Постанова 4823 № 734/5092/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 17 січня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/5092/23 Головуючий у першій інстанції - Домашенко Ю. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/259/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Заявник: ОСОБА_1 Заінтересована особа: Козелецький відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Особа, яка подала апеляційну скаргу: Козелецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козелецький відділ держаної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту народження дитини (суддя Домашенко Ю.М.), ухвалене у смт Козелець, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження дитини жіночої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, а також встановлення даних про її батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України; батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. Заяву мотивовано тим, що встановлення такого факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України. Щодо розбіжностей у наданих документах, а саме прізвищі заявниці « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 » зазначено, що заявником є ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року було укладено шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстровано відділом реєстрації шлюбу с.Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим. ОСОБА_1 за окупаційними законами змінила прізвище на ОСОБА_1 . Проте відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території АР Крим діє особливий правовий режим, згідно з яким всі органи влади, створені країною-окупантом, та ухвалені ними рішення визнаються нелегітимними та незаконними. Тобто вказаним законом прямо передбачено, що відділ реєстрації шлюбу м.Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим є нелегітимним та незаконним, але він дає підтвердження факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одна й та ж людина. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2023 року заяву задоволено; встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Керч Автономної Республіки Крим, громадянки України; батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Трудолюбівка Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, громадянина України. Рішення суду мотивовано тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь АР Крим народилася донька ОСОБА_2 , але провести державну реєстрацію народження дитини не вбачається можливим з підстав невідповідності форми пред`явленого документу формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я від 08 серпня 2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті». В апеляційній скарзі Козелецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Козелецький відділ ДРАЦС) просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви; зобов`язати заінтересовану особу анулювати актовий запис №04 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поновлений 09 листопада 2023 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду копій документів, долучених до заяви щодо повторної видачі свідоцтва про народження, виникли сумніви щодо автентичності підписів у договорі про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом заявниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в порівнянні з тими, які наявні в паспортах клієнтів. Звертає увагу, що відповідно до наданої копії свідоцтва про народження відносно ОСОБА_2 вказано, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є громадянами російської федерації, хоча до позовної заяви долучені копії їх паспортів як громадян України. Відповідно до даного свідоцтва прізвище матері зазначено як ОСОБА_1 , а оскаржуваним рішенням суду матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 . Крім того, фактичним місцем проживання осіб, чиї інтереси представляє адвокат Булава Р.Г., є тимчасово окуповані території України, однак документально не підтверджена інформація про перетин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями АР Крим у 2023 році, яка б підтверджувала законність перебування на підконтрольній Україні території у день укладення договорів з адвокатом, а також факт перебування на даний час. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає. По справі встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Керченським МУ МВС України в АР Крим 06 лютого 2009 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Керч Автономної Республіки Крим (а.с.9-11). Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Бахчисарайським РВГУ МВС України в Криму 11 березня 2005 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Трудолюбівка Бахчисарайського району Республіки Крим (а.с.13-15). 20 серпня 2015 року на тимчасово окупованій території України (м.Керч АР Крим) ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого установою на тимчасово окупованій території України (а.с.17). ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 , батьками записані ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , видана установою на тимчасово окупованій території України (а.с.18). Відповідно до копії родового сертифікату, виданого установою на тимчасово окупованій території України, у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина жіночої статі (а.с.19). Частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Частинами першою, третьою статті 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (ч. 1 ст. 122 СК України). Статтею 144 СК України передбачено обов`язок батьків невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Також Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року (ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. Встановлення факту, що має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Станом на час розгляду даної справи Автономна Республіка Крим, на території якої проживає заявниця ОСОБА_1 , є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Відповідно на вказаній території органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що виключає можливість зареєструвати факт народження у встановленому законом порядку за місцем народження дитини. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просила суд встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, а також встановити дані про її батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України; батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. На підтвердження факту одруження заявниця надала копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу, виданого установою на тимчасово окупованій території України. У подружжя в м.Сімферополь народилася дитина жіночої статі - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого установою на тимчасово окупованій території України. Вказані документи відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21 квітня 2022 року, визнаються дійсними в Україні. Зі змісту зазначених документів вбачається, що прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1 . Матір`ю дитини ОСОБА_2 вказано ОСОБА_1 . У той же час у поданій до суду заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ставиться питання про встановлення даних про матір дитини - ОСОБА_1 , що суперечить доданим до заяви доказам. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити факт, про який просить заявниця, у в`язку з чим у задоволенні заяви належить відмовити, скасувавши рішення суду першої інстанцїї. При цьому вимоги апеляційної скарги про зобов`язання Козелецького відділу ДРАЦС анулювати актовий запис про народження дитини не підлягають задоволенню, оскільки скасування судового рішення, на підставі якого було здійснено такий запис, і є підставою для його анулювання. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Козелецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2023 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року. Головуючий: Судді: