Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/4436/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4436/22 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ПФ України в м. Києві, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15083,64 грн, згідно з квитанцію № 56524084 від 17 червня 2021 року; - зобов`язати відповідача сформувати та подати до ГУ ДКС України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15 083,64 грн, сплачено згідно з квитанцією № 56524084 від 17 червня 2021 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 позов задоволено. Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив вирішити питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачені витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн (а.с.67-68). Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФ України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не надано достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених витрат та не надано доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що надані послуги та понесені витрати на правову допомогу підтверджуються актом наданих послуг та квитанцією про проведення оплати, а тому наявні підстави для розподілу судових витрат. Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала та будь-які її письмові пояснення з питань розподілу судових витрат в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подано до суду копії договору від 02.02.2022 №5к/2022 про надання правової допомоги, який укладено між позивачем та АО «Індекс», за умовами якого об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту, а замовник зобов`язаний оплатити послуги об`єднання. Об`єднання взяло на себе зобов`язання з надання правової допомоги, зокрема, представляти інтереси в судах будь-яких інстанцій, де клієнт являється позивачем, в тому числі в адміністративних справах (а.с.31-34). Відповідно до додатку №1 до вказаного договору АО «Індекс» та ОСОБА_1 узгодили, що у випадку задоволення або часткового задоволення позовних вимог у позивача виникне обов`язок сплатити на користь АО «Індекс» суду в розмірі 6000,00 грн, які становлять вартість збору необхідних документів та підготовки позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в м. Києві про визнання протиправними дії щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15083,64 грн, згідно з квитанцією № 56524084 від 17.06.2021 та зобов`язання ГУ ПФ України в м. Києві сформувати та подати до ГУ ДКС України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 вказаного збору (а.с.35). Відповідно до акту здачі-прийняття наданих послуг від 05.06.2022 АО «Індекс» надало позивачу послуги: збір документів, необхідних для підготовки позовної заяви; підготовка позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в м. Києві про визнання протиправними дії щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15083,64 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 грн (а.с.74). На підтвердження проведення оплати за надані послуги з правничої допомоги матеріали справи містять квитанцію до прибуткового ордера №5к/2022 від 05.06.2022 на суму 6000,00 грн (а.с.75). Додатково матеріали справи містять копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001087, видане адвокату Саюк Н.В. та ордеру серії АА №1197564 на надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги адвокатом Саюком Н.В., який виданий Адвокатським об`єднанням «Індекс» 02.02.2022 (а.с.36-37). Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги. В поданому до суду акті здачі-прийняття наданих послуг від 05.06.2022 (а.с.74) зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, їх загальна вартість та в чому вони полягали, а тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу. Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень). Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, до суду першої інстанції відповідачем не подавалось клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, або заяв про відмову у розподілі судових витрат, незважаючи на те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу була зазначена в позовній заяві, примірник якої був отриманий відповідачем 16.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.46). В той же час, судом першої інстанції було досліджено заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для зменшеної заявленої до відшкодування суми до 3000,00 грн. Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, з урахуванням співмірності розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права. В той же час, скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність витрат на правничу допомогу, які були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача. Відповідач не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення стягнутої суми витрат на правничу допомогу, або її невідповідності середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо. Наведені в акті здачі-приймання послуг роботи належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Варто зазначити, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами. В той же час, матеріали справи містять відповідні докази понесених витрат та опис наданих адвокатом послуг. Щодо посилання відповідача на не подання до суду Книги обліку доходів і витрат на підтвердження отримання адвокатом оплати за надані послуги з правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що правнича допомога позивачу надавалась саме Адвокатським об`єднанням «Індекс», а не фізичною особою-підприємцем чи самозайнятою особою, які провадять незалежну професійну діяльність - адвокатом, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування положень наказу Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Крім того, нормами процесуального законодавства, якими врегульовано питання відшкодування витрат на правничу допомогу, не передбачено обов`язкового подання доказів ведення Книги обліку доходів і витрат. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 01 лютого 2024 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко О.М.Оксененко