Постанова 4824 № 759/13800/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 759/13800/17 Головуючий у суді І інстанції: П'ятничук І.В. провадження №22-ц/824/5871/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районні м. Києва» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районні м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У вересні 2017 року Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» звернулось до суду з вказаним позовом, яким просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року в сумі 121241,07 грн, з якої 84983,71 грн основна сума боргу, 27979,83 грн інфляційні нарахування, 8277,53 грн 3 % річних, а також сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн. Позов обгрунтований тим, що відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , користувалися послугами, що надавалися позивачем, однак оплату за отримані послуги не надають в зв`язку з чим утворилась вказана заборгованість. Посилаючись на положення ст.ст.64, 66, 67, 162 ЖК України та ст. 509, 526, 625 ЦК України позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити. Заочне рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року позовні вимоги по даній справі було задоволено у повному обсязі. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року по цивільній справі № 759/13800/17 було скасовано. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Бєлкін Костянтин Олександрович, який діє в інтересах Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районні м. Києва» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2022 року та постановити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги. Також просив судові витрати по розгляду справи покласти на відповідачів солідарно. Вважає, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив надані документи та прийшов до висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що до позовної заяви було додано довідку про нарахування і сплати за адресою відповідачів «Рахунок-попередження», у якій було зазначено суми нарахувань в розрізі окремих послуг (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення гарячої води, газопостачання, централізоване опалення). Позивачем щомісяця надсилались рахунки до сплати відповідачам в яких були зазначені поточні тарифи на житлово-комунальні послуги. Тарифи, встановлені відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оприлюднюються публічно, є у загальнодоступному доступі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що позивачем було долучено до позовної заяви копію статуту позивача, відповідно до якого предметом діяльності позивача є управління та обслуговування жилого та нежилого фонду, прибудинкових територій, виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна в установленому порядку. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що позивач був єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг щодо адреси відповідачів у період, зазначений у позовній заяві. Зазначив, що до відповіді на відзив від 15.03.2021 року представником позивача було додано копію рішення Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», яким було постановлено КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду; Святошинського району м. Києва» передати КП «Керуюча компанія з обслуговувань житлового фонду Святошинського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у нього на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на його балансі станом на 01 серпня 2014 року. На переконання скаржника, це підтверджує факт перебування будинку, в якому проживають відповідачі на утриманні позивача та факт надання ним послуг. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. 25 грудня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Гарницького П.П.. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просив стягнути з позивача на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката Гарницького П.П. у розмірі по 10 000 грн, кожному за розгляд справи в апеляційній інстанції (а.с. 157-164 том 2). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання послуг з утримання будинку. Також обгрунтовував свої висновки тим, що позивач, на виконання свого процесуального обов`язку, і за наявності заперечень відповідача, викладених у заяві щодо фактичного надання послуг, не надав суду належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а саме, доказів щодо надання відповідачу інформації про надані комунальні послуги, їх перелік, вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, а також доказів саме надання таких послуг, враховуючи, що це також заперечується відповідачем. Суд першої інстанції також зазначив, що з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачам щомісячно нарахована оплата за житлово-комунальні послуги, при цьому, не зазначено складові щомісячно нарахованої суми, не зазначено, які саме послуги були надані, вартість кожної послуги. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг, їх переліку, виду, обсягу, вартості, зважаючи на заперечення відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що згідно обмінного ордеру на житлове приміщення № 102 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 06.01.1993 р. квартира за адресою: АДРЕСА_1 надана ОСОБА_4 на родину з дев`яти осіб (том 1 а.с. 8). Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість відповідачів перед Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року становить 121 241 грн 07 коп., з якої: основна сума заборгованості - 84983,71 грн.; інфляційні нарахування - 27979,83 грн; 3% річних - 8277,53 грн. (том 1 а.с. 9). КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» з 01.05.2015 року є балансоутримувачем житлового фонду та приступило до утримання й обслуговування переданого підприємству майна та безпосередньо надавало послуги з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій. Відповідно до статей 64, 66, 67, 162 ЖК України, власники квартир, наймачі повинні своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 02 листопада 2020 року у справі № 753/7790/16-ц, 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. При цьому обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на їх споживача, який є власником майна за яким надаються послуги, або особою, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги за такою адресою. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення відповідача, як споживача від оплати послуг у повному обсязі. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки у даному випадку між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, за які відповідачі зобов`язані були сплачувати грошові кошти, а тому факт виконання позивачем своїх зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг не може ставитись судом під сумнів. При цьому відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялись, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надано. Крім того, відповідачі не надали суду доказів на підтвердження того, що вони звертались до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, чи складали відповідні акти-претензії або викликали представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання послуг з утримання будинку, оскільки звертаючись з позовною заявою, представник позивача додав до неї копію статуту позивача, відповідно до якого предметом діяльності позивача є управління та обслуговування жилого та нежилого фонду, при будинкових територій, виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна в установленому порядку (п. 4.2.1 Статуту, а.с. 5-7 том 1). Як вбачається з матеріалів справи даний статут було затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.04.2013 № 422 та створене на підставі рішення Святошинської районної у м. Києві ради від 24.08.2008 № 212 «Про створення комунальних підприємств та реорганізацію КП «Галани». Крім того до позовної заяви було додано довідку про нарахування і сплати за адресою відповідачів «Рахунок-попередження» № 12 від 17.05.2017 року, у якій було зазначено суми нарахувань в розрізі окремих послуг (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення гарячої води, газопостачання, централізоване опалення) (а.с. 10-11 том 1). Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів щодо надання відповідачу інформації зокрема про загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки тарифи, встановлені відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оприлюднюються публічно, є у загальнодоступному (публічному) доступі, у зв`язку з чим була відсутня необхідність у позивача долучати їх до позовної заяви. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відмовляючи у задоволенні позову, оскільки відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року, внаслідок чого у відповідачів виникла заборгованість. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачами. Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600,00 гривень (а.с. 3, 4 том 1) та 2727,91 гривень за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (а.с. 111, 127 том 2), що у сукупному розмірі складає 4327,91 грн. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума у розмірі 4327,91 гривень, тобто по 1442,64 грн з кожного з відповідачів. Що стосується заявленої вимоги представника відповідачів викладеної у поясненнях на апеляційну скаргу стосовно стягнення з позивача на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката Гарницького П.П. у розмірі по 10 000 грн кожному за розгляд справи в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що рішення ухвалено не на користь відповідачів. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районні м. Києва» задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року у розмірі 121 241 (сто двадцять одна тисяча двісті сорок одна) грн 07 коп.. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» судовий збір в розмірі 1442 грн (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 64 коп.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» судовий збір в розмірі 1442 грн (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 64 коп.. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» судовий збір в розмірі 1442 грн (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 64 коп.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», код ЄДРПОУ 36037999, юридична адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка,

17. Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомий. Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Повний текст постанови складено «17» січня 2024 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник