Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3418/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3418/23 пров. № А/857/21676/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 500/3418/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дії та бездіяльності протиправними, суддя в 1-й інстанції Чепенюк О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: 26.06.2023 ОСОБА_1 через представника адвоката Вароду Павла Борисовича звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі Управління), в якому просив: визнати протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області) оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахунку величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язати Управління виготовити та направити до ГУ ПФУ в Тернопільській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховуються для перерахунку пенсії за відповідною посадою, виходячи із розрахунку величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023. Ухвалою від 07.07.2023 суд визнав причини пропуску строку звернення до суду неповажними, позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та направленні до ГУ ПФУ в Тернопільській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та зобов`язання виготовити й направити такі довідки до ГУ ПФУ в Тернопільській області. Ухвалою суду від 07.07.2023 в решті позовних вимог (по вимогах щодо видачі довідки станом на 01.01.2023) відкрито провадження та 10.08.2023 прийнято рішення про задоволення позову. ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду від 07.07.2023 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2023 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції. Така ухвала апеляційної інстанції мотивована тим, що суд передчасно виніс 07.07.2023 ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, бо встановлений судом десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви не закінчився. Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху). Позивачу у цей строк необхідно було усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом надіслання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виготовленні та направленні до ГУ ПФУ в Тернопільській області довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, для перерахунку з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 основного розміру пенсії та зобов`язання вчинити дії, у якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, додати докази поважності причин пропуску цього строку. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.10.2023 від представника позивача до суду 19.10.2023 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. У заяві представник позивача покликається на постанову Верховного Суду по справі №340/2148/21 від 07.06.2023 з аналогічного спору, у якій Верховним Судом визнано право позивача на звернення до суду за захистом порушених прав понад 6 місячний термін. Вказаний підхід стосовно процесуальних строків також застосовано Верховним Судом у постанові по справі №420/2906/23 від 25.05.2023, у якій зазначено, що при застосуванні процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Представник позивача зазначає, що спірним є питання щодо правомірності дій відповідача, що полягають у відмові, викладеній в його листах від 06.06.2023 та від 13.06.2023 у виготовленні та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідок про розмір грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Представник позивача також покликається на норми частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, відповідно до яких перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Враховуючи викладене, просить вважати допустимим застосування до спірних правовідносин наведених положень частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та відкрити провадження у справі у вищевказаній частині позовних вимог. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та зобов`язання Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, повернуто позивачу. Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із підставами адміністративного позову ОСОБА_1 спір виник щодо правомірності/протиправності дій відповідача Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, який є суб`єктом владних повноважень, що виявилися у відмові, викладеній в його листі від 06.06.2023 №5к/вих./7.1/3761 та у листі від 13.06.2023 №5к/вих./7.1/3951, у виготовленні та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховуються для перерахунку пенсії за відповідною посадою, виходячи із розрахунку величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023. Звертає увагу суду на те, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду по справі №340/2148/21 від 07.06.2023 з аналогічного спору, Верховним Судом визнано право позивача на звернення до суду за захистом порушених прав понад 6 місячний термін. Вказаний підхід стосовно процесуальних строків також застосовано Верховним Судом у постанові по справі №420/2906/23 від 25.05.2023, у якій зазначено, що при застосуванні процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1- 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху. Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, у заяві від 19.10.2023 представник позивача не наводить об`єктивних підстав, які перешкодили вчасному зверненню до суду, тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та зобов`язання Управління виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022. Водночас суд зауважив, що Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22 сформував правову позицію щодо дотримання строків звернення до суду у цій категорії справ, в якій визначив початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 - з 01 січня відповідного року. Так, Верховний Суд, посилаючись на пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, вказав, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року. Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків повернення позовної заяви в частині вимог, враховуючи наступне. Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Це стосується і випадків пропуску строку звернення до адміністративного суду, коли позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Спірним у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, що полягають у відмові, викладеній в його листах від 06.06.2023 та від 13.06.2023 у виготовленні та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідок про розмір грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Матеріалами справи підтверджується, що представник позивача на виконання вимог ухвали подав заяву, у якій також покликаєвся на норми частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, відповідно до яких перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Також просив врахувати, що спір виник щодо дій відповідача, що виявилися у відмові, викладеній у його листах від 06.06.2023 №5к/вих./7.1/3761 та листа від 13.06.2023 №5к/вих./7.1/3951, у виготовленні та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховуються для перерахунку пенсії за відповідною посадою, виходячи із розрахунку величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Розглядаючи питання застосування строку звернення до суду у правовідносинах щодо перерахунку пенсії у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення, Верховний Суд у рішенні від 15 лютого 2018 року в зразковій справі № 820/6514/17 зробив висновок, що КАС України є загальним законом, яким урегульовано строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким урегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби та строки перерахунку пенсії, є Закон № 2262-ХІІ. У справі, яка розглядається, ключовим правовим питанням, яке підлягає вирішенню, є питання щодо того, якими правовими нормами потрібно керуватися в аспекті застосування строку звернення до суду в справах із позовними вимогами щодо складання відповідних довідок про розмір грошового забезпечення осіб для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: положеннями частини другої статті 122 КАС України чи частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу № 380/1907/23 в касаційному порядку, у постанові від 12.12.2023 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 щодо застосування положень статті 122 КАС України та статей 51, 63 Закону № 2262-ХІІ у подібних правовідносинах з приводу видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку №

45. Так, у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував наступний висновок: «Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб`єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії». Застосовуючи наведені вище правові висновки Судової палати Верховного Суду до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на правильному застосування норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, тому є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 500/3418/23 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 17 січня 2024 року