Ухвала КАС ВС № 295/8799/20

УХВАЛА 17 січня 2024 року м. Київ справа №295/8799/20 адміністративне провадження №К/990/1664/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №295/8799/20 а адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому він просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення від 15 березня 2012 року у справі № 2-4941/10; - стягнути солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України на користь позивача за рахунок державного бюджету України 90000,00 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення; - стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 48000,00 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду позову; - визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком по рішенню від 15 березня 2012 року у справі № 2-4941/10 за період із 01 січня 2017 року; - стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексацію на суму 1797,76 грн, у зв`язку з порушенням строків виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період із 01 січня 2017 року по день фактичної виплати та компенсацію на суму 7268,24 грн, у зв`язку з порушенням строків виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період із 01 січня 2017 року по день фактичної виплати. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №295/8799/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації скасовано. Провадження у цивільній справі № 295/8799/20 в цій частині позовних вимог закрито. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Держави про компенсацію моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду справи, залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу № 295/8799/20 в частині позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації передано для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України, яка полягає у невчиненні ними дій у передбачений законом спосіб для виконання судового рішення від 15 березня 2012 року у справі № 2-а-4941/10. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 5585,00 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн., завдану йому протиправною бездіяльністю Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 11 січня 2024 року до Суду надійшла касаційна Державної казначейської служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №295/8799/20. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності сплати судового збору. В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану. Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого. Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ). Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору. Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні. Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі. Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку. Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Для вирішення питання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Питання ж необхідності звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплату судового збору. з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ. За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає. Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2020 році, судами було задоволено вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2102 грн 00 коп. Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2690,56 грн. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній казначейській службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та відстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану.

2. Відмовити Державній казначейській службі України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану

3. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №295/8799/20 - залишити без руху.

4. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

5. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук В.М. Соколов Л.О. Єресько , Судді Верховного Суду