Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/8799/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/8799/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 12 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.. Сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.10.2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2009 та 2010 роки. ОСОБА_1 18.09.2013 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області був виданий виконавчий лист по справі №2-а-4941/10, боржником по якому є Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Згідно прикладного програмного забезпечення "Модуль АРМ Реєстр судових рішень (WЕВ) АС "Є-Казна", сформованого по виконавчих листах, що знаходяться на виконанні в Державній казначейській службі України, кошти по виконавчому листу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області по справі № 2-а-4941/10, виданому на користь ОСОБА_1 , перераховані йому 21.01.2020. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі №2-а-4941/10 виконана 21.01.2020, тобто майже через вісім років після набрання судовим рішенням законної сили. Позивач вважаючи протиправні дії відповідачів щодо тривалого невиконання рішення суду, звернувся з позовом за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в даному випадку позивач, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації не оскаржують рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Державної казначейської служби України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України "Про виконавче провадження", а особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV та ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI) набрав чинності з 01.01.2013. Положеннями статті 3 Закону № 4901-VI (у редакції з 01.01.2013 до 16.10.2013) було визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Статтею 3 Закону № 4901-VI у редакції з 16.10.2013 передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець передбачав тримісячний строк на отримання коштів після виконання відповідної процедури. Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із п.п. 3, 7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (у редакції, чинній на момент повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, далі - Порядок № 440) рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов`язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр). Відповідно до п.п. 13, 14, 15 Порядку № 440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою. Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості. До акта приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються. Зміст викладеного правового регулювання вказує на те, що в питанні регламентації строків, пов`язаних з примусовим виконанням рішень та отриманням відповідних коштів, найбільший строк, яким оперує законодавець - це квартал. А тому строки, в межах яких виконавча служба отримувала від боржника підтверджувальні документи, є неприпустимими у контексті законодавчого регулювання цього питання і безперечно свідчать про протиправну бездіяльність виконавчої служби, допущену при виконанні судового рішення від 15.03.2012 року. Даючи оцінку діям Державної казначейської служби, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок № 845), безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Пунктом 28 Порядку № 845 визначено, що орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів. За змістом пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. Пункт 48 вказаного Порядку передбачає, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Згідно зі п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі. Правовий аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду в частині безпосередньої виплати грошових коштів. При цьому, у випадку необхідності додаткових коштів понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, листом від 16.01.2019 Державна казначейська служба України повідомила позивача про те, що Казначейство не має можливості здійснити погашення заборгованості у поточному році. Отже, у січні 2019 року, фактично на початку року, Казначейство констатувало відсутність можливості погасити заборгованість за судовим рішенням. Це обумовлювало необхідність подання у десятиденний строк Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Доказів ініціювання такої процедури Державною казначейською службою до матеріалів справи не надано, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність. З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не підтверджують належного здійснення відповідачами дій, передбачених положеннями Законів та Порядків, спрямованих на своєчасне виконання судового рішення та виконавчого листа у справі №2-а-4941/10, виданого Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 18.09.2013. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України, яка полягає у невчиненні дій у передбачений законом спосіб для виконання судового рішення, підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди, завданої протиправною безвільністю, суд апеляційної інстанції вказує на слідуюче. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. Згідно з частиною другоюстатті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою є саме держава в особі таких органів. Встановлюючи зміст моральної шкоди, завданої позивачу, судом враховується, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Колегія суддів зауважує, що позивач, домігшись винесення остаточного судового рішення у його справі, був змушений ще майже вісім років домагатись його виконання, що неминуче викликало у нього відчуття розпачу та зневіри в утвердженні та забезпеченні його прав, несправедливості з боку держави по відношенню до себе. Особливо, коли реакція на його звернення була занадто надмірною у часі, що призводило до почуття своєї неважливості у державі. Ці емоції вказують на те, що позивач зазнав приниження, будучи змушеним постійно нагадувати про себе як про стягувача коштів, на які він мав безперечне право, і не відчуваючи поваги до себе з боку державних органів. Органи публічної влади не можуть нести перед суспільством лише моральну та репутаційну відповідальність, а й мають відповідати у майновий спосіб. Тому пережиті позивачем емоції суд визнає адекватним змістом завданої йму моральної шкоди. Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності зі сторони Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої такою протиправною бездіяльністю, підлягає задоволенню. Враховуючи, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 90000,00 грн. становить більше, ніж несвоєчасна виплата, отримана позивачем на виконання судового рішення у справі №2-а-4941/10, то суд дійшов вірного висновку, що заявлена до стягнення моральна шкода у цій справі є очевидно неспівмірною. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди має повністю відповідати сумі несвоєчасної виплати у розмірі 5585,00 грн., яка є на 100% співмірною з його порушеним правом, зважаючи на що частково задовольняє позов у цій частині. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.