Постанова 4855 № 320/12520/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12520/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 06.09.2021 № Ф-47635-13 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3096, 05 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує, що в оскаржуваній вимозі відсутні дані про акт документальної перевірки та номер і дата рішення про накладення стягнення на позивача, а тому останній невідомі підстави та походження недоїмки та її суми, зазначеної у вимозі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Також апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року було подано Головним управлінням ДПС у Київській області, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року було залишено без руху. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги повернуто особі, яка її подала. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу позивача від податкового органу у встановлений судом строк не надходило. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем до 18.03.2019 (запис про припинення: 23540060003007755, від 18.03.2019, підстава: рішення засновників (учасників). 18.09.2021 позивач отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2021 № Ф-47635-13 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3096, 05 грн. Вважаючи податкову вимогу відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки позивачкою не сплачено самостійно визначену на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску від 26.03.2019 суму єдиного внеску, відповідачем виставлено оскаржувану вимогу від 06.09.2021, яка сформована на підставі даних інформаційної системи податкових органів. Недоїмка становить 2457, 18 грн., штраф - 491, 44 грн. та пеня - 147, 43 грн. (за попередню несвоєчасну сплату недоїмки). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Перелік платників єдиного внеску, визначений частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI, передбачає, що такими платниками є всі фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449). Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Крім того, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування. Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI). Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта про те, що в оскаржуваній вимозі відсутні дані про акт документальної перевірки та номер і дата рішення про накладення стягнення на позивача, оскільки підставою для надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу є не лише дані документальної перевірки, а й наявність у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (пункт 3 Розділу VI Інструкції). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Пунктом 5 Розділу VII визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону, зобов`язані самостійно обчислити ці внески, і сплатити їх з нарахуванням пені. Самостійно обчислені внески та сума самостійно розрахованої пені відображаються у звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску. Так, як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 № Ф-17374-51 (а.с. 6) було сплачено 22.03.2019 (а.с. 7) недоїмку у розмірі 2457, 18 грн., яка утворилась станом на 31.01.2019 (тобто за попередній період). При цьому, вищевказана вимога не є предметом оскарження у цій справі. Відповідно до п. 2 Інструкції, при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)). Так, в подальшому, у зв`язку з несвоєчасною сплатою недоїмки у розмірі 2457, 18 грн. податковим органом нараховано штраф у розмірі 20 % суми недоїмки (491, 44 грн.) та пеню у розмірі 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу (2457, 18 х 0,1 % х 60 днів прострочення = 147, 43 грн.), про що зазначено у розрахунку до рішення (а.с. 8 на звороті). 26.03.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 47-48), в якому позивачем самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску 918, 06 грн. за січень, лютий, березень 2019 року, всього 2754, 18 грн. Відтак, скільки позивачем не сплачено самостійно визначену на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску від 26.03.2019 суму єдиного внеску, відповідачем виставлено оскаржувану вимогу від 06.09.2021, яка сформована на підставі даних інформаційної системи податкових органів. Недоїмка становить 2457, 18 грн. (сума, самостійно нараховано позивачем), штраф - 491, 44 грн. та пеня - 147, 43 грн. (за попередню несвоєчасну сплату недоїмки), Вищевказане також підтверджується і наданими контролюючим органом до суду першої інстанції витягами з інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску (а.с. 43-44). Таким чином, враховуючи, що позивачем було несвоєчасно сплачено попередню недоїмку, останній було правомірно нараховано штрафні санкції, а також винесено спірну вимогу у зв`язку з несплатою самостійно визначених зобов`язань за січень-березень 2019 року. Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року. Посилання апелянта на судову практику Київського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду не може бути враховано апеляційним судом, оскільки, по-перше, правовідносини в останніх не є ідентичними даній справі, по-друге, врахуванню підлягають лише висновки Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма