Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/3176/25

Справа № 303/3176/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Сабов І.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2024 рокупровадження в справі відносно ОСОБА_1 в частині адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 КУпАП, закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 25.04.2025 року о 21 год. 14 хв. на автодорозі М-06 763 км в селищі Чинадійово Мукачівського району, керуючи транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_1 самовільно залишив місце ДТП, до якої був причетний. Також ОСОБА_1 25.04.2025 року о 21 год. 14 хв. на автодорозі М-06 763 км в селищі Чинадійово Мукачівського району, керував транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 21 год. 47 хв., чим порушив вимогу п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Сабов І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та справу у цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.

247. Вважає, що постанова є незаконною, оскільки викладені в ній обставини та зроблений судом висновок не відповідають фактичним обставинам справи в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Звертає увагу, що жоден із перерахованих у постанові суду доказів не підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що зміст відеозапису є невірно трактований судом, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі, при цьому попередньо два рази погодився на такий огляд на місці. Таким чином, зазначає, що відеозаписом підтверджується працівниками поліції вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та одночасно спростовуються встановлені судом докази, якими суд обґрунтовує вину ОСОБА_1 у відмові від проходження на стан сп`яніння. Вважає, що ОСОБА_1 протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Сабов І.І. не з`явилися, проте захисник направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із залученням його як захисника для проведення невідкладних слідчих дій, які проводитимуться 25.05.2026 у Мукачівському районі. Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання адвоката Сабова І.І., оскільки судовий розгляд справи за його клопотаннями уже неодноразово відкладався. Крім того, враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції (з 23.09.2025), з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності учасників судового провадження. У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, ст. 124 КУпАП доведена і в апеляційній скарзі не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється. Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 311925 від 25.04.2025 року вбачається, що 25.04.2025 року о 21 год. 14 хв. на автодорозі М-06 763 км в селищі Чинадійово Мукачівського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 21 год. 47 хв., чим порушив вимогу п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом відмовився та від надання пояснення відмовився на підставі ст.63 Конституції України. Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; письмовим поясненням потерпілого ОСОБА_2 (водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 ) від 25.04.2025 року, згідно якого останній вважає винним у ДТП ОСОБА_1 , яка мала місце 25 квітня 2025 року близько 21 год. 14 хв. на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» в смт.Чинадієво Мукачівського району за участі транспортних засобів марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», н.з. НОМЕР_1 , та марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , та підтвердив факт перебування ОСОБА_1 після вчинення останнім ДТП у стані алкогольного сп`яніння (на вигляд); розпискою ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про залишення транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», н.з. НОМЕР_1 , на зберігання; дослідженим відеозаписом від 25.04.2025 року, який міститься на DVD-диску, де зафіксовано, що на пропозицію працівника поліції пройти медичний огляд з метою встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння, оскільки є ознаки такого, ОСОБА_1 відмовився пройти такий медичний огляд, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, та іншими матеріалами справи. Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що зміст відеозапису є невірно трактований судом, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі, при цьому попередньо два рази погодився на такий огляд на місці, не ґрунтуються на законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Зокрема, наведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп`яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров`я. Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, зокрема те, що на пропозицію працівника поліції пройти медичний огляд з метою встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння, оскільки є ознаки такого, ОСОБА_1 відмовився пройти такий медичний огляд, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово зазначив, що він випивший. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Виконання вимог поліцейського пройти огляд, є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд, мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги адвоката Сабова І.І. зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановлені рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст. ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Сабова І.І., в інтересах ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сабова І.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага