Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/670/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 року справа №200/670/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. у справі № 200/670/23 (головуючий І інстанції Бабаш Г.П. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 19.07.2010 по 07.10.2010, з 31.10.2011 по 20.10.2014, з 30.10.2014 по 14.12.2016, з 15.12.2016 по 08.01.2020, з 01.06.2021 по 01.11.2022, з 01.09.2006 по 01.07.2010, періоду проходження військової служби з 10.11.2010 по 11.10.2011; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 шахтарі період роботи з 19.07.2010 по 07.10.2010 у якості гірника очисного вибою 5 розряду підземним, з 31.10.2011 по 20.10.2014 у якості гірника очисного вибою 5 розряду підземним, забійника на відбійних молотках 6 розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ТВД Орендне підприємство Шахта ім. Святої Матрони Московської, з 30.10.2014 по 14.12.2016 у якості забійника на відбійних молотках 6 розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ТОВ Технологія вуглездобичі, з 15.12.2016 по 08.01.2020 у якості забійника на відбійних молотках 6 розряду підземним на відбійних молотках з повним робочим днем на підземній роботі у ТОВ Укргеосервіс, з 01.06.2021 по 01.11.2022 на ВП Шахта Центральна ДП Торецьквугілля у якості забійника 6 розряду на відбійних молотках підземним з повним робочим днем на підземній роботі, з 01.09.2006 по 01.07.2010 в Дзержинському гірничому технікумі за кваліфікацією гірничий технік-технолог, періоду проходження військової служби з 10.11.2010 по 11.10.2011 та повторно розглянути заяву від 24.01.2023 про призначення пенсії за інвалідністю з моменту отримання цього права. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо не прийняття вмотивованого рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині не визначення періодів, які не зараховані до страхового та пільгового стажу. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Київ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2023 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ (ЄДРПОУ: 42098369, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання перебування: АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 1073,60 грн. Відповідача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та одержує пенсію по інвалідності, розмір пенсії якої обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звертався із заявою 25.01.2023 №1070 про призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. До заяви позивач долучив уточнюючі довідки, відповідно до яких врахований пільговий стаж як період роботи на підземних роботах за Списком 1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»: 07.10.2010 - 07.10.2010 в ТВД «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської»; 04.11.2010-22.07.2012 в ТВД «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської»; 18.10.2012-31.08.2014 в ТВД «Орендне підприємство «Шахта ім.Святої Матрони Московської»; 31.10.2014-01.01.2016 в ТОВ «Технологія вуглездобичі»; 01.05.2016-31.05.2016 в ТОВ «Технологія вуглездобичі»; 01.08.2016-12.12.2016 в ТОВ «Технологія вуглездобичі»; 15.12.2016-08.01.2020 в ТОВ «Укргеосервіс»; 12.01.2020-24.07.2020 в ДП «Торецьквугілля»; 01.08.2020-01.11.2022 в ТОВ «Укргеосервіс». Обчислення тривалості підземної роботи за Списком № 1, що дає право шахтарю на обчислення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону № 345, здійснюється на підставі уточнюючої довідки, що видана за формою, наведеною в Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Для зарахування до підземного пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання необхідні дані про одержувану тарифну ставку, за якою провадилась оплата праці за період навчання або про підземні спуски у шахту. З 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Скаржник наголошує, що позивач вже отримує пенсію по інвалідності відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в зарахуванні до підземного пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання. Необхідні дані про одержувану тарифну ставку, за якою провадилась оплата праці за період навчання або про підземні спуски у шахту до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві не надходили. Також скаржник не погоджується з рішенням суду в частині зобов`язання стягнути судовий збір з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Відповідно довідки від 17.01.2023 №3008-5002512464 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 . 24.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ №262840015153 від 06.02.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 19.12.2022 в розмірі 7660,80 грн. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ №262840015153 від 13.02.2023 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 07.02.2023 у зв`язку з уточненням даних в ЕПС. За змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ №26284001515 від 06.02.2023 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності встановлено, що страховий стаж (повний) складає 45 років 11 місяців 22 дні, з яких страховий стаж після 01.01.2004 7 років 3 місяці 13 днів, додаткові роки за Списком №1 10 років, додатковий стаж 28 років 8 місяців 9 днів, в тому числі роботи підземні провідні професії 9 років 7 місяців 26 днів. З відзиву відповідача вбачається, що до заяви про призначення пенсії позивачем було долучено уточнюючі довідки, відповідно до яких врахований пільговий стаж позивача як період роботи на підземних роботах за Списком 1 відповідно до Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці: 07.10.2010 - 07.10.2010 - ТВД Орендне підприємство Шахта ім. Святої Матрони Московської: 04.11.2010 - 22.07.2012 ТВД Орендне підприємство Шахта ім. Святої Матрони Московської; 18.10.2012 - 31.08.2014 ТВД Орендне підприємство Шахта ім. Святої Матрони Московської; 31.10.2014 - 01.01.2016 - ТОВ Технологія вуглездобичі; 01.05.2016 - 31.05.2016 ТОВ Технологія вуглездобичі; 01.08.2016 - 12.12.2016 ТОВ Технологія вуглездобичі; 15.12.2016 - 08.01.2020 - ТОВ Укргеосервіс; 12.01.2020 - 24.07.2020 - ДП Торецьквугілля; 01.08.2020 - 01.11.2022 - ТОВ Укргеосервіс. Зарахування вищезазначених період підтверджується витягом з Форми РС-право від 23.02.2023 та від 24.02.2023. Крім того, з витягу Форми РС-право вбачається, що страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 7 років 3 місяці 13 днів, додаткові роки за Списком №1 складають 10 років. Загальний стаж 12 років 4 місяці 15 днів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV). Згідно з абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац 1 частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV). Відповідно до ст. 30 Закону № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Згідно ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією... Суд зазначає, що право на пенсію по інвалідності нерозривно пов`язано із наявністю в особи, якій призначається пенсія, статусу "особа з інвалідністю" та наявністю відповідного стажу. Матеріали справи свідчать, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування до загального та пільгового стажу спірних періодів роботи під час призначення пенсії по інвалідності. Суд зазначає, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18). Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Стаж позивача у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці, які містять необхідні дані відповідно до положення законодавства. Також матеріали справи містять додатково подані позивачем докази в підтвердження права на зарахування спірних періодів роботи. Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. За частиною 2 статті 44 Закону, призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2, 3, 5 статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846. За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення. Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац 2 пункту 4.9 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1). Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (переведення) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ. Суд зазначає, що ПФУ, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, за результатом розгляду заяви особи про призначення пенсії пенсійний орган має прийняти відповідне рішення. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до структурного підрозділу ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії. За змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ №про призначення пенсії по інвалідності встановлено, що страховий стаж (повний) складає 45 років 11 місяців 22 дні, з яких страховий стаж після 01.01.2004 7 років 3 місяці 13 днів, додаткові роки за Списком №1 10 років, додатковий стаж 28 років 8 місяців 9 днів, в тому числі роботи підземні провідні професії 9 років 7 місяців 26 днів. При цьому, рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки з тексту рішення неможливо зрозуміти, які періоди роботи позивача не зараховані до пільгового та страхового стажу, мотиви не зарахування до стажу конкретно визначених періодів роботи з посиланням на норми чинного законодавства, які документи, подані позивачем, відповідач прийняв до уваги, а які відхилив за необґрунтованістю. Вказане неможливо встановити і зі змісту відзиву на позовну заяву. Отже, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії з урахуванням документів які містять інформацію необхідну для здійснення призначення пенсії, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем. Відповідач за результатом розгляду заяви про призначення пенсії не прийняв відповідне рішення. При цьому, відповідач листом повідомив позивача про призначення пенсії проте не обґрунтував та не повідомив про відмову у зарахуванні спірних періодів та підстав для такої відмови. Отже рішення відповідача (у тому числі протокол) не містять інформації щодо періодів роботи позивача які зараховані або не зараховані до загального та спеціального стажу позивача та підстав їх не зарахування. При цьому, відповідач за приписами Закону № 1058 та Порядку № 22-1 має можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання належного розміру пенсії. Суд зазначає, що після отримання заяви позивача про призначення пенсії, відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду роботи позивача. Отже, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем належного рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії щодо спірних періодів. Пенсійний Фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відсутність мотивів не зарахування до стажу роботи окремих періодів, свідчить про протиправність дій відповідача, та те, що відповідач діяв необґрунтовано, та без додержання вимог до відповідного рішення органу, уповноваженого на призначення пенсії. З урахуванням вимог Порядку № 22-1 відповідачем неналежно виконано вимоги вказаного Порядку та порушено права позивача на належне підтвердження вищезазначеного спірного стажу для отримання пенсії. Отже, суд вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо не прийняття вмотивованого рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині не визначення періодів, які не зараховані до страхового та пільгового стажу. Стосовно обраного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи. Як зазначалось, відповідачем жодного належного та обґрунтованого рішення щодо не зарахування вказаних спірних періодів роботи на час призначення пенсії не приймалось, мотивів не зарахування спірних періодів роботи та інших документів наданих позивачем не зазначалось. З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є зобов`язання повторно розглянути заяву від 24.01.2023 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Щодо посилання апелянта на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції судових витрат, суд зазначає наступне. За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені ним. За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. у справі № 200/670/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. у справі № 200/670/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 березня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць А.В. Гайдар