Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19167/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19167/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за заявою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни про забезпечення позову, відповідачі - Міністерство юстиції України, Дисциплінарна комісія приватних виконавців, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12 серпня 2020 року, яке прийнято за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України № 2597/20.5.1/32-20 від 16 липня 2020 року, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці; - заборони Міністерству юстиції України до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12 червня 2020 року, яке прийнято за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України № 2597/20.5.1/32-20 від 16 липня 2020 pоку, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Заяву про забезпечення адміністративного позову позивач мотивує тим, що існує очевидна протиправність дій та рішень відповідачів, що полягають у грубому порушенні Конституції і законів України при їх вчиненні (прийнятті), зокрема у частині відсутності у Дисциплінарної комісії приватних виконавців та у Міністерства юстиції України законних повноважень для вчинення дій з розгляду скарг боржників у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішень судів в цивільних справах на процесуальні дії, бездіяльність і рішення приватного виконавця, а також по прийняттю рішень за наслідками розгляду таких скарг. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 заяву позивача задоволено. З апеляційною скаргою до суду звернулося Міністерство юстиції України, яке просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначає, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів при виконанні судового рішення, прийнятого в його користь. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обрані позивачем та судом заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України. Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Як встановлено під час апеляційного розгляду, на підставі заяви ОСОБА_2 . Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 58308342. За результатами позапланової невиїзної перевірки складено довідку від 19.06.2020 року, якою встановлено порушення приватним виконавцем вимог: -пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципів законності; -пункту 3 частини першої статті 2 Закону щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; -пункту 3 частини другої статті 18 Закону щодо розгляду звернення боржника; -частини першої статті 28 Закону щодо доведення до відома боржника постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ; -частини другої статті 39 Закону щодо строків винесення постанови про закінчення виконавчого провадження; -статті 55 Закону щодо накладення арешту на майно боржника, на яке не може бути звернено стягнення; -частини одинадцятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо стягнення з боржника додаткових витрат виконавчого провадження; -пункту 22 розділу III Інструкції щодо зазначення в постанові про закінчення виконавчого провадження розміру авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу. 16 липня 2020 року Міністерством юстиції України складено подання №2597/20.5.1/32 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства при здійсненні виконавчого провадження № 58308342. Листом від 06 серпня 2020 року Дисциплінарна комісія приватних виконавців повідомила заявника, що 12 серпня 2020 року об 11:00 год у режимі відеоконференцзв`язку відбудеться засідання щодо розгляду вказаного подання. 12 серпня 2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців оголошено рішення про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці. Слід зазначити, що правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців підлягатиме дослідженню під час судового вирішення справи за позовом, з яким приватний виконавець має намір звернутися. Апеляційний суд зауважує, що підставою для забезпечення позову, згідно із заявою позивача, слугували його доводи про порушення його прав та законних інтересів у зв`язку із зупиненням діяльності як приватного виконавця, а також наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення. При цьому, заявник вказав, що захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця. Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Встановлюючи наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення, апеляційний суд бере до уваги, що згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Разом з тим, факт допущення позивачем порушень при здійсненні виконавчих проваджень, їх характер та співмірність із застосованим заходом дисциплінарної відповідальності (так як до позивача застосовано один із тяжчих заходів відповідальності) буде перевірено судом за результатами розгляду адміністративного позову приватного виконавця Каращук К. Л. по суті заявлених вимог. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних приписів, незважаючи на те, що викладені ним обставини підлягають перевірці під час розгляду справи по суті. Крім цього, позивачем було обґрунтовано, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, з метою захисту яких він звернеться до суду, або захист цих прав та інтересів стане неможливим після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі або для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки відповідно до статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України. З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби. У разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем. У зазначених у цій частині випадках заміщення приватного виконавця здійснюється за погодженням із стягувачем на підставі договору, укладеного з іншим приватним виконавцем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення стягувача передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю. Натомість, питання поновлення діяльності приватного виконавця врегульоване статтею 43 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якої для поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 4 частини першої статті 42 цього Закону, приватний виконавець після закінчення строку зупинення його діяльності зобов`язаний скласти іспит у порядку, передбаченому статтею 33 цього Закону. Відтак, вказаним законом не передбачено процедури поновлення діяльності приватного виконавця у зв`язку з визнанням в судовому порядку протиправним рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/8311/18. Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України вносяться на підставі наказу Міністерства юстиції України, а не рішення Дисциплінарної комісії, разом з тим, з огляду на тісний і взаємообумовлений зв`язок між рішенням Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, наказом Міністерства юстиції України та вчиненні запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців України заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Матеріали справи свідчать про спричинення незворотніх негативних наслідків для позивача і наявність таких наслідків істотно ускладнює, а здебільшого і унеможливлює ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Таким чином, судом апеляційної інстанції забезпечено належну оцінку збалансованості інтересів заявника та держави, а також співмірності негативних наслідків для кожної із сторін спору. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У той же час, слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті. Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту (поновлення) порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам. У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 у справі за заявою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни про забезпечення позову, відповідачі - Міністерство юстиції України, Дисциплінарна комісія приватних виконавців - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко А. Г. Степанюк Повний текст постанови виготовлено 30.11.2020