Постанова Харківський апеляційний суд № 635/9341/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 30 січня 2024 року м. Харків справа № 635/9341/23 провадження № 22-ц/818/457/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Лук`яненко С.А., - в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2023 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно проігноровано той факт, що 23.10.2023 року було відкрито провадження у даній справі. Залишаючи позовну заяву без руху та відмовляючи в клопотанні про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, судом першої інстанції не надано жодного належного мотивування наданим апелянтом доказам щодо його скрутного матеріального становища на час звернення з позовною заявою до суду. Вказує, що відмовляючи у звільненні від сплати судового збору, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які були надані ним на підтвердження мотивів клопотання. Також зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції порушив вимоги чинного законодавства щодо розгляду клопотання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору під час звернення з позовом до суду, оскільки жодного обґрунтованого мотиву на відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскаржувана ухвала не містить. Вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження свого незадовільного майнового стану, який позбавляє його можливості сплатити судовий збір за цей позов у визначеному законом розмірі. У зв`язку з тим, що позивач не усунув у встановлений строк недоліки позовної заяви, а саме не сплатив судовий збір, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 року, вищевказану справу перерозподілено судді Лук`яненко С.А. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2023 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. У рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті

6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року, серія A, N 18, с. 18, п. 34 (у кінці) та 35 - 36; і «Z та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) (GC) N 29392/95 ECHR 2001-..., п. 91-93)» (пункт 52). У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ). ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» ((Bellet v. France)) від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року). Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України. Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно частини 3 статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Підставою для відстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Суд враховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону № 3674-VI документи про майновий стан мають містить інформацію, на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01). При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47). Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду з другого боку. Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа № 686/114/16-ц, провадження № 61-16723св18; від 04 березня 2020 року, справа № 644/5099/16-ц, провадження № 61-12772св19; від 18 листопада 2020 року, справа № 753/22049/16, провадження № 61-2446св20. 30.10.2023 року відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження скрутного майнового стану, надані відомості від 18.09.2023 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 року не є належними доказами, оскільки, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, як зазначає сам позивач, він 10.06.2023 року надав позику ОСОБА_2 у сумі 12507 євро. Також вказав, що, передбачена законом можливість звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується як правило у виключних випадках. На виконання вимог ухвали суду 02.11.2023 року позивачем було подано клопотання про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 30.10.2023 року разом із клопотанням про звільнення або відстрочення його від сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою, з посиланням на той факт, що на час звернення до суду із позовом він має скрутне матеріальне становище. Ухвалою від 10.11.2023 року суд вімовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору за подання ним позовної заяви та залишив позовну заяву без розгляду. Натомість після звернення позивача до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції мав вирішити зазначене клопотання ОСОБА_1 . Позивач був вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б йому підстави не сплачувати судовий збір до постановлення судового рішення у справі, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і залишення позову без розгляду відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд мав надати можливість сплатити судовий збір. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та залишив позовну заяву без розгляду передчасно. Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 31.01.2024 року.