Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6933/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 р. Справа № 480/6933/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 27.09.23 у справі № 480/6933/23 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 29.05.2023 за № 342661. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Сумський окружний адміністративний суд не взяв до уваги доводи позивача щодо застосування до спірних відносин норм загального закону - Цивільного кодексу України щодо регулювання питань, пов`язаних з початком, перебігом та закінченням строків, зокрема ч. 1 ст. 251 ЦК України, оскільки, на думку позивача, спеціальні норми Інструкції № 385 не регулюють питання початку перебігу та закінчення строку дії протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а лише встановлюють, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що в останню дату дії повірки тахографа автомобіль з водієм перебували у рейсі з перевезення вантажу, а тому у діях та бездіяльності позивача відсутня вина у формі умислу або необережності з несвоєчасного проведення перевірки та адаптації тахографа; що в акті № АР 023054 невірно зазначено про відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у той час як водієм пред`явлено акт перевірки та адаптації тахографа від 20.04.2021, який втратив чинність, або строк повторної перевірки та адаптації якого настав. Просить урахувати, що під час розгляду спору в суді відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суду неправдиву інформацію про те, що позивач не прибув на місце розгляду справи про адміністративне правопорушення і не надав своїх пояснень. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач звертає увагу, що прострочення терміну повірки тахографа не може бути підставою для висновку про експлуатацію автомобіля без тахографа. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, одним із видів діяльності є: "49.41 Вантажний автомобільний транспорт". Позивач на праві власності має вантажний автомобіль марки MAN TGX 26.440 2016, державний номерний знак НОМЕР_1 . 20 квітня 2023 року при перевезенні вантажу за маршрутом м. Ворожба Сумської області - м. Камянське Дніпропетровської області, на в`їзді у м. Суми (вулиця Білопільський шлях) вказаний автомобіль зупинений старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Сумський області Державної служби України з безпеки на транспорті Самара Н. В. За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом складений акт № АР 023054 від 20.04.2023. Відповідно до акту під час надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН № 20/04 від 20.04.2023 на момент перевірки у водія автомобіля марки MAN TGX 26.440 2016, державний номерний знак НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахометра до транспортного засобу з повною масою понад 3,5 тони, який передбачений п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Постановою № 342661 від 29.05.2023 начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Сумський області до ОСОБА_1 застосований адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн за порушення, викладені в акті перевірки. ОСОБА_1 , вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.05.2023 за № 342661, якою з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567). Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-III (далі також - Закон № 2344-III). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону). Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Згідно зі ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: - організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; - здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; - забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; - здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно з положеннями цих Правил перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 за № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення № 340). Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. За приписами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже згідно з визначенням Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі за текстом - Інструкція № 385). Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. За приписами п. 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. За приписам п. 3.3. Інструкції N 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Отже водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф, а також мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів необхідно проводити кожні два роки. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як убачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки, на момент складання акта про проведення перевірки № АР023054, 20.04.2023, у водія транспортного засобу MAN TGX 26.440 2016, державний номерний знак НОМЕР_1 , були відсутні документи, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографу. Водієм зазначеного транспортного засобу під час перевірки надано протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу з ідентифікаційним номером № НОМЕР_2 -003139S від 19 квітня 2021 року та в поясненнях водія про причини порушення, наведеними в акті про проведення перевірки № АР023054 від 20.04.2023, зазначено: «ознайомлений, був закінчений 19 квітня 2023 року, їду проходити адаптацію тахографа 20 квітня 2023 року». Відсутність необхідних документів (діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу), визначеного положенням Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, позивачем не заперечується. При цьому, як убачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновком в акті № АР 023054 від 20.04.2023 про відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оскільки вважає, що водієм пред`явлено акт перевірки та адаптації тахографа від 20.04.2021, який втратив чинність, або строк повторної перевірки та адаптації якого настав. Проте таке твердження позивача не спростовує факту відсутності діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу, оскільки за приписами Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 перевізник зобов`язаний забезпечити водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа, тобто протокол має бути чинним на момент використання, разом з тим водій має зберігати та надавати для перевірки попередній протокол перевірки та адаптації тахографа, який вже припинив свою дію. Колегія суддів зазначає, що перевірка транспортного засобу позивача проводилася 20.04.2023, тобто з моменту останньої перевірки та адаптації тахографа (19.04.2021) до дати проведення перевірки автомобіля позивача минуло два роки, у зв`язку з чим протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 19.04.2021 втратив свою чинність. Вказані обставини свідчать про порушення позивачем періодичності здійснення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначеної пунктом 2.6 Інструкції №

385. Таким чином висновок відповідача про відсутність у позивача на момент перевірки належного протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є правомірним та обґрунтованим. Стосовно доводів позивача щодо незастосування судом першої інстанції до спірних відносин норм загального закону - Цивільного кодексу України щодо регулювання питань, пов`язаних з початком, перебігом та закінченням строків, зокрема ч. 1 ст. 251 ЦК України, оскільки, на думку позивача, спеціальні норми Інструкції № 385 не регулюють питання початку перебігу та закінчення строку дії протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а лише встановлюють, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, то колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що з моменту останньої перевірки та адаптації тахографа (19.04.2021) до дати проведення перевірки автомобіля позивача минуло два роки узгоджується з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 251 ЦК України. Так, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 19.04.2021 набрав чинності саме у дату його складення 19.04.2021, відповідно 19.04.2023 втратив свою чинність. У свою чергу аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що за відсутності документів, в даному випадку протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Щодо посилання позивача на те, що під час розгляду спору в суді відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суду неправдиву інформацію про те, що позивач не прибув на місце розгляду справи про адміністративне правопорушення і не надав своїх пояснень, колегія суддів зазначає таке. За матеріалами справи відповідач листом-повідомленням про розгляд справи від 22.05.2023 за № 36560/36/24-23 запросив позивача на 29.05.2023 для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується копіями чека АТ «Укрпошта» та рекомендованого повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 58). 29.05.2023 позивач для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`явився, відповідних пояснень під час розгляду справи не надав. Копію постанови № 342661 від 29.05.2023 направлено позивачу листом від 29.05.2023. Вказані обставини позивачем не спростовано, належних та допустимих доказів на підтвердження свого доводу щодо неправдивості наведеної відповідачем інформації про обставини процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не надано. З огляду на викладене, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем процедури повідомлення позивача про розгляд адміністративної справи. Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення про розгляд справи про порушення визначено розписку, рекомендований лист із повідомленням чи повідомлення на офіційну електронну адресу. Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.05.2023 за № 342661, якою з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи посилання позивача на те, що в останню дату дії повірки тахографа автомобіль з водієм перебували у рейсі з перевезення вантажу, а тому у діях та бездіяльності позивача відсутня вина у формі умислу або необережності з несвоєчасного проведення перевірки та адаптації тахографа, не заслуговують на увагу. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. При цьому обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, у разі ж його відсутності Положення № 340 визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 480/6933/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова