року задоволено позов. Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржене рішення суду є необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржене рішення суду від 30.04.2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції про ненадання суду відповідачем заперечень проти позову та доказів, що їх підтверджують, оскільки відзив на позовну заяву було подано 29.04.2021 в межах визначеного судом строку. Зазначає апелянт, що оскаржена постанова від 24.03.2021 року про застосування адміністративного стягнення за вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, винесена з дотриманням вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», є правомірною та скасуванню не підлягає. Вказує, що суть вчиненого позивачем порушення у спірних правовідносинах полягає у тому, що позивач 24.03.2021 року на автодорозі Т-18-04 на 15 км. дороги керував великогабаритним трактором CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Горинь Агро», порушив правила проїзду великогабаритних вантажів, а саме керував т/з, що перевищує дозволені габарити, без узгодження з Національною поліцією України, що виявлено при здійсненні документального габаритно-вагового контролю на підставі реєстраційних документів з технічними даними на трактор. Також на підтвердження вчинення правопорушення було здійснено відповідні заміри трактора в присутності водія, ширина якого становила 3 метра 84 сантиметрів, що підтверджується відеозаписом, здійсненим на технічний пристрій боді-камера. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Сидорук-Середницька Л.А. заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2021 на ОСОБА_1 було складено постанову БАА№269742 у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), згідно якої, 24.03.2021 о 10 год. 30 хв. на автодорозі Т-18-04 на 15 км. дороги ОСОБА_1 , керуючи трактором САSЕ IH MAGNUM 340, реєстраційний номер, порушив правила проїзду великогабаритних вантажів, а саме перевозив вантаж, що перевищує габарити т/з ширина більше 2.6 м. без узгодження з НПУ, чим порушив п. 22.5 та п.32.1 ПДР України, керував т/з великогабаритним, який перевищує ширину більше 2,6 м., та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивачка звернулась до суду щодо її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому вона підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Як слідує зі змісту положень підпунктів 3, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Так, згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, частиною 1 статті 132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як передбачено приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Частиною 1 статті 132-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Примітки до вказаної статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Згідно зі статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону №3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.. Відповідно до пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. Згідно із пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю. Отже, умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП є встановлення факту перевищення усіх чи одного з габаритів сільськогосподарської техніки (в даному випадку трактора CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення та перевищує 3,75 м. Суд апеляційної інстанції враховує, що оскарженою позивачем постановою відповідача серії БАА №269742 від 24 березня 2021 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.1 ст.132-1 КУпАП, за вчинення порушення, яке полягає у тому, що він керував великогабаритним трактором CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , габарити якого (ширина) перевищували більше 2,6 м. Колегією суддів також проведено перегляд приєднаного до відзиву на позовну заяву диску з відеозаписом документального габаритно-вагового контролю керування ОСОБА_1 великогабаритним трактором CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що здійснений на технічний пристрій боди-камери, та встановлено, що працівниками поліції було проведено заміри трактора CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого встановлено перевищені габарити (ширина) на 2,6 м. на місці події під час розгляду справи та винесення постанови від 24.03.2021 року працівники поліції роз`яснили водію трактора про те, що суть порушення полягає у тому, що габарити трактора перевищують 2,6 метра. На підставі встановлених фактичних обставин та наведених норм правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів робить висновок, що відповідачем встановлено перевищені габарити трактора CASE IN MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме його ширина на 2,6 м., однак не встановлено і не заявлено в порушення факту перевищення габаритів трактора на 3,75 м., як це передбачено пунктом 22.5 Правил дорожнього руху на час проведення габаритно-вагового контролю. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, перевіривши оскаржену постанову відповідача за визначеними частиною 2 статті 2 КАС України критеріями, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які б були підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта (відповідача) щодо наявності доказів вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України. Відносно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права відповідача на подання відзиву на позовну заяву з доданими доказами, то колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції у вказаному допущено порушення процесуальних норм, однак таке порушення не вплинули на правильність прийнятого рішення у даній справі, що у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС України не є підставою для скасування або зміни оскарженого рішення суду. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 квітня 2021 року у справі №567/413/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк