Постанова 4818 № 638/14612/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 30 січня 2024 року м. Харків справа № 638/14612/20 провадження № 22-ц/818/83/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року, постановлене суддею Аркатовою К.В., в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір позики від 12.02.2013 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як представником ОСОБА_5 за довіреністю. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволені позовних вимог, пославшись при цьому на ненадання доказів на спростування довіреності. Наголошує, що з боку відповідачів було вчинено шахрайські дії. Суд безпідставно не перевірив доводи позовної заяви про відсутність у відповідача коштів наданих за договором позики. Крім того, в порушення вимог закону договір позики не був нотаріально посвідчений. Також апелянт наголошує, що не давала дозволу на укладення та отримання грошових коштів за договором позики, повірена особа діяла в супереч інтересів довірителя. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Козуб О.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що 06.11.2009 року ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я, в тому числі, ОСОБА_3 щодо укладення всіх дозволених законом договорів та вчинення інших правочинів. Ця довіреність не містила будь-яких обмежень щодо укладення договору позики. На час укладення оспорюваного правочину недійсною не визнана та не була відкликана. Таким чином, ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами відсутність передумов для укладення договору позики від 12.02.2013 року. Посилання позивача про придбання спірної квартири за особисті кошти, відсутність у ОСОБА_2 фінансової можливості надати кошти за договором позики, не підтверджені належними та допустимими доказами, ОСОБА_1 не надано доказів про наявність особистих коштів на час придбання спірного нерухомого майна. Твердження про фінансову неспроможність відповідача є лише припущенням позивача, що спростоване зібраними у справі доказами, зокрема свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з 17.11.2004 року, тобто тривалість підприємницької діяльності задовго до укладення оскаржуваного договору позики. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що 12.02.2013 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), від імені якої діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 06.11.2009 року укладено договір позики у розмірі 35000 доларів США з цільовим призначенням для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та подальшого фінансування ремонтних робіт, зі строком надання позики 5 років з дня передачі грошових коштів позичальнику. Позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків, які нараховуються у розмірі 0,5% від суми позики за кожен повний місяць використання позиченими коштами до моменту повернення позики позикодавцю. Позика має бути повернута позикодавцю в місті Харкові шляхом передачі готівки не пізніше 12 лютого 2018 року. Договір укладений у простій письмовій формі. На підтвердження факту отримання грошових коштів у розмірі 35000 доларів США складено розписку від 12.02.2013 року, яка підписана ОСОБА_3 (а.с.16) Протоколом № 48-02/649/12/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки) від 26 лютого 2013 ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 стала переможцем прилюдних торгів та придбала квартиру АДРЕСА_1 . 21 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М., реєстровий № 1109 видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 . Звертаючись до суду із позовом, позивачка наголошувала на тому, що ОСОБА_3 діяла в супереч її інтересам як довірителя та в довіреності не надано права на укладення договору позики. Відповідно до частини першої та абзацу 1 і 2 частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). За частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Згідно з частинами першою та другою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Системний аналіз зазначених норм цивільного законодавства України вказує на те, що договір позики є двостороннім правочином, реальним, одностороннім договором (оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права). Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 484/2410/15-ц (провадження № 61-1395св19). З матеріалів справи убачається, що 06.11.2009 року ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 та/або ОСОБА_7 та/або ОСОБА_3 , ОСОБА_8, які можуть діяти самостійно та незалежно один від одного, укладати всі дозволені законом договори та вчиняти інші правочини, за якими можливо представництво, по розпорядженню, управлінню та користуванню належним їй майном, майновими правами та грошовими коштами, зокрема, купувати, продавати, приймати в дар, обмінювати, заставляти та приймати в заставу нерухоме або рухоме майно, в тому числі автомобілі, майнові права, здавати в оренду (найм) чи орендувати (приймати в найм) на її ім`я майно, укладати договори ренти, передавати в позичку або приймати в користування будь-яке майно, укладати попередні договори, за винятком укладання договору дарування, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на свій розсуд; проводити розрахунки по укладеним договорам, відкривати та розпоряджатись відкритими на її ім`я усіма рахунками у будь-яких банківських установах, в тому числі рахунками, що будуть відкриті на протязі дії цієї довіреності, класти гроші на рахунки, знімати грошові суми без обмежень, перераховувати гроші будь-кому, отримувати належні мені грошові суми, в тому числі нараховані проценти по депозитним рахункам, майно, цінні папери, а також документі від усіх осіб, установ, організацій, підприємств, в тому числі від банків, інших фінансових установ, та їх філій, пошти, телеграфу, органів влади та управління, податкових, пенсійних, митних та правоохоронних органів, на всіх підставах; одержувати поштову, телеграфну, цінну і всякого роду кореспонденцію та посилки; вести від її імені цивільні, адміністративні, кримінальні справи в усіх судових та інших установах і інстанціях в тому числі апеляційних та касаційних інстанціях, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, потерпілому, стягувачеві, третій особі, в тому числі представляти інтереси в слідчих органах, знайомитися з матеріалами справ на стадії досудового розслідування,- з правом подачі від її імені позову або скарги, визнання позову, зміни предмету позову, визнання або відмови цілком чи частково від позовних вимог, зміни та доповнення до апеляційних та касаційних скарг; відмови від апеляційної чи касаційної скарги, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання майна та грошей, в разі потреби, зняти її з реєстраційного обліку та зареєструвати за будь-якою адресою на свій розсуд, подавати, одержувати та підписувати усі необхідні документи, в тому числі подавати від її імені заяви, в тому числі про належність майна на праві особистої власності, податкові декларації та будь-які інші документи, розписуватись за неї та вчиняти усі інші необхідні та доцільні дії по веденню її справ та захисту її прав. Довіреність видана строком на десять років з правом подальшого передоручення повноважень третім особам і дійна до шостого листопада дві тисячі дев`ятнадцятого року. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. (а.с.56) Зі змісту вищезазначеної довіреності не вбачається надання представникові права на укладення договору позики чи на отримання у борг грошових коштів від третіх осіб, в інтересах довірителя ОСОБА_1 . Наявність повноважень щодо укладення всіх дозволених законом договорів та вчинення інших правочинів, за якими можливо представництво, по розпорядженню, управлінню та користуванню належним довірителю майном, майновими правами та грошовими коштами, не свідчить про надання представнику права на отримання для ОСОБА_1 коштів за договором позики та укладення такого договору. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Встановивши, що ОСОБА_3 не мала повноважень на укладення договору позики від імені позивачки, колегія суддів вважає доводи позивачки в цій частині обґрунтованими. Суд першої інстанції помилково зазначив про наявність повноважень представника на укладення будь-яких договорів від імені позивачки, не звернувши уваги на зміст вказаної довіреності. Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Положеннями статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 840,80 грн, за апеляційну скаргу було сплачено 1261,20 грн. З відповідачів на її користь підлягає стягненню судовий збір у сумі 2102,00 грн. тобто по 1051,00 грн з кожного. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року скасувати і ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати недійсним договір позики, укладений 12 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1051, 00 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст постанови складено 31.01.2024