Постанова Київський апеляційний суд № 754/9558/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024 року м. Київ Справа №754/9558/23 Провадження № 22-ц/824/3946/2024 Резолютивна частина постанови оголошена 17 січня 2024 року Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: скаржник - ОСОБА_1 стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. КиєвіЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва, від 20 вересня 2023 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - В С Т А Н О В И В : У липні 2023 року скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.05.2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, які встановлені для дитини відповідного віку, починаючи з 13.04.2011 року і до повноліття дітей. На підставі зазначеного рішення виконавчий лист був пред`явлений до Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві. 06.07.2011 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. У 2022 року стягувач подала скаргу на дії державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кидоні Є.В. щодо нездійснення розрахунку заборгованості по аліментам. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року скаргу залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2023 року Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано дії державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Кидоні Є.В. щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментам протиправними та зобов`язано зробити перерахунок заборгованості по аліментам за період з 01.01.2017 року по березень 2021 року з урахуванням доказів отримання аліментів ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за вказаний період. ОСОБА_3 вважає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів незаконним та таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства. В розрахунку заборгованості по ВП НОМЕР_1 державний виконавець в графі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» за період з 01.01.2017 року по березень 2021 року - проставив «0» щомісячно за весь період. З 01.02.2016 року по 30.08.2019 року боржник був офіційно працевлаштований у ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» - факт утримання аліментів на користь скаржника відбувався його роботодавцем в силу п.1. ст.69 ЗУ «Про виконавче провадження», і матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 містять звіт про здійснені відрахування та виплати ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» та інших роботодавців боржника, проте державним виконавцем вони не були взяті до уваги. Як вбачається із звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» за період з 01.02.2016 року по 31.08.2019 року, який міститься в матеріалах ВП НОМЕР_1, зі скаржника утримувались роботодавцем кошти фіксованою сумою відповідно до отримуваного ним доходу. Проте, незважаючи на наявність в матеріалах ВП НОМЕР_1 звітів про здійснені відрахування з різних місць роботи скаржника, державний виконавець все одно зазначає про «0» (нульові) погашення за цей період. Починаючи з 2019 року, з урахуванням епідеміологічного стану в Україні, Закону України «Про Внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», - карантинні заходи та додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи - заходи щодо попередження поширення коронавірусу COVID-19 в Дніпровському ВДВС було скасовано проведення будь-яких особистих прийомів громадян у структурних підрозділах Міністерства юстиції України до особливого розпорядження, в тому числі подання документів через їх канцелярію. З урахуванням COVІD-19, попереднім державним виконавцем по ВП НОМЕР_1 було повідомлено скаржника про необхідність направлення всіх документів на офіційну електронну адресу державної виконавчої служби. Так, за період 2019-2020 роки копії чеків про сплату аліментів направлялися на електронну адресу Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві. Також, матеріали ВП НОМЕР_1 містять і заяви стягувана про долучення чеків про сплату їй скаржником аліментів. Однак, незважаючи на надані державному виконавцю квитанції про сплату аліментів та заяви стягувача про долучення чеків про сплату їй аліментів скаржником, які містяться в матеріалах ВП НОМЕР_1, розрахунок заборгованості не містить жодних погашень за 2019-2020 роки. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що його син - ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , і не продовжує навчання, у зв`язку з чим стягувач не зверталася до суду для продовження стягнення аліментів на період його навчання. Скаржник вважає неправомірним накладення арешту державним виконавцем на рахунок скаржника, як суб`єкта підприємницької діяльності і використовується останнім для сплати податків та зборів від підприємницької діяльності та виплати заробітної плати Скаржнику та він обмежує скаржника в праві на роботу та фактично позбавляє його єдиного й основного джерела існування, за рахунок якого і сплачуються аліменти, а відтак такий арешт підлягає скасуванню. На підставі викладеного заявник звертається до суду з даною скаргою, в якій просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.01.2017 року по березень 2021 року від 30.05.2011 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасувати вказаний розрахунок; зобов`язати державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з 01.01.2017 року по березень 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з урахуванням фактичного доходу за місцем роботи ОСОБА_3 та документів, що підтверджують сплату ним аліментів самостійно; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. від 03.07.2023 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. від 03.07.2023 року в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_6 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу закрито. Роз`яснено ОСОБА_3 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Буцан А.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник ОСОБА_2 адвокат Носенко Т.С. посилалася на розсуд суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Встановлено, що заявник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, у тому числі про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. від 03.07.2023 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_6 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу закрито. Роз`яснено ОСОБА_3 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позивачем оскаржено постанову державного виконавця про накладення штрафу, винесену на підставі ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», яка є окремим виконавчим документом. При цьому накладення штрафу на боржника під час примусового виконання судового рішення не є притягненням до адміністративної відповідальності, а є мірою відповідальності у виконавчому провадженні, а тому дійшов висновку, що вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гречаного Р.О. від 03.07.2023 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 повинні розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю. Проте колегія суддів н може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно зі статтею першою Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За нормами частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону №1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. У цій справі оскаржується постанова державного виконавця Гречаного Р.Ю. від 03 липня 2023 року про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 125 529,30 грн. у зв`язку з несплатою останнім аліментів на суму 250 518,61 грн. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII. Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону № 1404-VIII, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII та цією Інструкцією. Поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону №1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону №1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави. У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів. Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону №1404-VIII, частині другій статті 74 Закону №1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства. Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята). Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За правилами пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі дійшов помилкового висновку про те, що скарга ОСОБА_3 щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна