Постанова 4854 № 400/4426/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4426/24 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В., повний текст судового рішення складено 20.02.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ057795 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами рейдової перевірки транспортного засобу МАН д/н НОМЕР_1 , на підставі Акта від 05.02.2024 р. №054050, відповідачем в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області винесено Постанову від 07.03.2024 р. №ПШ057795 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною з огляду на те, що відповідач не підтвердив належними доказами, що саме позивач на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані в акті транспортні засоби саме як перевізник, що виключає притягнення останнього до відповідальності. 31.05.2024 р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови №ПШ05779 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду №42/02-10 від 31.05.2024 року було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви між суддями. Заяву про забезпечення позову було передано на розгляд судді Миколаївського окружного адміністративного суду Величку А.В. Ухвалою суду від 31.05.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалою від 18.06.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Устинов І.А.). 18.06.2024 р. представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови №ПШ057795 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Ухвалою суду від 19.06.2024 р. заяву про забезпечення позову задоволено: зупинено дію Постанови №ПШ057795 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. 12.07.2024 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що 05.02.2024 р. під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу МАН д/н НОМЕР_1 водій надав інспектору ТТН від 05.02.2024 року, відповідно до якої автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , тобто позивача. В ході перевірки було встановлено, що в транспортному засобі позивача були відсутні встановлені законодавством відповідні документи, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа, про що посадовими особами відповідача складено акт від 05.02.2024 р. №054050. Листом від 23.02.2024 року №15881/32/24-24 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 07.03.2024 р., однак позивач не з`явився. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.03.2024 р. №ПШ057795 у відповідності до вимог чинного законодавства. 19.09.2024 р. представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить прийняти заяву до розгляду та визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті: - №ПШ057795 від 07.03.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. - №ПШ058177 від 30.05.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. - №ПШ058214 від 06.06.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Представник позивача обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не підтвердив належними доказами, що саме позивач на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані транспортні засоби саме як перевізник, що виключає притягнення останнього до відповідальності. Крім того, на думку позивача, відповідач не повідомляв його про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ухвалою суду від 19.09.2024 р. визначено розглядати справу №400/4426/24 з урахуванням позовних вимог, викладених в заяві про зміну предмету позову від 19.09.2024 р. Крім того, 19.09.2024 р. представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанов №ПШ057795 від 07.03.2024 р., №ПШ058177 від 30.05.2024 р., №ПШ058214 від 06.06.2024 р. та зняття арешту з коштів та майна ОСОБА_1 , в т.ч. припинення його розшуку в межах здійснення ВП75418570 від 01.07.2024 р., ВП75781699 від 12.08.2024 р. та ВП75849056 від 20.08.2024 р. Ухвалою суду від 19.09.2024 р. задоволено заяву про забезпечення позову. 24.02.2025 р. відповідач подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Оскаржувані постанови винесені на підставі встановлених фактів порушення позивачем Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно актів: від 05.02.2024 р. №054050 (у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу), від 02.05.2024 р. №047749 (відсутня товарно-транспортна накладна, або інший визначений законодавством документ на вантаж), від 02.05.2024 р. №047750 (відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж). Відповідач вказує, що доказів того, що транспортні засоби було передано іншому користувачу позивачем не надано. Позивач не з`являвся на розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, хоча йому надсилалися повідомлення-запрошення рекомендованими листами поштового відправлення за його місцезнаходженням. Водночас нормами Порядку №1567 визначено, що розгляд справи в разі неявки суб`єкта господарювання можна проводити і без його участі. Відповідно до наказу голови суду від 08.07.2025 року №85-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв`язку із звільненням його у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 року №1419/15-25. 05.08.2025 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Лісовську Н.В. Ухвалою суду від 06.08.2025 р. судом прийнято справу №400/4426/24 до свого провадження та визначено розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). 11.08.2025 р. відповідач повторно подав відзив на позовну заяву. Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов №ПШ057795 від 07.03.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., №ПШ058177 від 30.05.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., №ПШ058214 від 06.06.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. по справі №400/4426/24, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування Постанов №ПШ057795 від 07.03.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., №ПШ058177 від 30.05.2024 р. про застосування до ОСОБА_3 адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., №ПШ058214 від 06.06.2024 р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити - в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 29.04.2026 року (вхід.№24501/26 від 29.04.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Державної служби України з безпеки на транспорті Монатко Вікторії Олександрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року по справі №400/4426/24 - без змін Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2024 р. о 12:55 год. на а/д М-14 «Київ Одеса» 210 км + 450 м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на перевірку від 01.02.2024 р. №012988, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу МАН д/н НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено акт від 05.02.2024 року №054050, в якому зафіксовано виявлене порушення: перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, передбаченого п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р., у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина перша - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Водій транспортного засобу з актом ознайомився, надав пояснення та підписав акт. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту від 05.02.2024 р. №054050 було призначено на 07.03.2024 р., про що позивача було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 23.02.2024 року №15881/32/24-24. Вказаний лист вручено позивачу 26.02.2024 р. 07.03.2024 р. в.о. начальника Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за результатами розгляду Акту від 05.02.2024 р. №054050 винесено Постанову №ПШ057795 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Позивач на розгляд справи не з`явився. Вказану постанову направлено позивачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 02.05.2024р. о 06:45 год. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на перевірку було проведено рейдову перевірку транспортного засобу МАН д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено акт від 02.05.2024 року №047749, в якому зафіксовано виявлене порушення, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина перша - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня товарно-транспортна накладна, або інший визначений законодавством документ на вантаж. Водій транспортного засобу з актом ознайомився, надав пояснення та підписав акт. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту від 02.05.2024 р. №047749 було призначено на 30.05.2024 р., про що позивача було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 19.05.2024 року №43378/32/24-24. Вказаний лист отримано позивачем 23.05.2024 р. 30.05.2024 р. в.о. начальника Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за результатами розгляду Акту від 02.05.2024 р. №047749 винесено Постанову №ПШ058177 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Позивач на розгляд справи не з`явився. 02.05.2024 р. о 06:45 год. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на підставі направлення на перевірку було проведено рейдову перевірку транспортного засобу МАН д/н НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено акт від 02.05.2024 року №047750, в якому зафіксовано виявлене порушення, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина перша - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж. Водій транспортного засобу з актом ознайомився, надав пояснення та підписав акт. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту від 02.05.2024 р. №047750 було призначено на 06.06.2024 р., про що Позивача було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 27.05.2024 року №45452/32/24-24. Вказаний лист отримано Позивачем 04.06.2024 р. 06.06.2024 р. в.о. начальника Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за результатами розгляду Акту від 02.05.2024 р. №047750 винесено Постанову №ПШ058214 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Позивач на розгляд справи не з`явився. Вважаючи винесені відповідачем постанови від 07.03.2024 р. №ПШ057795, від 30.05.2024 р. №ПШ058177, від 06.06.2024 р. №ПШ058214 протиправними та таким, що підлягають скуасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону №2344-III. Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (ч. 4 ст.6 Закону №2344-III). Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з вимогами ст.5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-вагового контролю транспортних засобів (ч.ч.6, 7 ст.6 Закону №2344-III). Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом. Згідно з вимогами п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком №1567. Відповідно до вимог п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Згідно з вимогами п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до вимог п.24 Порядку №1567 акти, зазначені у п.п.20, 21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку. За приписами п.19 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Згідно з вимогами п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться у будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до вимог ч.12 ст.6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.02.2024 р. та 02.05.2024 р. під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідачем встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме у зв`язку з відсутністю на момент проведення перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: - відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (акт №054050 від 05.02.2024 р.); - відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж (акт №047749 від 02.05.2024 р.); - відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж (акт №047750 від 02.05.2024 р.). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. №385 (далі - Інструкція №385) її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що вона поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції №385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт. Відповідно до вимог п.3.1. Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР. Відповідно до вимог п.6.1, 6.3, 7.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 року №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Водій, що керує вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф. Згідно з вимогами п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Пунктом 3.6 Інструкції №385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами. Отже, виходячи з системного аналізу Інструкції №385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів. Колегія суддів зазначає, що транспортний засіб позивача марки MAN, н.з. НОМЕР_4 був обладнаний тахографом, у зв`язку з чим, водій зобов`язаний використовувати справний та повірений тахограф та надавати посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки протокол про його перевірку та адаптацію. Однак, на момент перевірки 05.02.2024 р. відповідач виявив відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, що зафіксовано в Акті перевірки. При цьому, зазначене не заперечує позивач. Згідно з вимогами ст.1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до вимог п.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №363, вантаж - всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону №2344-III визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Колегією суддів встановлено, що на момент проведення 02.05.2024 р. рейдової перевірки у водіїв транспортних засобів марки МАН н.з. НОМЕР_2 та марки МАН н.з. НОМЕР_3 були відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону №2344-III, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні або інші документи на вантаж, про що зазначено в актах №047749 та №047750 від 02.05.2024 р. При цьому, як вірно вказує суд першої інстанції, що позивач не заперечує відсутність товарно-транспортної накладної, водій під час перевірки також не зазначав про наявність накладної на вантаж. Разом з цим, апелянт в своєї апеляційній скарзі зазначає, що її незаконно було притягнуто до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, як неналежного суб`єкта, який у спірному випадку не був автомобільним перевізником. Так, апелянт вказує, що вона не зареєстрована як фізична особа - підприємець. Більше того, її транспортні засоби за відповідним договором використовує її син ОСОБА_4 , який є керівником ТОВ «Сільвестр», основним видом діяльності якого є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. За змістом абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу передбачена саме до автомобільних перевізників. Статтею 1 Закону №2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Колегія суддів зазначає, що рейдова перевірка здійснювалась щодо транспортних засобів, які належать позивачу, на підтвердження зазначеного факту водіями транспортних засобів MAN, н.з. НОМЕР_4 , МАН н.з. НОМЕР_2 , МАН н.з. НОМЕР_3 були надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Крім того, під час проведення перевірки 05.02.2024 р. водій ОСОБА_5 надав інспектору Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну б/н від 05.02.2024 р., у якій автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , тобто позивач по справі. Колегія суддів зауважує, що під час проведення рейдової перевірки посадовим особам відповідача не було надано інших документів, які б вказували на автомобільного перевізника, відмінного від позивача. Водії транспортних засобів жодним чином не заперечували щодо визначення відповідальною особою саме власника ОСОБА_1 . Акти перевірки підписані водіями без зауважень. Разом з тим, як зазначає суд першої інстанції, позивачем ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, не надано доказів того, що її транспортні засоби було передано іншому користувачу - ОСОБА_4 (ТОВ «Сільвестр»). До Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача транспортних засобів не вносились. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що договір оренди від 02.10.2020 року надавався суду під час подання позову, проте, як вказує апелянт, мабуть через технічний збій на сьогодні чомусь відсутній серед додатків в Електронному суді, як і деякі інші документи. З цього приводу колегія суддів зазначає, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів. Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16 Верховний Суд наголосив на тому, що «адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності)». Отже, оскільки зазначений договір не надавався під час проведення перевірки чи під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом (позивача повідомлено належним чином), такий договір не спростовує виявлених порушень. Сама лише наявність будь-якого договору свідчить лише про певні наміри осіб, що його уклали, доказів про фактичне його виконання не надано. У постанові від 14.11.2024 року, справа №440/8156/23 Верховний Суд зауважив, що: «основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

64. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

65. За висновком Верховного Суду у справі №640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.» Відповідно до вимог п.6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 року №379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за №123/18861 (далі Інструкція) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи , зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. Також, згідно з вимогами п.6.3 Інструкції якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 року у справі №804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. При цьому, колегія суддів зазначає, що транспортні засоби, що перевірялися є вантажними, а тому, у разі передачі їх у користування іншим особам позивач мав передбачити їх використання для перевезення та оформити вказану передачу належним чином. Попри те, що положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, передбачаючи подальше використання вантажного автомобіля власник транспортного засобу повинен був ужити всіх заходів для усунення можливих непорозумінь. Позивач не надав жодних доказів передачі транспортного засобу іншим особам ні під час проведення рейдових перевірок ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом. В постанові Верховного суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, зазначено, що «колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належав позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню.» Отже, в даному випадку, саме власника транспортного засобу, тобто позивача, слід вважати автомобільним перевізником, оскільки він не підтвердив жодними доказами, що транспортний засіб, який перевірявся, вибував з його законного використання, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зазначених в постанові від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21, та в постанові від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17. Окрім того, законодавством передбачена ще одна правова можливість актуалізації інформації про належного користувача транспортного засобу, а саме: Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. №1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування. У Справі №3-119/2023(223/23, 277/23, 250/24) за конституційними скаргами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) зокрема частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення в п.6 зазначено наступне: «Конституційний Суд України враховує й те, що у випадку передання транспортного засобу іншій особі власник транспортного засобу має право внести відомості про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) для автоматизованого обліку. Процедура внесення відомостей про належного користувача визначена Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Реєстру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року №1145 зі змінами (далі - Порядок №1145). Відповідно до пункту 5 Порядку №1145 відомості щодо належного користувача до Реєстру вносять через територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, електронний кабінет водія, портал Дія. Пунктом 6 Порядку №1145 визначено, що «за внесення до Реєстру відомостей про належного користувача плата не справляється». Із наведеного випливає, що наявний обсяг правомочностей у сфері безпеки на автомобільному транспорті дає можливість власникам транспортних засобів вчиняти активні дії щодо відображення актуальних відомостей про фактичного користувача транспортного засобу, який безпосередньо нестиме відповідальність за адміністративні правопорушення, у спосіб, що визначений чинним законодавством. Конституційний Суд України зауважує, що наразі створено належні правові можливості для власників транспортних засобів вносити інформацію про фактичних водіїв до Реєстру. Бездіяльність власників транспортних засобів щодо невнесення актуальних відомостей про належних користувачів або ж ігнорування потреби в актуалізації даних щодо належних користувачів не повинні залишатись без належного реагування з боку уповноважених органів державної влади.» Частину першу статті 14-3 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду №7-р(I)/2025 від 11.12.2025. У разі невнесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення, є особа, за якою зареєстрований транспортний засіб. Натомість, якщо позивач вважає, що протиправними діями осіб, яким він, нібито, передав транспортний засіб у користування завдана йому шкода, в тому числі у зв`язку із накладенням на нього адміністративно-господарського штрафу, то вказану шкоду позивач може відшкодувати шляхом пред`явлення до вказаних осіб регресних вимог в цивільному порядку. Автомобільний перевізник - це насамперед особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами, натомість наявність статусу юридичної особи/суб`єкта господарювання необхідно при здійсненні лише певних видів перевезень. Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Таким чином, фізична особа, яка здійснює перевезення вантажів транспортним засобом теж є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, щоб визнати особу автомобільним перевізником, необхідно встановити такі обставини: - у власності/користуванні особи є транспортний засіб; - цей транспортний засіб перевозить вантаж або пасажирів; - процес перевезення вантажу або пасажирів відбувається на оплатній основі або за власний кошт; - автомобільний перевізник порушив законодавство про автомобільний транспорт. Підставою для реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень є порушення особою як автомобільним перевізником, у тому числі фізичною особою, яка здійснює перевезення пасажирів/вантажів на договірних умовах чи для власних потреб, вимог законодавства про автомобільний транспорт, наприклад, за перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, відсутність в особи статусу суб`єкта господарювання на момент вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути обґрунтованою підставою для скасування постанови у разі доведення, що автомобільним перевізником здійснювались вантажні чи пасажирські перевезення з порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Таким чином, за змістом статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначення особи автомобільним перевізником не ставиться у залежність від наявності чи відсутності в особи статусу суб`єкта господарювання, а сама по собі відсутність статусу суб`єкта господарювання не може бути єдиною підставою для звільнення від штрафу, передбаченого статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт, якщо під час рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було достовірно встановлено таке порушення. Отже з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є автомобільним перевізником - є неспроможними. Стосовно посилання сторони позивача на те, що відповідачем не було забезпечено повідомлення про розгляд справи у належний спосіб, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Згідно пункту 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Пунктом 27 Порядку №1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача були направлені повідомлення про розгляд справи: - по акту перевірки від 05.02.2024 року №054050 рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 23.02.2024 року №15881/32/24-24, який позивачем отримано 26.02.2024 року (день розгляду справи 07.03.2024 року); - по акту перевірки від 02.05.2024 року №047749 рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 19.05.2024 року №43378/32/24-24, який позивачем отримано 23.05.2024 року (день розгляду справи 30.05.2024 року); - по акту перевірки від 02.05.2024 року №047750 рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 27.05.2024 року №45452/32/24-24, який позивачем отримано 04.06.2024 року (день розгляду справи 06.06.2024 року). Отже, відповідач належним чином та своєчасно повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, тобто, відповідачем виконано обов`язок повідомлення про розгляд справи по актам перевірки. Враховуючи наведене, позивач мала можливість надати пояснення щодо виявлених порушень, у разі незгоди з такими. Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 року №820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. На підставі викладених норм права та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно позивача є правомірними. Таким чином, з урахуванням наведеного, з огляду на ч.2 ст.2 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, відповідно спірні постанови від 07.03.2024 року №ПШ057795, від 30.05.2024 року №ПШ058177, від 06.06.2024 року №ПШ058214 є правомірними. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до вимог ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко