Постанова 4856 № 120/2668/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2668/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Граб Л.С. 01 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 2), в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 серпня 2022 року №7 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу з 01.04.1990 по 31.12.1991, з 04.04.1989 по 31.03.1990, з 01.01.1992 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 17.12.2007, з 18.12.2007 по 07.02.2011; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2022. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2023 позов задоволено частково: -визнано протиправним та скасовано рішення Комісії, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, № 7 від 20 вересня 2022 року в частині непідтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року та з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року та з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року; -зобов`язано Комісію, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, від 16 серпня 2022 року в частині, що стосується періоду роботи з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року, врахувавши при цьому висновки суду, що наведені в мотивувальній частині цього рішення; -визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 905230134555 від 19 серпня 2022 року; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах від 16 серпня 2022 року із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 протягом періоду з 01 квітня 1989 року по 31 березня 1990 року працював дорожнім робітником по 5 розряду у Вінницькому управлінні механізації дорожнього будівництва № 6 трест "Вінницяшляхбуд". З 01 квітня 1990 року ОСОБА_1 переведено майстром, роботу майстра він виконував до 31 травня 2005 року. З 01 червня 2006 року позивача переведено на іншу роботу - виконавця робіт служби земляних робіт; тут він пропрацював до 07 лютого 2011 року. 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, долучивши до заяви довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію паспорта серії НОМЕР_2 , копію військового квитка серії НОМЕР_3 , копію диплому серії НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату, довідку про зміну назви організації, довідку про прийняття на роботу (навчання) та трудову книжку. Того ж дня ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про підтвердження стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 19 серпня 2022 року прийнято рішення № 905230134555, у якому зазначено, що рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде переглянуто після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи. 20 вересня 2022 року Комісією, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийнято рішення № 7, яким ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні наступних періодів роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення: -з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, оскільки первинними документами не підтверджується зайнятість заявника в новому будівництві; -з 04 квітня 1989 року по 31 березня 1990 року та з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року з огляду на те, що професії "дорожній робочий", "бригадир" та "майстер", за якими працював позивач, не відповідають чинним на період роботи Спискам; -з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року з підстав відсутності даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць, а у зв`язку із тим, що професії "дорожній робочий", "бригадир" та "майстер", за якими працював позивач, не відповідають чинним на період роботи Спискам; -з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією, зокрема в індивідуальних відомостях про застраховану особу ознака про спеціальний (пільговий) стаж відсутня. Крім того, відсутній акт зустрічної перевірки наданих на розгляд комісії архівних довідок стосовно ритмічності роботи підприємства та відображення кількості відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів за період роботи в приватному акціонерному товаристві "Південьзахідшляхбуд". Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 8 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. У частині першій статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) закріплено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637). Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За правилами п. 3 вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (п. 20 Порядку № 637). Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В свою чергу, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. На реалізацію пункту 20 Порядку № 637 постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (надалі - Порядок № 18-1). Пунктом 1 Порядку № 18-1 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема й для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника. Дія Порядку № 18-1 поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи. Відповідно до Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань. Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (пункт 6 Порядку № 18-1). Із заявою про підтвердження стажу роботи заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу (пункт 11 Порядку № 18-1). Згідно з пунктом 10 Порядку № 18-1 рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою Комісії або його заступником та набуває чинності з дня його прийняття. В силу пункту 15 Порядку № 18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку. З матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Комісія, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 20 вересня 2022 року розглянула подану ОСОБА_1 заяву та за результатами розгляду такої прийняла рішення №

7. Вказаним рішенням заявнику відмовлено в підтвердженні періодів роботи з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, з 04 квітня 1989 року по 31 березня 1990 року, з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року, з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року як таких, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Підставою для відмови у підтвердженні періоду роботи позивача з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року слугувало те, що первинними документами не підтверджується зайнятість заявника в новому будівництві. Так, за змістом трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року працював майстром у Вінницькому управлінні механізації дорожнього будівництва № 6, трест "Вінницяшляхбуд" (перейменовано в Управління земельних робіт Акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"). В подальшому, підприємство неодноразово перейменовувалося та було ліквідоване, що підтверджується історичною довідкою акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" за 1969-2021 роки від 23 травня 2022 року вих. № Д/24/81064/24-30, що видана архівним відділом Вінницької міської ради. Як слідує з архівної довідки від 23 травня 2022 року вих. № Д/24/81062/24-30, виданої архівним відділом Вінницької міської ради, ОСОБА_1 працював за професією "дорожній робітник 5 розряду" з 04 квітня 1989 року. За змістом архівної довідки від 23 травня 2022 року вих. № Д/24/81061/24-30, що видана архівним відділом Вінницької міської ради, слідує, що ОСОБА_1 протягом 1989-1993 років працював у Вінницькому управлінні шляхового будівництва № 6 тресту "Вінницяшляхбуд" дорожнім робітником, майстром. В період роботи позивача з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 Так, у розділі ХХІХ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, згадується про майстра (десятника) та прораба. Тобто, зазначеним Списком № 2 передбачена в тому числі і професія "майстра", за якою працював позивач з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року. Також рішенням Комісії не підтверджено період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року як такий, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, у зв`язку з відсутністю даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць, а також з огляду на невідповідність професій "бригадир" та "майстер" чинним на момент роботи позивача Спискам. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі по тексту - Порядок № 42) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці України від 01.09.1992 №

41. Пунктами 8 та 9 Порядку №442 встановлено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Зміст наведених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Так, на працівника, зайнятого на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, що особи, які зайняті на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та/чи порушено норми законодавства при її проведенні, у тому числі, але не виключно, оформленні документів щодо неї, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 520/15025/16-а. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невчасно проведена на підприємстві атестація не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунованість відмови органу пенсійного фонду в зарахуванні позивачу до пільгового стажу вищезазначеного спірного періоду роботи. Що стосується спірного періоду роботи з 22 серпня 1992 року по 11 березня 1994 року, то як підставно звернуто увагу судом першої інстанції, у вказаний період були чинними Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. При цьому робота майстром, яку виконував позивач в період з 22 серпня 1992 року по 11 березня 1994 року відповідає Списку, що затверджений постановою Радою Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, а тому цей період безпідставно не підтверджено як такий, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Водночас 11 березня 1994 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 162, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а 16 січня 2003 року Урядом прийнято постанову № 36, якою затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Отож, для підтвердження періоду роботи позивача з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року слід застосовувати Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, а з 16 січня 2003 року - Списки, що затверджені постановою Уряду № 36 від 16 січня 2003 року (яка була чинна до 24 червня 2016 року). Як вже було зазначено, згідно записів у трудовій книжці, з 01 квітня 1990 року ОСОБА_1 працював майстром у Вінницькому управлінні механізації дорожнього будівництва № 6 (пізніше перейменовано в Управління земельних робіт Акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", яке реорганізовано у відкрите акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд"); з 01 червня 2006 року переведений на посаду виконавця робіт служби земляних робіт, на якій пропрацював по 07 лютого 2011 року. У розділі ХХVII "Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів" Списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, йдеться про те, що до посад, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, відносяться зокрема посади майстрів будівельних і монтажних робіт, а також виконавці таких робіт. Розділом ХХVII "Будівництво" Списків, затверджених постановою Уряду № 36 від 16 січня 2003 року, передбачено, що посади виконавців робіт, майстрів будівельних та монтажних робіт. Отже, є безпідставними твердження пенсійного органу про те, що займана позивачем посада не відповідала чинним на момент його роботи Спискам, а тому суд приходить до висновку, що Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області безпідставно не підтверджено період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 31 травня 2005 року, з 01 червня 2006 року по 17 грудня 2007 року як такі, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того, позивачем на підтвердження пільгового стажу надано й інші документи, відомості яких не суперечать записам в трудовій книжці. Що стосується спірного періоду роботи з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року, колегія суддів вказує на таке. Як вбачається із оскаржуваного рішення Комісії, вищезазначений період не підтверджено, оскільки первинними документами не підтверджується робота за пільговою професією, зокрема в індивідуальних відомостях про застраховану особу ознака про спеціальний (пільговий) стаж відсутня. Також відсутній акт зустрічної перевірки наданих на розгляд комісії архівних довідок стосовно ритмічності роботи підприємства та відображення кількості відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів. В той же час, як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, відсутність документів щодо зустрічної звірки не може ставитися у вину особі, яка звернулася за призначення пенсії на пільгових умовах, адже в такому випадку весь тягар доказування при призначенні пенсії покладався би на позивача. Так, у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд вказав на те, що "перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії". Отже, саме пенсійний орган має вчинити дії щодо перевірки наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії, яка діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, від 20 вересня 2022 року № 7 в частині непідтвердження періодів роботи з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року та з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року як таких, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, є протиправним, а тому підлягає скасуванню. За огляду на протиправність прийнятого Комісією рішення підлягають задоволенню як похідні і позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підтвердити періоди роботи ОСОБА_1 з 01 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 21 серпня 1992 року та з 18 грудня 2007 року по 07 лютого 2011 року як таких, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас з огляду на неузгодженість прийнятого Комісією рішення № 7 в частині непідтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1992 року по 17 грудня 2007 року Комісію слід повторно зобов`язати розглянути заяву позивача в цій частині з урахуванням висновків суду, що наведені у цьому судовому рішенні. При цьому, надаючи правову оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 серпня 2022 року № 90523014555, колегія суддів виходить зі слідуючого. Так, 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, долучивши до такої заяви довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію паспорта серії НОМЕР_2 , копію військового квитка серії НОМЕР_3 , копію диплому серії НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату, довідку про зміну назви організації, довідку про прийняття на роботу (навчання) та трудову книжку. Вказана зява за принципом екстериторіальності передана відповідачу

1. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 19 серпня 2022 року прийнято рішення № 905230134555, у якому зазначено, що рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде переглянуто після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV). Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді орг встановив обставин Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1). Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 врегульовано, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Отже, наведеним Порядком передбачено, що за результатами поданих до пенсійного органу заяву приймається одне з наступних рішень: -про призначення пенсії або про відмову в її призначенні; -про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії; -про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії або про відмову в такому переведенні. При цьому у разі негативного результату розгляду поданої заяви рішення пенсійного органу має бути обґрунтованим, тобто із зазначенням конкретних причин відмови. Разом з тим, рішенням № 905230134555 лише повідомлено позивача про те, що рішення про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде переглянуто після надходження рішення Комісії з питань підтвердження роботи. Водночас прийняття такого рішення не передбачено ані Законом № 1058-IV, ані Порядком № 22-1, що свідчить про неприйняття рішення за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви щодо переходу з одного виду пенсії на інший. Таким чином, у суду першої інстанції були законні підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 серпня 2022 року № 905230134555, як протиправного. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 304, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.