Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5869/23

Справа № 303/5869/23 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29.01.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю адвоката Азьоми Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Азьома Ю.М., в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 536,80 грн. Відповідно до постанови суду, - 17 червня 2023 року о 17 год. 55 хв., в м. Мукачево, вул. Миру, 151, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей, що реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку під час безперервної відеофіксації за адресою м. Мукачево, вул. А.Новака, 8, о 18 год. 25 хв. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Азьома Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом не було дано належної оцінки всім доказам у справі, яка мала ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Зазначає, що матеріали справи не містять достовірних даних про те, що ОСОБА_1 під час складення вказаного протоколу йому роз`яснювалися його права і обов`язки. Вказує, що відеозапис, який міститься на диску, як доказ, на який суд послався на доведення винуватості ОСОБА_1 , то таких не є безперервним та постійно переривається, отже його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в КНП «Мукачівська ЦРЛ» м. Мукачево, захисник вказує, що така відмова була пов`язана з відсутністю підстав для його проведення, внаслідок того, що 17.06.2023 року ні автомобілем марки «Chevrolet Aveo», ні будь-яким іншим транспортним засобом, ОСОБА_1 не керував, а отже і не зобов`язаний був проходити такий огляд, зважаючи на положення ст.130 КУпАП та п.2.5 ПДР України. Зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б, поза розумним сумнівом, доводили, що в період часу, зазначеного в протоколі, ОСОБА_1 здійснював керування вказаним транспортним засобом. Тому вважає, що в діях підзахисного відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок чого є підстави для закриття даної справи на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили. Апеляційний суд бере до уваги те, що судовий розгляд вже неодноразово відкладався. При цьому звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом серії ААД № 095559 від 17.06.2023, згідно якого 17 червня 2023 року о 17 год. 55 хв., в м. Мукачево, вул. Миру, 151, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей, що реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку під час безперервної відеофіксації за адресою м. Мукачево, вул. А.Новака, 8, о 18 год. 25 хв. Цим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху;поясненням ОСОБА_2 від 17.06.2023, диском з відеозаписом на якому ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп`яніння, окрім інших, віднесено: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, що мало місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, від проходження якого він відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Всупереч доводам апеляційної скарги,в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 095559 від 17.06.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, однак від підпису та від надання пояснень останній відмовився. Жодного доказу порушення вимог закону суб`єктом складання протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі не має, а усі наведені вище доводи захисника є припущеннями. Доводи захисника про те, що особа не керувала транспортним засобом, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними у справі доказами, а саме: відеозаписом, на якому зафіксовано пояснення свідка ОСОБА_2 , який чітко повідомив, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, на швидкості заїхав на паркову АТБ, вийшов з автомобіля і побіг в приміщення магазину. Це підтверджується також письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , які наявні в матеріалах справи. Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що відеозапис не вівся безперервно, як того вимагає Інструкція, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення за умови того, що відповідно до приписів ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 095559 від 17.06.2023 так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості. При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації, вказане захисником порушення принципу безперервності відео фіксації, неповнота відеозапису, не впливає на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування обставин у даній справі та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки інші докази, досліджені апеляційним судом, в сукупності зі змістом відеозапису, надають можливість суду встановити обставини справи, та підтвердити обставини події правопорушення. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Правопорушник ОСОБА_1 , не зважаючи на загально прийняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе порушення правил дорожнього руху. Він, як водій повинен був розуміти існуючі додаткові обмеження щодо перебування в стані наркотичного сп`яніння особами, які здійснюють керування транспортними засобами, однак знехтував та проігнорував такими обмеженнями. Отже судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За таких обставин, посилання захисника-адвоката Азьоми Ю.М. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено. При розгляді справи апеляційний суд не встановив порушень законодавства про адміністративні правопорушення суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Азьома Юрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2023 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага