Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6801/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2024 року справа №200/6801/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 200/6801/23 (головуючий І інстанції Шувалова Т.О.) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до пред`явлення адміністративного позову до Міністерства юстиції України про скасування наказу про зупинення діяльності приватного виконавця,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, подану до пред`явлення адміністративного позову до Міністерства юстиції України про скасування наказу про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., в якому просила: зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року №2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначила, що з 27.10.2020 року до 19.05.2023 року вона здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області за адресою: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 103, приміщення

101. Після початку бойових дій на території міста Маріуполя Донецької області, вона виїхала з міста 16.03.2022 року. Документи виконавчих проваджень вивезти з м. Маріуполя не було можливим, тому вони залишились в офісі приватного виконавця і їх подальша доля їй не відома. 19.05.2023 року заявниця змінила виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області. Усі виконавчі провадження, які були у неї на виконанні, продовжують виконуватися відповідно до вимог діючого законодавства. Про існування наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого органу Одеської області, 26.11.2023 року дізналась випадково з Єдиного реєстру приватних виконавців України. Підставами прийняття цього наказу вважає скаргу від 04.08.2023 року від представника боржника ОСОБА_2 адвоката Чеховської Д.Р. по виконавчому провадженню № 65317471, за результатами розгляду якої Міністерством юстиції України встановлено порушення нею, як приватним виконавцем, вимог підпункту 1 пункту 102 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Вказує на те, що нею вчинялись усі можливі процесуальні дії по виконавчому провадженню, у відповідності до норм чинного законодавства. Заявниця зазначає, що має намір звернутися до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про оскарження акту індивідуальної дії: наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Матвійчук Н.Є. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що введення в дію наказу Міністерства юстиції України № 2693/7 від 24.11.2023 року про зупинення діяльності приватного виконавця унеможливлює, з дня внесення інформації про зупинення до Єдиного реєстру приватних виконавців України, здійснення діяльності приватного виконавця, що порушує не тільки права приватного виконавця на працю, але й права сторін виконавчого провадження (боржників та стягувачів). В результаті введення в дію зазначеного наказу стягувачі позбавляються права на пред`явлення виконавчих документів до виконання, на повернення виконавчих документів за своєю заявою, на отримання коштів від приватного виконавця, стягнутих в результаті виконавчих дій. Права боржників порушуються в частині відсутності можливості погашення заборгованості та закінчення виконавчого провадження, припинення заходів примусового виконання, зняття арешту з майна та коштів та ін. Зазначений наказ, який є предметом заяви про забезпечення позову, на думку заявниці, прийнятий з політичних мотивів як помста за її заяву до ДБР про притягнення до кримінальної відповідальності Міністра юстиції України, його профільного заступника та низку інших високопосадовців Мін`юсту за вчинення дій, спрямованих на допомогу державі агресору. Крім того, високопосадовці Міністерства юстиції України ініціювали відносно заявника низку скарг та на підставі однієї зі скарг зупинили її діяльність як приватного виконавця. Заявниця вказує, що на даний час відбувається процес виборів на посаду голови Асоціації приватних виконавців України та високопосадовці Міністерства юстиції України були впевнені, що вона збирається подавати свою кандидатуру на цю посаду, тому вважає, що зупинення діяльності було вчинено з метою позбавлення її можливості балотуватись на відповідну посаду. На думку заявниці, наказ Міністерства юстиції України відносно неї прийнятий з політичних мотивів, оскільки у неї активна громадянська позиція. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивачем на ухвалу суду подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування посилався на те, що введення в дію наказу Міністерства юстиції України № 2693/7 від 24.11.2023 року про зупинення діяльності приватного виконавця унеможливлює з дня внесення інформації про зупинення до Єдиного реєстру приватних виконавців України здійснення діяльності приватного виконавця. Що порушує не тільки права приватного виконавця на працю, але й права сторін виконавчого провадження (боржників та стягувачів). В результаті введення в дію зазначеного наказу стягувачі позбавляються права на пред`явлення виконавчих документів до виконання, на повернення виконавчих документів за своєю заявою, на отримання коштів від приватного виконавця, стягнутих в результаті виконавчих дій. Права боржників порушуються в частині відсутності можливості погашення заборгованості та закінчення виконавчого провадження, припинення заходів примусового виконання, зняття арешту з майна та коштів. Судом першої інстанції з посиланням на висновки в постанові Верховного суду від 13 липня 2023 року у справі № 640/16003/22 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин. Верховний суд в постанові від 12.07.2023 року у справі № 640/16003/22 зазначає про те, що застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого фактично призводить до подовження правовідносин здійснення незалежної професійної діяльності для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову, в розумінні норм КАС України, не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин. Однак в даній справі наказ Міністерства юстиції України не припиняє діяльність приватного виконавця, а зупиняє її на один місяць, тому зупинення дії зазначеного наказу не є підставою для виникнення та зміни таких правовідносин, а лише відстрочує дію цього наказу до ухвалення рішення у справі. Також судом першої інстанції не взято до уваги посилання заявника на факт неможливості здійснення позивачем професійної діяльності, що може призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження (боржників та стягувачів) адже суд вважає такими, що не є об`єктивними для вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки положеннями статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вирішені процедурні питання про заміщення приватного виконавця іншим приватним виконавцем у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця. Для реалізації процедури заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена на підставі п.4 ч.1 ст. 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», іншим приватним виконавцем потрібно спочатку отримати згоду на це всіх стягувачів, потім укласти договір про заміщення з іншим виконавцем, про що повідомити Мін`юст, після чого надіслати до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» копію цього договору про заміщення, отримати ключ доступу для приватного виконавця, який буде здійснювати таке заміщення, що звісно займе час понад один місяць. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України). Велика Палата Верховного суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, аналізуючи норми статей 150, 151 КАС України, наголосила, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами. Необґрунтоване вжиття відповідних заходів може привести, зокрема, до: негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших учасників судового процесу чи інших осіб, що не є учасниками провадження; правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна із названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками. Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, що узгоджується з правовими висновками Верховного суду в постанові від 6 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони, як констатував Верховний суд в постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, від 24 червня 2021 року у справі №640/27951/20 повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову із цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Велика Палата Верховного суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 дійшла висновку, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин. Аналогічний підхід застосував Верховний суд в постанові від 13 липня 2023 року у справі № 640/16003/22 при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову щодо акту індивідуальної дії про позбавлення особи права на здійснення відповідної діяльності. Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., посвідчення № 0525, видане 1 липня 2020 року, строком на один місяць. Суд зазначає, що доводи заяви про забезпечення позову містять обґрунтування підстав незаконності наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. При цьому, перевірка законності наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7 на час розгляду заяви про забезпечення позову є фактично вирішенням судом справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову. Надання правової оцінки наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року №2693/7 має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті. Фактично метою звернення заявниці до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного наказу є зупинення дії дисциплінарного стягнення, застосованого за порушення вимог законодавства під час виконання нею своїх повноважень, протиправність/правомірність накладення якого, своєю чергою, є предметом дослідження за результатами судового розгляду справи по суті. Зупинення судом дії цього наказу фактично є відновлення права позивача на здійснення зазначеної діяльності. Такий же наслідок матиме місце і після набрання законної сили судовим рішення у справі в разі задоволення позовних вимог щодо оскарження наказу. Посилання заявника на факт неможливості здійснення позивачем професійної діяльності, що може призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження (боржників та стягувачів) суд вважає такими, що не є об`єктивними для вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки положеннями статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вирішені процедурні питання про заміщення приватного виконавця іншим приватним виконавцем у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця. Оскільки заява про забезпечення позову не містить обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, не містить обґрунтованих причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не містить очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. про забезпечення позову до подання позовної заяви до Міністерства юстиції України про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 №2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду. Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 200/6801/23 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до пред`явлення адміністративного позову до Міністерства юстиції України про скасування наказу про зупинення діяльності приватного виконавця - залишити без змін. Повний текст постанови складений 29 січня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.В. Геращенко Судді А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв