Постанова 4824 № 361/6044/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2024 року місто Київ справа №361/6044/22 провадження№22-ц/824/4626/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Вільчанської Н.В. , сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ступаком Сергієм Олександровичем, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Сердинського В.С., В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором позики, 3% річних та інфляційних втрат. Позов обґрунтовано тим, що 18 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 отримав від неї в борг грошові кошти в сумі 600 000 гривень 00 копійок на строк до 15 березня 2021 року, про що власноруч написав розписку. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання щодо повернення боргу не виконав, а вимоги повернути борг згідно з умовами розписки від 18 лютого 2020 року залишилися без реагування. Також вказувала на те, що за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач повинен сплатити 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми, н6арахування яких передбачено ч.2 ст.625 ЦК України. Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за розпискою у розмірі 600 000 гривень 00 копійок, інфляційні втрати - 172 706 гривень 79 копійок, три проценти річних - 29 835 гривень 61 копійка та понесені судові витрати. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 серпня 2023 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, 3% річних та інфляційних втрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою у розмірі 600 000 грн., три проценти річних - 29 835,61 грн., інфляційні втрати - 172 706,79 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 025,44 грн.. Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ступак С.О. подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог. Вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що судом першої інстанції не були враховані «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими встановлено, що на період дії воєнного стану, позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, котра передбачена ст. 625 ЦК України, а саме: від зобов`язання на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу. Позивач ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ступак С.О. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог. Перерозподілити судові витрати. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про місце, день і час розгляду справи повідомлена шляхом направлення судового повідомлення на її електронну адресу, інформація щодо якої зазначена нею у позовній заяві, причини своєї неявки позивачка не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦК України. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ступак С.О. оскаржує рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат. Апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 600000 грн. не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Встановлено, що 18 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 600 000 грн. про що склав розписку, за якою зобов`язався повернути отримані кошти 600 000 грн. в строк до 15 березня 2021 року. В обумовлений у розписці строк відповідач ОСОБА_2 грошові кошти позивачу не повернув. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт укладення договору позики, отримання відповідачем коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення. Крім того суд дійшов висновку, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів, позивач має право вимагати стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення. Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивачем нараховувалась дані суми за період з 16 березня 2021 року по 10 листопада 2022 року. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом

18. Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався. Відтак нарахування позивачем ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам закону, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення 3% відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 24 лютого по 10 листопада 2022 року. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшити суму стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних з 29 835,61 грн. до 17 013, 70 грн. та суму інфляційного збільшення з 172 706,79 грн. до 52 913,81 грн. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Позивачем заявлено позов на суму 802542,40 грн., апеляційним судом задоволено на суму 622 927,51 грн., що становить 77,62%. За вказаних обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно частці задоволених позовних вимог (77,62 %) в розмірі 6229,27 грн. За подання позову в суді першої інстанції позивачем сплачений судовий збір 8025,44 грн., відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 12038,15 грн. Таким чином, з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню сума сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог (22,38%), тобто в розмірі 2694,14 грн. (12038,15 х 22,38:100). Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирних шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або ) значенню справи. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 2 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Частиною 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на відповідача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як убачається з матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ступак С.О. подав до суду першої інстанції, разом з відзивом на позовну заяву, попередній розрахунок судових витрат, що включає опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму 10 000 грн. в суді першої інстанції. До апеляційної скарги представник відповідача додав попередній розрахунок судових витрат, що включає опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом в суді апеляційної інстанції на суму 8 000 грн. У якості доказів витрат на професійну правничу допомогу у цій справі представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ступак С.О. надав копію договору № 17/04/2023 про надання професійної правничої допомоги від 17 квітня 2023 року, ордер серії СВ № 1050884 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 , квитанцію до прибуткового касового ордеру №13 від 17 квітня 2023 року на суму 10 000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №27 від 13 жовтня 2023 року на суму 8 000 грн. Задовольнивши вимоги ОСОБА_2 на 22,38 %, апеляційний суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно розміру не задоволених вимог позивача в сумі 4104,94 грн. Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ступаком Сергієм Олександровичем, задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 серпня 2023 року змінити, зменшити суму стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних з 29 835,61 грн. до 17 013, 70 грн. та суму інфляційного збільшення з 172 706,79 грн. до 52 913,81 грн. Зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання позову з 8025,44 грн. до 6229,27 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги 2694,14 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 4104,94 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанова складена 2 лютого 2024 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус