Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/11374/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/11374/23 Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 25 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій просив суд: - визнати бездіяльність дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21, починаючи з 16.05.2023. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, адже такий стаж набутий позивачем до ухвалення відповідних рішень. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 02.05.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Як вказав позивач, в усній формі його повідомили, що до розрахунку пенсії не взято до уваги періоди роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 на території російської федерації, а також заробітну плату за вказаний період, вказану у архівній довідці від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. 16.05.2023 позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати роз`яснення щодо підстав не зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу, а також підстав неврахування заробітної плати. З 18.05.2023, тобто з наступного дня, після досягнення позивачем 60-річного віку, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV). Листом від 31.05.2023 відповідач повідомив позивачеві, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 на території російської федерації, оскільки з 11.06.2022 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Стаж на території даної держави зараховано по 31.12.1991. Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та врахування довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21 протиправною, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин відповідач не порушив права позивача. Позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та врахування довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21 та, як наслідок, проведення перерахунку пенсії за віком. При зверненні до відповідача 16.05.2023 позивач лише просив надати роз`яснення щодо підстав не зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу, а також підстав неврахування заробітної плати. У листі від 31.05.2023 відповідач повідомив позивача про такі підстави. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Згідно із ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Застосовуючи вказані норми у контексті спірних правовідносин, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до приписів п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (Порядок №22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. Згідно із п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Так, 16.05.2023 позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати роз`яснення щодо підстав не зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 до страхового стажу, а також підстав неврахування заробітної плати згідно довідки від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. Позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та врахування довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21 та, як наслідок, проведення перерахунку пенсії за віком. При зверненні до відповідача 16.05.2023 позивач лише просив надати роз`яснення щодо підстав не зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу, а також підстав неврахування заробітної плати. У листі від 31.05.2023 відповідач повідомив позивача про такі підстави. Разом з цим, зміст вказаного звернення позивача та листа відповідача від 31.05.2023, заявлення у позовній заяві про незгоду із не зарахуванням позивачеві страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21 та позовної вимоги зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21, починаючи з 16.05.2023, свідчить про те, що у даному випадку між позивачем та відповідачем наявні спірні правовідносини щодо зарахування позивачеві до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не передбачають у даному випадку обов`язкового вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору. Більш того, зміст листа відповідача від 31.05.2023 свідчить, що відповідач не згоден із позицією позивача щодо наявності підстав для зарахування позивачеві до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. Також вказаний лист містить відповідні обґрунтування такої незгоди відповідача. З урахуванням наведеного, у даному випадку, незважаючи на те, що позивач у встановленій формі не порушував перед відповідачем питання щодо зарахування позивачеві до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 та здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21, наявний спір щодо вчинення вказаних дій відповідачем. Тому, рішення суду першої інстанції лише формально відповідає вимогам КАС України та Порядку №22-1. Водночас, суд першої інстанції при вирішенні даної справи допустив надмірний формалізм, застосувавши наслідки недотримання позивачем процедури ініціювання перед відповідачем питання про перерахунок пенсії, проігнорував фактичні обставини справи, зміст правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, причини звернення позивач до суду із вказаними позовними вимогами. Таким чином, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні вказаного позову із зазначених судом першої інстанції мотивів, перешкоджає реалізації права позивача на судовий захист, породжує ще один аналогічний спір, є проявом надмірного формалізму, а тому відсутні підстави вважати таке рішення законним та обґрунтованим. Щодо спірних правовідносин апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Звернення позивача від 16.05.2023 колегія суддів розцінює як заяву про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996 у складі страхового стажу, та заробітної плати згідно довідки від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У відповідності до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім пенсії за віком, яка призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Встановлено, що період роботи позивача з 01.01.1992 по 03.01.1996 на території рф підтверджується записами у трудовій книжці позивача № НОМЕР_2 . Архівними довідками від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/45-21, №РН/14-20-Г/46-21 також підтверджується період роботи позивача з 15.01.1992 по 03.01.1996 на території рф. В архівні довідці від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21 також зазначено розмір заробітної плати позивача за період роботи позивача на території рф з 15.01.1992 по 03.01.1996. За змістом листа від 31.05.2023 єдиною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 01.01.1992 по 03.01.1996, а також не врахування даних про заробітну плату, що вказані у архівній довідці від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21, слугувало те, що з 11.06.2022 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Колегія суддів критично розцінює вказаний висновок відповідача. Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином, період роботи позивача з 01.01.1992 по 03.01.1996 на території рф, що підтверджений даними трудової книжки та додатковими доказами, має бути зарахований до страхового стажу позивача. З урахування наведеного у сукупності апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи позивача з 01.01.1992 по 03.01.1996 на території рф, а також не врахував дані про заробітну плату, що вказані у архівній довідці від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. Для належного захисту прав позивача у межах спірних правовідносин необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996, а також здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівної довідки від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21. При цьому, враховуючи, що право на призначення пенсії за віком позивач набув з 18.05.2023, тобто дня досягнення пенсійного віку, вказаний перерахунок належить здійснити з 18.05.2023, а не з 16.05.2023, як просить позивач. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, про часткове задоволення позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1342 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 03.01.1996. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівної довідки від 27.12.2021 №РН/14-20-Г/46-21, починаючи з 18.05.2023. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1342 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.