Постанова 4809 № 397/63/24

ПОСТАНОВА Іменем України 25 квітня 2024 року м. Кропивницький справа № 397/63/24 провадження № 22-ц/4809/579/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І. за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В., учасники справи: заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області (суддя Максимович І. В.) від 23.01.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 17.01.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, звернулися до суду в порядку окремого провадження зі спільною заявою й просили встановити факт, що має юридичне значення для проведення державної реєстрації народження дитини у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України, а саме що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна (тимчасово окупована територія України) народилася дитина жіночої статі громадянин України ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батьком - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прохання заявників обґрунтоване тим, що заявниця ОСОБА_2 є громадянкою України та матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка своєю чергою є громадянкою України за народженням, але з незалежних від неї причин не отримала документ, що підтверджує її громадянство України. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також є громадянином України, а його належність до громадянства України підтверджується паспортом громадянина України. 15.03.2019 на території тимчасово окупованої Автономній Республіці Крим заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстрований Судацьким міським відділом запису актів цивільного стану м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис 120199910001200020008. Після укладання шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_1 , дружині - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим в ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася дитина жіночої статі - ОСОБА_3 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження дитини № НОМЕР_1 від 26.03.2023, виданим ГБУЗРК «Сімферопольський клінічний пологовий будинок №2». Його оригінал батьки дитини здали до 99100012 Судацького міського відділу запису актів цивільного стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції республіки Крим, який видав 04.04.2023 року свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис №110239910001200070009. Спір щодо батьківства дитини відсутній. Проте, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» видані на тимчасово окупованій території документи є недійсними і не створюють правових наслідків, а тому не дають можливості заявникам здійснити в адміністративному порядку державну реєстрацію народження дитини згідно із законодавством України. Встановлення факту народження дитини в ситуації, що склалася, можливе лише у судовому порядку та необхідне батькам для отримання свідоцтва про народження дитини згідно з законодавством України, підтвердження громадянства України та реалізації надалі дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України. Заявники попередньо не зверталися до відділу державної реєстрації акті цивільного стану та відмову у проведенні реєстрації народження не отримували. 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Мартинюк Юлії Сергіївни, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України відмовлено. Суд дійшов висновку, що відомості про дитину, її батьків, зазначені в заяві, не збігаються з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження дитини, зокрема в частині належності до громадянства України. Така невідповідність не була пояснена заявниками, а тому суд дійшов висновку, що він позбавлений можливості встановити заявлений факт. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, подали до суду апеляційну скаргу в якій поставили питання про скасування рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2024 та ухвалення нового судового рішення про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (тимчасово окупована територія України) громадянки України ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_4 , а батьком громадянин України ОСОБА_1 . Скаргу обґрунтовано тим, що місцевий суд порушив норми процесуального та матеріального права. Зокрема, на думку апелянтів, суд не мотивував своє рішення належним чином та дійшов необґрунтованого висновку про те, що заявники не надали суду достовірні відомості про громадянство батьків дитини. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.06.2018 у справі № 758/2671/17, на який послався у своєму рішенні суд, не є релевантним з огляду на відмінність в обставинах цих справ та зміну нормативно-правового регулювання. Суд помилково не застосував норму ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та не взяв до уваги доказ народження дитини - свідоцтво про народження, видане на тимчасово окупованій території України. Оскільки ОСОБА_4 не має паспорта громадянина України, то на підставі ч. 1 ст. 317 ЦПК України до суду із заявою про встановлення факту народження дитини звернулася її матір - громадянка України ОСОБА_2 . Враховуючи, що шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був укладений та зареєстрований на тимчасово окупованій території України і не був зареєстрований за законодавством України, то її прізвище ОСОБА_4 , матері народженої дитини, є незмінним. Рішення суд першої інстанції суперечить ст. 7 Конвенції про права дитини та практиці ЄСПЛ в частині застосування так званих «Намібійських винятків». 4.Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 25.04.2024 Учасники справи повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Представник заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності заявників та їх представника. Заінтересована особа - Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін. 6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.2023, складеного російською мовою та виданого Судацьким міським відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю є громадянка Російської Федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батьком громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково. 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦК України). Частинами 1 та 3 ст. 28 ЦК України передбачено, що фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону. Згідно з положеннями ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 121 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Натомість згідно зі ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Порядок визначення прізвища, імені, по батькові дитини унормовано статтями 145 - 147 СК України. Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначено Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VІ). Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 2 ст. 2 Закону № 2398-VІ). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VІ). Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України (ч. 1 ст. 13 Закону № 2398-VІ). Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України врегульовано положеннями закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII). Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року (ч. 2 ст. 1 Закону № 1207-VII). Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ч. 2 ст. 4 Закону № 1207-VII). Згідно з частинами 1 - 3 ст. 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Згідно з п. 2 гл. 1 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2020 № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236. Електронний примірник медичного висновку про народження та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації народження, отримуються органом державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом автоматизованого обміну відомостями між інформаційними ресурсами Національної служби здоров`я України та Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за сформованим запитом, що містить відомості про унікальний номер медичного висновку, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері […] ; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.0.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України […] При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою. Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Відповідно до ст. 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України). Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України). За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у цій статті Кодексу, не є вичерпним. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України унормовано ст. 317 ЦПК України, яка передбачає, зокрема, таке. Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи. 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції 8.2.1. Щодо мотивів рішення суду першої інстанції Заявниками у цій справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,оскаржується рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2024, яким у задоволенні їх спільної заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України відмовлено з тих підстав, що відомості про дитину та її батьків, зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними у свідоцтві про народження дитини, зокрема в частині їх належності до громадянства України. Фактично суд взяв в основу свого рішення ту обставину, що у заяві про встановлення факту народження дитини ОСОБА_3 стверджується, що вона є громадянкою України, як і її батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Натомість у доданій до заяви копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , виданого на тимчасово окупованій території м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Україна, вказано, що батьки дитини є громадянами Російської Федерації. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, заявники вказали, що батько та мати дитини є громадянами України. Згідно з п. 1 та п. 2 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІ) документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. На підтвердження наявності громадянства України у заявника, можливого батька дитини, до суду надано копію 1 - 3, 10, 11 сторінок паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданого Судацьким МС ГУ ДМС України в АР Крим 19.04.2013, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також копію 1, 2 сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_4 , виданий 02.02.2016 органом № 6528, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5, 6). Достовірність цих відомостей місцевий суд, у разі виникнення у нього сумнівів, мав змогу перевірити на підставі ч. 2 ст. 294 ЦПК України, дослідивши інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру, до якого суд має доступ. Суд апеляційної інстанції також має відповідний доступ до цього Реєстру, а тому, перевіривши інформацію, з`ясував, що вона відповідає дійсності. Щодо громадянства матері дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то до заяви заявниками додали копію свідоцтва про її народження, виданого Братською сільською радою Красноперекопського району Автономної Республіки Крим 14.07.1999, згідно з яким її батьком є ОСОБА_9 , громадянин України, а матір`ю ОСОБА_2 , громадянство якої не вказано. Відсутність у ОСОБА_4 паспорта громадянина України чи іншого, передбаченого ст. 5 Закону № 2235-ІІ документа, що підтверджує громадянство України, заявники пояснили тим, що на час початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, тобто станом на 20.02.2014, їй виповнилося 16 років і вона не встигла отримати паспорт громадянина України. У Єдиному демографічному реєстрі відомості про ОСОБА_4 та видані їй документи відсутні. Тож документ, який підтверджує її належність до громадянства України відсутній. Однак, згідно з абз. 1 ст. 7 Закону № 2235-ІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Отже, суд першої інстанції, враховуючи положення абз. 1 ст. 7 Закону № 2235-ІІ, мав оцінити те, що на момент народження ОСОБА_4 її батько був громадянином України, що підтверджується відомостями свідоцтва про її народження, та зробити відповідний висновок про набуття нею громадянства України. Стосовно громадянства дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то те, що у свідоцтві про народження вказано, що її батько ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_7 є громадянами Російської Федерації не має значення, бо згідно з ч. 6 ст. 5 Закону № 1207-VII примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Крім того, відомостей про видання Президентом України передбаченого ст. 19 Закону № 2235-ІІ указу про припинення громадянства України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суду не має. Щодо громадянства дітей, які походять від громадян України, то суд нагадує, що згідно з абз. 1 ст. 7 Закону № 2235-ІІ вони є громадянами України. Крім того, місцевий суд не врахував, що згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2398-VІ дія цього Закону не поширюється на порядок проведення реєстрації громадянства України. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не врахував докази, які надали йому заявники та наведені судом апеляційної інстанції у цій постанові положення законодавства України про громадянство, а тому дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України через суперечливість у відомостях про громадянство дитини та її батьків, які наявні в матеріалах справи. 8.2.2. Щодо права заявників на звернення до суду із заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України У цій справі із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України безпосередньо звернулася адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, як представник батька дитини - ОСОБА_1 та баби дитини - ОСОБА_2 . За змістом ч. 1 ст. 317 ЦПК України із заявою про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, можуть звернутися до суду батьки або одним з них, їхні представники, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах (ч. 1 ст. 56 ЦПК України). Згідно з частинами 1 та 3 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. Отже, право батька, яким себе вважає ОСОБА_1 , на звернення до суду з такою заявою, зокрема через свого представника, прямо передбачене положенням ч. 1, 3 ст. 59 та ч. 1 ст. 317 ЦПК України. Стосовно ж баби, то у вказаній ч. 1 ст. 317 ЦПК України право на звернення з такою заявою до суду прямо не передбачене. Крім того, у поданій до суду заяві не наведено обґрунтування наявності у ОСОБА_2 права на звернення до суду стосовно встановлення такого юридичного факту. Зокрема, у заяві не вказано до якої з категорій заявників, передбачених ч. 1 ст. 317 ЦПК України, належить ОСОБА_2 , а саме: чи то вона є представником матері дитини, чи то вона є членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, чи вона належить до інших законних представників дитини та закон. Для з`ясування права ОСОБА_2 на звернення до суду із такою заявою, як представника батьків дитини чи одного з них, або члена сім`ї, опікуну, піклувальники дитини, особи, що утримує та виховує дитину заявники мали б надати суду докази відповідних обставин, але вони цього не зробили. Для з`ясування того чи може імовірна баба дитини ОСОБА_2 бути її законним представником місцевий суд, послуговуючись принципом «суд знає закон», мав би проаналізувати норми законодавства України та надати їм тлумачення. Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України). Стаття 242 ЦК України регулює відносини представництва за законом, зокрема встановлює, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (ч. 1 цієї статті Кодексу), опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною (ч. 2 цієї статті Кодексу), законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа (ч. 3 цієї статті Кодексу). Отже, вичерпного переліку випадків представництва за законом, зокрема представництва дітей, ст. 242 ЦК України не містить, відсилаючи до інших законів. Не містить такого вичерпного переліку й вже згадані статті 56, 59, 317 ЦПК України. Згідно з ч. 2 ст. 258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень. Поряд з цим, за змістом ст. 144 СК України та ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» першочергово обов`язок зареєструвати народження дитини покладається на батьків (допускається виконання цього обов`язку одним із них), а у разі неможливості виконання ними цього обов`язку через їх смерть або інші поважні причини, закон покладає цей обов`язок на родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває. Тож, обов`язок реєстрації народження дитини та відповідне йому право на звернення з цього питання у осіб, за виключенням батьків дитини, виникає лише у разі невиконання батьками такого обов`язку та нереалізації відповідного права. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки за законом обов`язком реєстрації народження дитини та відповідним йому правом на звернення до органів державної реєстрації актів цивільного стану наділені першочергово батьки дитини, а лише у разі нездійснення ними такої реєстрації - інші особи, то таке ж правило має застосовуватися і у випадку звернення до суду у порядку ч. 1 ст. 317 ЦПК України. Оскільки до суду із заявою про встановлення факту народження малолітньої ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 , стверджуючи, що він є її батьком, то імовірна баба дитини ОСОБА_2 не має підстав для самостійного (від власного імені) звернення до суду щодо встановлення такого ж факту. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України передбачено право обох батьків спільно звернутися до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, але не передбачено право спільного звернення батьків та інших, вказаних у цій статті Кодексу осіб. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. З огляду на те, що ОСОБА_2 не мала підстав для звернення до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, яка підлягає застосуванню відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, суд першої інстанції мав би залишити подану нею заяву без розгляду. Проте суд ухвалив рішення по суті заяви, а отже порушив норми процесуального права, тому, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, оскаржуване рішення у відповідній частині підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 без розгляду. 8.2.3. Щодо факту, про встановлення якого подано заяву до суду ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту народження на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим дитини ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_4 , а батьком він - громадянин України ОСОБА_1 . Згідно з ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно з ч. 4 ст. 294 Кодексу справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заінтересованою особою у цій справі заявник вказав лише Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Імовірна мати дитини - ОСОБА_4 із заявою про встановлення цього факту до суду не зверталася, до участі у справі заявником не залучалася. Заінтересовані особи мають матеріально-правову заінтересованість у справах окремого провадження у випадку, коли рішення суду впливає на створення, зміну або припинення певних прав чи обов`язків цих осіб. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за умови, що факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі. Неправильне визначення обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи, а також неправильне визначення закону, яким встановлені правові наслідки тих чи інших встановлювальних судом фактів, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо може стосуватися рішення, притягуються до участі у справі, що своєю чергою приводить до ухвалення незаконних судових рішень. У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 449/1352/15-ц вказано, зокрема, таке: «За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 235 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, на заявника покладено обов`язок визначати заінтересованих осіб у справі. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі заявником. Суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі та зобов`язується вирішити справу за тією заявою, що пред`явлена, і стосовно тих осіб, які зазначені у ній. Якщо заявник не заявляє клопотання про заміну/залучення заінтересованих осіб, суд повинен відмовляти у задоволенні поданої заяви про встановлення юридичного факту». Суд першої інстанції не врахував, що встановлення факту народження дитини ОСОБА_3 пов`язане з встановленням її походження та виникненням прав й обов`язків матері, батька і дитини (ст. 121 СК України), визначення її прізвища, імені та по батькові, що зумовлює необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_10 , як імовірної її матері. Ухвалення судом можливого рішення про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_4 , вплине на права та обов`язки останньої, хоча вона й не брала участі у справі, що своєю чергою може вказувати на порушення ст. 6 та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на це у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України належить відмовити. При цьому заявник не позбавлений права на повторне звернення до суду із заявою, після усунення умов, що були підставою для відмови в задоволенні його заяви у цій справі. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому передбачених ст. 375 ЦПК України підстав для залишення його без змін немає. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції не з`ясував наявність у ОСОБА_2 підстав для звернення до суду із заявою про встановлення факту народження її повнолітньою дочкою ОСОБА_4 дитини, а заявниця таких підстав не навела, то оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 без розгляду. Крім того, оскільки заявник ОСОБА_1 не залучив до участі у справі імовірну матір дитини, а суд самостійно не має повноважень на залучення нових заінтересованих осіб, зокрема таких повноважень не має суд апеляційної інстанції на стадії перегляду справи, то оскаржуване рішення суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 є по суті правильним, але його мотиви помилкові. Тому рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні заяви належить змінити. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 377, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, задовольнити частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2024 у частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим громадянки України дитини ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_4 , а батьком громадянин України ОСОБА_1 , скасувати, а відповідну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2024 у частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим громадянки України дитини ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_4 , а батьком громадянин України ОСОБА_1 , змінити, виклавши його резолютивну частину у редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 27.05.2024. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. І. Мурашко О. І. Чельник