Постанова 4855 № 320/43501/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/43501/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнання протиправними дій, скасування вимоги в частині, визнання протиправною та скасування постанови В С Т А Н О В И В : 25.11.2023 р. ОСОБА_1 подано до Київського окружного адміністративного суду позов до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо визначення у вимозі №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 (замість вірного - 28.02.2022) та скасувати положення вимоги №Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн щодо набрання нею чинності 09.06.2022, а вірним вважати дату набрання чинності - 28.02.2022; - визнати протиправною та скасувати постанову Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого від 04.07.2022 НОМЕР_1. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування вимоги в частині, визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України внаслідок порушення правил об`єднання позовних вимог. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення, законодавчим врегулюванням та поданими доказами, через що суд дійшов до висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно ускладнить та сприятиме затягуванню вирішення спору по суті. Позивач, не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення. Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачами відзивів на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 04.12.2023 суд першої інстанції повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України як таку, в якій порушено правила об`єднання позовних вимог. Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке. З огляду на приписи ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5). Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. У свою чергу право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України. Викладене свідчить, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача. Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях. Як було встановлено раніше, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою, оскільки позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, а тому таке об`єднання позовних вимог значно ускладнить розгляд справи. Однак, пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). З огляду на частину 1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Між тим, відповідно до частини 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Разом з тим, відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. У розрізі наведеного судова колегія звертає увагу, що із змісту позовних вимог Позивача не вбачається підстав, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов пред`явлений одного й того самого позивача до різних відповідачів: Головного управління ДПС у Київській області щодо визнання протиправними дій про визначення у вимозі № Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 року Головним управлінням ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн, дати набрання нею чинності 09.06.2022 року (замість вірного 28.02.2022 року) та скасувати положення вимоги № Ф-5476-57У, виданої 02.02.2022 року Головним управлінням ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37788,74 грн про набрання нею чинності 09.06.2022 року, а вірним вважати дату набрання чинності 28.02.2022 року, і як наслідок до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 04.07.2022 через сплив строку пред`явлення виконавчого документи до виконання. Тобто позовні вимоги у даній справі виникають з одних підстав та правовідносин, і спрямовані на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з протиправними діями ДПС щодо визначення у вимозі невірної дати набрання нею чинності, і, відповідно, пропуском строків пред`явлення вимоги до виконання. Саме по собі визнання протиправними дій щодо визначення у вимозі дати набрання чинності не спричинить до автоматичного та повного захисту прав Позивача, оскільки правомірність вимоги в цілому не оскаржується, а оскаржується тільки зазначення податковим органом у вимозі дати набрання нею чинності, і в будь-якому випадку для належного захисту прав Позивача необхідним буде подальше оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак обидві позовні вимоги пов`язані між собою однією підставою виникнення. Щодо висновку суду про неможливість об`єднання позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДПС та органу ДВС в одній позовній заяві, так й спільного їх розгляду в цій адміністративній справі, оскільки процесуальний порядок розгляду вказаних вимог є різним - позовні вимоги до ГУ ДПС можуть розглядатися як в загальному так і в спрощеному позовному провадженні, в той час як позовні вимоги до органу ДВС мають бути розглянуті в десятиденний строк, колегія суддів зауважує, що будь-яких обмежень поєднання в одне провадження вимог до різних відповідачів, які мають відбуватися за різними процесуальними процедурами у загальному порядку (порядку загального чи спрощеного позовного провадження) та окремих категорій термінових адміністративних справ, визначених параграфом 2 глави 11 КАС України вказані норми ст. 172 КАС України не містять. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що об`єднання позовних вимог ОСОБА_1 значно ускладнить розгляд справи, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Разом з тим, указаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися. Викладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Указані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2021 у справі №640/27758/20. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судовою колегією також враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства і щодо них не встановлена виключна підсудність різним судам, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 169, 172, 242-244, 250, 287, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 р. - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнання протиправними дій, скасування вимоги в частині, визнання протиправною та скасування постанови - скасувати, справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель